Ухвала суду № 23616373, 05.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1619/11/0170

05.10.11 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

Сторони у судове засідання не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 26.04.11 у справі № 2а-1619/11/0170

за позовом Кримського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості (вул. Крилова, 95,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95048)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 позов Кримського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим №0007261701/0 від 10.11.2010 року.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 та ухвалити нову постанову.

Сторони у судове засідання не з'явились.

Представник позивача до початку судового засідання подав телеграму про відкладення розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

З 26.10.2010р. по 28.10.2010р. відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб найманих працівників позивачем за період з 01.06.2008р. по 30.06.2010р.

За результатами зазначеної перевірки складений Акт від 28.10.2010р. № 15572/17-1/24040978 (а.с. 31-34), у висновках якого зафіксоване порушення позивачем п. 1.15 ст. 1, ст. 7, п.п. 8.1.1, 8.2.2 п. 8.2 ст. 8, ст. 16, п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме занижена сума податкового зобов'язання на 30571,87 грн., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0007261701/0 від 10.11.2010р. про нарахування податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 91715,61 грн., у тому числі 30571,87 грн. основного платежу та 61143,74 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", але скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0007261701/0 від 10.11.2010р без змін.

У п. 1.2 статті 1 Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-ІУ (далі Закон № 889) визначено, що дохід -сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з п.п. 3.1.3 п.3.1 ст. 3 Закону № 889 об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплати.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону № 889 загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Ставки податку визначені у ст. 7 Закону № 889, та п. 7.1 визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті

У ст. 8 Закону № 889 визначний порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону № 889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність (п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 889).

Згідно з п. 17.2 ст. 17 Закону № 889 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) був Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (редакція якого діяла на момент проведення перевірки) (далі Закон № 2181).

Стаття 1 Закону № 2181 визначала, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У п.п 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону № 2181 було закріплено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 було визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач відповідно до платіжного доручення від 10.06.2008р. перерахував на рахунок приватного нотаріуса ОСОБА_4 плату за надання нотаріальних послуг у розмірі 1% від вартості майна за договором -173251,00 грн. (а.с.10), в цю суму увійшла сума податку з доходів фізичних осіб.

Згідно з прибутковим касовим ордером № 21 від 24.06.2009р. приватний нотаріус ОСОБА_4 повернула позивачу суму податку в розмірі 25987,65 грн. (а.с.12). Також, у той же день позивачем був виданий видатковий касовий ордер на суму 25987,65 грн. (а.с.13), де у граф «підстава»зазначено -для сплати до бюджету ПДФО за послуги приватного нотаріуса. Та у той же день квитанцією від 24.06.2009р. позивач перерахував цю суму до бюджету (а.с.14).

Отже, зазначене свідчить про те, що позивач самостійно виявив факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів та сплатив відповідний податок.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що п. 17.2 Закону № 2181 встановлював, що відповідно до п. 17.2. ст. 17 Закону № 2181 платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Вказана норма закону регламентувала порядок та способи виправлення платником податків самостійно виявлених помилок щодо заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, але стосувалось самостійного виявлення таких помилок виключно до початку перевірки.

Оскільки податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 25987,65 грн. було сплачене позивачем більш ніж за рік до проведення перевірки, то у податкового органу під час перевірки від 28.10.2010р. були відсутні підстави встановлювати факт заниження цього зобов'язання та нараховувати штрафні санкції в подвійному розмірі.

Таким чином, у відповідача взагалі були відсутні правові підстави визначати податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 30571,87 грн., оскільки це 15 % від суми, документів на яку, відповідачу під час проведення перевірки взагалі не надавалось. Отже висновки Акту перевірки зроблені безпідставно, без підтвердження належними доказами.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія вивчивши надані позивачем та відповідачем документи, дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що податковим органом безпідставно нараховане податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 30571,87 грн. та застосований штраф в подвійному розмірі в сумі 61143,74 грн., оскільки ще заздалегідь до проведення перевірки податок був сплачений позивачем.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.11 у справі № 2а-1619/11/0170 - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко