Ухвала суду № 23616406, 18.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8770/09/10/0170

18.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Привалової А.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 11.06.11 у справі № 2а-8770/09/10/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченергосервіс" (вул. Фрунзе, 60 корп. 2, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2010 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим №0001252301/0 від 26.06.2009 і №0001292301/0 від 26.09.2009, прийняті стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченергосервіс" (арк.с.68-73).

Постанова мотивована тим, що Законом України №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної, умови угоди були виконані сторонами в повному обсязі, правочини не є нікчемними, відповідні суми податкового кредиту включені позивачем на підставі належним чином оформлених документів.

Не погодившись з постановою суду відповідач: Державна податкова інспекція в м. Керчі Автономної Республіки Крим, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Керченергосервіс" у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не врахував, що правочини на підставі яких позивачем включені відповідні суми до податкового кредиту мають ознаки нікчемних, а тому витрати за ними безпідставно включені до складу основних фондів 1 групи.

В судове засідання, призначене на 18.10.2011, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (т.2, арк.с.110,111), відповідач надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника (т.2, арк.с.110), позивач про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Керченергосервіс" зареєстровано Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 27.11.1995 як юридична особа, взятий на облік в державній податковій інспекції в м. Керчі АР Крим, а також зареєстрований у якості платника податку на додану вартість (т.1, арк.с. 29-35, 36).

Основними видами діяльності позивача є зокрема, оптова і роздрібна торгівля пальним, розподілення та постачання газу. Для здійснення зазначеної господарської діяльності позивач має АЗС, а також орендує паливні резервуари (т.1, а.с.187-192, 209-211)

З 11.06.2009 по 15.06.2009 посадовими особами відповідача проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Керченергосервіс" з питання правових відносин з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресс Плюс" за період з 01.04.2006 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки складено Акт №1067/23-1/23661810 від 12.06.2009 про порушення позивачем вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість", а саме позивачем за перевірений період безпідставно завищені амортизаційні відрахування в розмірі 3005,00грн. та податковий кредит в розмірі 8266,67грн. (т.1, арк.с.72-86).

26.06.2009 на підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001292301/0 про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 752,00грн. та штрафних санкцій в сумі 416,40грн., а всього -1168,40грн. та №0001292301/0 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 8267,00грн. та штрафних санкцій в сумі 4133,50грн., а всього -12400,50грн. (т.1, арк. с. 68, 69)

Згідно Довідки від 25.04.2010 про суму амортизаційних відрахувань по придбаним ємностям за 2007-2008 роки позивачем за період з 3 кварталу 2007 року по 4 квартал 2008 року на вказані основні фонди (ємності) було нараховано суму амортизаційних відрахувань в розмірі 3005,00грн. (т.1, арк.с. 213)

Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2006 року позивач придбав у ТОВ «Прогрес Плюс»двостінні ємності Р-20 у кількості двох штук.

19.06.2007 наказом ТОВ «Керченергосервіс»№18, актів введення в експлуатацію основних засобів №4 від 19.06.2007 року, №5 від 19.06.2007 року; віднесені до групи 1 основних фондів (норма амортизації 1,25%), збільшено балансову вартість АЗС в 3 кварталі 2007 року на суму 41333,33грн.

Придбання ємностей позивачем підтверджується зокрема:

- рахунком ТОВ "Прогресс Плюс"№459 від 04.09.2006 про оплату за ємності двостінні Р-20 "Д" в сумі 49600,00грн. ;

- видатковою накладною ТОВ "Прогресс Плюс" №459 від 10.09.2006 року про продаж ТОВ "Керченергосервіс" 2 ємностей двохстінних Р-20 "Д" на суму 49600,00грн. (т. 1 арк.с.132);

- податковою накладною ТОВ "Прогресс Плюс" №459 від 10.09.2006 (т.1, арк.с.133);

- актами введення в експлуатацію основних засобів №5 від 19.06.2007 та №4 від 19.06.2007 згідно з якими введено в експлуатацію дві ємності двостінні вартістю 20666,66грн. та 20666,67грн. (т.1, а.с.70-71);

- карткою обліку основних засобів 1 групи, згідно з якою на обліку у позивача знаходяться 2 ємності двостінні загально вартістю 41333,33грн. (т.1, а.с.148-149);

- платіжними дорученнями №204 від 04.09.2006 та №206 від 06.09.2006 про перерахування позивачем на адресу ТОВ "Прогресс Плюс"грошових коштів в загальній сумі 49600,00 грн. з зазначенням призначення платежу -за ємність двостінну (т.1, арк.с. 87-88).

17.06.2009 вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК в кримінальній справі №1-330/09 ОСОБА_3, визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.25 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона), вказана особа не була притягнута до відповідальності ані за діяльність ТОВ "Прогресс Плюс", ані за проведення будь-яких угод з ТОВ "Керченергосервіс" (т. 1 арк.с.109-113).

Згідно Акту перевірки №944/23-1/23661810 від 20.05.09 за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 з боку ТОВ «Керченергосервіс»порушеннь в частині нарахування амортизаційних відрахувань не встановлено (т.1, арк.с. 164-186).

29.05.2008 рішенням Державної податкової інспекції в м. Керч Автономної Республіки Крим, оформленим Актом №7 реєстрація вказаного підприємства як платника ПДВ ТОВ "Прогрес Плюс" була анульована в порядку, передбаченому ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на підставі рішень Господарського суду Автономної Республіки Крим (т.1, арк.с.203-208);

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі -Закон України №1251-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон України №168/97-ВР),

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон України №168/97-ВР) бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР вважається дата здійснення першої із подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека),

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування, отже проведення перевірки контрагента не потрібно. Крім того, під час тлумачення норм Закону, що регулюють порядок визначення сум бюджетного відшкодування, пріоритетне застосування мають спеціальні норми пункту 7.7 статті 7 Закону, а не сама по собі термінологія поняття бюджетного відшкодування, наведена в пункті 1.8 статті 1 Закону.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум податку на додану вартість постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Отже, під час встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми податку на додану вартість, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

За загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Що стосується подальшої сплати податку на додану вартість до бюджету постачальниками товарів та послуг, придбаних платником податку, то Закон не пов'язує виникнення права на бюджетне відшкодування у платника податку з фактом виконання податкових зобов'язань перед бюджетом третіми особами.

Відповідно до наведеного, в задоволенні вимог платника податків, пов'язаних із стягненням сум бюджетного відшкодування, не може бути відмовлено на тій лише підставі, що відповідні суми не сплачені безпосередньо до бюджету цим платником податку або його контрагентами.

Підставою, для донарахування суми податку на додану вартість та зменшення суми податкового кредиту позивачу стало необґрунтоване на думку відповідача включення до сум основних фондів вартості ємностей та амортизаційних витрат по експлуатації ємкостей, що придбані ТОВ «Керченергосервіс»у вересні 2006 року у ТОВ «Прогрес Плюс», оскільки на думку відповідача ця угода має ознаки фіктивності.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості такого твердження відповідача виходячи з наступного.

Висновок відповідача щодо нікчемності правочину ґрунтується на відсутності у ТОВ «Прогрес Плюс»трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, необхідних умов для господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів складських приміщень і транспортних засобів. Крім того, відповідачем зазначено, що під час проведення перевірки позивачем не були надані документи, що підтверджують передачу та отримання товару - в видатковій накладній відсутні підписи уповноважених осіб. В якості доказів цього відповідач зокрема посилається на свідчення ОСОБА_4 та вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17.06.2009.

З такими висновками відповідача погодитися не можна, оскільки як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_4, на свідчення якого посилається відповідач, призначено директором в червні-липні 2007 року, а документи, що були надані ТОВ "Керченергосервіс" під час перевірки, датовані вереснем 2006 року. До того ж матеріали справи містять документи, зокрема податкової звітності, підписані саме свідком.

До того ж, згідно діючого законодавства, неналежна організація роботи та бухгалтерського обліку продавця товару тягне відповідну відповідальність лише для працівників та засновників вказаної особи, але ніяким чином для покупця - позивача по даній справі

Несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодування податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену разом з ціною товару (послуги) продавцю.

Факт порушення контрагентами платника податків своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявленої платником податку податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому повинно бути відомо про порушення, які допускалися контрагентами.

Податкова вигода також може бути визнана необґрунтованою, якщо податковим органом буде доведено, що діяльність платника податків, його взаємозалежних або афіліованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

В даному випадку зазначені порушення відсутні, так як матеріали справи підтверджують тільки виконання господарської операції у відповідності з діючим законодавством України.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на дату укладення та виконання угоди та виникнення податкових зобов'язань з ПДВ та дату виписки податкової накладної ТОВ «Прогрес Плюс»було належним чином зареєстровано як платник ПДВ, було зобов'язано видати отримувачу товарів ( робіт, послуг) ТОВ «Керченергосервіс»податкову накладну, а позивач, у день отримання податкової накладної мав право на податковий кредит за цією операцією.

Як свідчать матеріали справи, угоди виконані сторонами в повному обсязі, ємності введені позивачем у експлуатацію, використовувались у звітному періоду, отже вірно віднесені позивачем до групи 1 основних фондів, а отже, позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виданих постачальниками товару.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування є правомірно визначеною, якщо це зроблено на підставі належним чином сформованого податкового кредиту.

При цьому відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування обставин, що свідчать про незаконність операцій, на підставі яких виникло право на бюджетне відшкодування, покладається на податкові органи.

Належних та допустимих доказів нікчемності або фіктивності угоди відповідачем не надані.

Посилання відповідача на вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17.06.2009 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки як вбачається з тексту вироку підсудний не був притягнутий до відповідальності ані за діяльність ТОВ "Прогресс Плюс", ані за проведення будь-яких угод з ТОВ "Керченергосервіс"

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими та повністю спростовані матеріалами справи.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.11 у справі № 2а-8770/09/10/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.11 у справі № 2а-8770/09/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис А.В.Привалова

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна