Ухвала суду № 23616680, 24.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14663/10/10/0170

24.10.11 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Бєланова О.О.

без участі представників сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Сімейного фермерського господарства "ОСОБА_2" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кудряшова А.М. ) від 29.03.11 у справі № 2а-14663/10/10/0170

за позовом Сімейного фермерського господарства "ОСОБА_2" (АДРЕСА_1, 95017)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (вул. Дзержинського, 30, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.03.2011 у задоволені позовних вимог Сімейного фермерського господарства "ОСОБА_2" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим - відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК від 11.10.2010 №0001702308 є законним, обґрунтованим та прийнятим у межах повноважень відповідача.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.03.2011, ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією в АРК відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" з метою здійснення контролю за додержанням позивачем порядку проведення розрахунків за товар, (послуги), наявності торгових патентів та ліцензій проведено перевірку Сімейного фермерського господарств "ОСОБА_2".

За результатами перевірки складено акт №000432, відповідно до якого зафіксовано наступні обставини: згідно квитанції банку №064А38942 від 19.07.2010 суму 10 000,00 грн. та квитанції №064А38945 від 19.07.2010 на суму 2922,00грн. СФГ "ОСОБА_2" проведено розрахунки за готівкові кошти з ТОВ "Нижньогірський Райагрохим" на загальну суму 12 922,00 грн., тобто обмеження в розмірі 10000,00 грн. щодо готівкових розрахунків перевищено на суму 2 922,00грн. Беручи до уваги, що підприємством встановлено ліміт каси в розмірі 170,00грн., згідно наданому наказу (доданий до акту перевірки), наявне перевищення ліміту каси в розмірі 2 752,00грн. (2 922,00 (сума перевищення) + 0,00 (залишок в касі) - 170,00 (ліміт)); на підставі викладеного перевіряючими в акті перевірки зазначено: 19.07.2010 має місце перевищення ліміту каси в сумі 2752,00грн.

За результатами перевірки складено акт про порушення позивачем вимог п.2.3 ст.5 Постанови "Про затвердження Положення про введення касових операцій у національній валюті в України" від 15.12.2004 №637.

В Джанкойській ОДПІ в АРК вказаний акт зареєстровано за номером №0170/01/20/23/32369158 28.09.2010, що підтверджено копією акту перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем 11.10.2010 прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001702308, яким до СФГ "ОСОБА_2" застосовані штрафні санкції на суму 5504,00 грн. на підставі ст.1 абз.2 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за №40/1 0320 (падалі -Положення №637) встановлення ліміту каси проводити підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівника підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банк, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та й відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Відповідно до пункту 5.4 вказаного Положення кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо.

Згідно п.5.5 Положення №637 підприємства, що виробляють та перероблюють сільськогосподарську продукцію, різних організаційно-правових форм (акціонерні товариства, агрофірми тощо) можуть установлювати (переглядати) ліміт каси на період заготівлі та перероблення сільськогосподарської продукції згідно з фактичними показниками їх касових оборотів (надходжень або видачі готівки) за будь-які три місяці сезону виробництва (перероблення) сільськогосподарської продукції попереднього року.

Матеріали справи свідчать, що на час проведення перевірки в касі підприємства бухгалтер позивача про наявність наказу №2 від 31.05.2010 про встановлення ліміту каси на підприємстві з червня по серпень 2010 року в розмірі 2620,00грн. податковий орган не повідомила.

Вказаний наказ позивачем було надано та повідомлено про його наявність лише під час подання адміністративного позову 09.11.2010.

Таким чином суд першої інстанції правильно зазначив, що твердження бухгалтера Олексіної З.А. про те, що наказ №2 від 31.05.2010 не було надано у зв'язку зі знаходженням керівника підприємства у відпустці не можна вважати належним доказом.

Ліміт каси переглянуто та встановлено підприємством у зв'язку з настанням сезону збору врожаю, тобто на підставі п.5.5 Положення №637. У самій формі розрахунку зазначено про необхідність врахування під час його проведення надходжень готівкової виручки, отриманої на протязі трьох місяців однак враховані лише надходження грошової виручки до каси за червень 2009 року, тобто лише за один місяць.

В червні 2009 року був не 21 робочий день, а лише 20, адже 08 та 29 червня 2009 року були неробочими днями у зв'язку зі святкуванням 07.06.2009 року та 28.06.2009 року Трійці та Дня Конституції України відповідно (що також підтверджено листом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.09.2008 р. №10338/0/14-08/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік"). Доказів того, що позивачем на протязі червня 2009 року вихідні або святкові дня відповідними наказами були встановлені як робочі суду не надано, у зв'язку з чим суд розглядає справу за наявними в ній доказами.

Суд зазначає, що на протязі з червня по серпень 2009 року (як свідчать надані позивачем первинні документи та копія касової книги --а.с.59-95) позивачем було отримано в касу грошової виручки 85569,06грн.: в червні 2009 р. -55569,06грн., в липні 2009 р. -10000,00грн., в серпні 2009 р. -20000,00грн. Враховуючі, що в червні 2009 року було 2( робочих днів, в липні 2009 року -23 робочих дня, в серпні 2009 року -20 (що підтверджено листом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.09.2008 р.). суд приходить

до висновку, що під час проведення розрахунку ліміт) каси позивача на підставі п.5."5 Положення №637 з врахуванням вибору позивача щодо визначення ліміту каси підприємства саме на час сезону збирання врожаю потрібно виходити з кількості робочих днів за три місяці з червня по серпень 2009 року -63 робочих дня. Суд також вважає необхідним зазначити, що позивачем під час розгляду справи не повідомлено суду та не надано жодних доказів того, що на протязі літніх місяців 2009 року позивач працював у вихідні та святкові дні, ним було встановлено відповідним діючому законодавству чином робочий тиждень не 5 робочих днів, а інший.

Відповідно до копій касової книги за липень 2009 року (з 31.07.2009 р). та за серпень 2009 року грошові кошти в розмірі 10000,00грн. та 20000,00грн. відповідно були отримані позивачем не як грошова виручка від проданих товарів, а як грошові кошти з розрахункового рахунку з банку (зазначено ч/б (через банк) та номер відповідної квитанції).

Таким чином, відповідно до вимог п.5.5 Положення №637 позивач мав розрахувати ліміт каси в розмірі 882,05грн. (55569,06/63), що явно не відповідає проведеному позивачем розрахунку ліміту каси (додаток до наданого суду наказу №2 від 31.05.2010 року).

Оскільки обов'язком позивача є самостійне визначення ліміту каси та затвердження вказаного ліміту, суд першої інстанції правильно зазначив, що необхідно виходити з ліміту каси, встановленого позивачем самостійно в розмірі 170,00 грн. відповідно до наказу №1 від 12.01.2010 року (а.с.48). Окрім того, наказ №2 від 31.05.2010 та додаток до нього -не приймається судом у якості належного доказу , через відсутність зазначеного наказу під час проведення перевірки та ненадання його до Джанкойської ОДПІ в АРК позивачем разом з зауваженнями на акт перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.07.2010 позивачем проведено господарську операцію на суму більше 10000,00грн., що підтверджується наданими під час розгляду справи документами. Наявність звіту про витрачені кошти підтверджується перерахуванням грошових коштів саме у зв'язку з господарською діяльністю позивача, саме як головою СФГ "ОСОБА_2", тобто від імені підприємства як суб'єкта господарювання, що підтверджується текстом квитанцій від 19.07.2010, де в якості платника зазначено -СФГ "ОСОБА_2".

Відповідно до ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року №436/95 встановлено, що у разі порушення. юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами -громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Постановою Правління Національного банку України від 09.02.2005 року №32 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.04.2005 р. за №410/10690) встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Як було зазначено, відповідно до п.2.3 Положення №637 та зазначеної постанови від 09.02.2005 року №32 гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством протягом одного дня не повинна перевищувати 10000,00грн. У разі здійснення підприємством готівкових розрахунків з іншим підприємством понад 10 000,00 грн., кошти у розмірі перевищення вказаної суми розрахунків додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня з наступним порівнянням отриманої розрахункової суми, із затвердженим лімітом каси. Отже, враховуючи, що граничний розмір готівкових розрахунків дорівнює 10 000 грн., а позивачем встановлений ліміт каси в розмірі 170,00 грн., на кінець дня в касі залишки готівки склали 0грн., то позивачем було перевищено ліміт каси на суму 2 752грн.00коп. (12 922,00-10 000,00-0-170,00=2 752,00). На цій підставі до СФГ "ОСОБА_2"відповідно до ст. 1 абз.2 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" були застосовані штрафні санкції у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день - 5 504,00грн. (2 754,00 X 2 = 5 504,00).

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2010 позивачем проведено готівкові розрахунки в сумі 12 922грн. з ТОВ "Нижньогірський Райагрохим", згідно квитанції банку №064А38942 від 19.07.2010р. на суму 10 000,00грн. та квитанції №064А38945 від 19.07.2010р. на суму 2922,00грн.

Разом з тим у разі проведення готівкових розрахунків між суб'єктами господарювання за товари, які відповідно до Закону №1877 не відносяться до сільськогосподарських товарів, на такі розрахунки поширюються обмеження, встановлені Постановою НБУ №32 від 09.02.2005 року.

Як встановлено судом під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи 19.07.2010 року позивачем проведено готівкові розрахунки в сумі 12 922,00грн. з ТОВ "Нижньогірський Райагрохим", при цьому 10000,00грн. було оплачено за придбані добрива-карбамід, який відповідно до Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1996 р. №562 "Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами і засобами захисту рослин у 1996 році", Додатку №5 до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 р. №13 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, які виділяються для часткової компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва", додатку №5 до Порядку забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами і засобами захисту рослин, затвердженого Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України, Міністерства промисловості України, Міністерства економіки України від 25.06.1996 року №200/126/134/84 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.07.1996 р. за №365/1390), є мінеральним добривом, а не органічним.

Таким чином, на проведену позивачем операцію поширюється норма пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 в частині обмеження граничної суми розрахунків.

Відповідно до п.5.9 Положення №637 якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною. Якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів,визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.

Але, як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, ліміт каси було визначено позивачем відповідно до п.5.5 Положення №637 на час сезону збору врожаю, у зв'язку з чим зазначений ліміт не встановлювався відповідно до п.5.4 Положення №637 і вимоги абзацу 2 пункту 5.9 Положення щодо встановлення ліміту на рівні граничного розміру не може бути застосований судом; за відсутності належним чином розрахованого та затвердженого ліміту на час сезону збору врожаю суд приходить до висновку про правильність висновків податкового органу щодо врахування ліміту, встановленого наказом №1 від 12.01.2010 року.

Відповідно до вимог п.7.46 Положення №637 для контролю за дотриманням підприємствами (підприємцями) установлених обмежень під час здійснення між ними готівкових розрахунків перевіряються розрахункові операції конкретного підприємства (підприємця) - платника готівкових коштів. Під час такої перевірки має враховуватися те, що такі готівкові розрахунки можуть здійснюватися підприємствами (підприємцями) протягом дня з іншими підприємствами (підприємцями) за одним чи кількома платіжними документами, а також те, що зазначені обмеження не стосуються розрахунків підприємств (підприємців) із фізичними особами та інших випадків, які визначені цим Положенням. Якщо готівкові розрахунки підприємства (підприємців) перевищують установлену граничну суму, то надлишкова їх сума додається розрахунково до фактичних залишків готівки в касі платника готівки одноразово (того самого дня, в який було здійснено цю операцію), а одержана сума порівнюється із затвердженим лімітом каси. Зазначені обмеження стосуються всіх видів операцій із готівкою, пов'язаних як з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), так і з позареалізаційними операціями.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Сімейного фермерського господарства "ОСОБА_2" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.03.11 у справі № 2а-14663/10/10/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.03.11 у справі № 2а-14663/10/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко