Постанова № 23615621, 04.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2-27/17368-07А/5002

04.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бєланова О.О.

за участю сторін:

від позивача, - не з'явився,

від відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 2335/9/10-00 від 29.07.10,

ОСОБА_3, довіреність № 171/9/10-00 від 20.01.11

від третьої особи, - не з'явився (Приватного підприємства "Гефест-Крим")

від третьої особи, - не з'явився, (Підприємства "ВЕЛЛ" )

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В. ) від 05.03.09 у справі № 2-27/17368-07А

за позовом Кооперативу "Модуль" (вул. Євпаторійське шосе, 1, м.Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500; вул. Балаклавська, 111, кв.26, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95020)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна 57, м.Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Приватне підприємство "Гефест-Крим" (вул. Маршала Жукова, 37, кв. 52, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95035)

Підприємство "ВЕЛЛ" (пр.Перемоги, 64, кв.14, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2009 позов задоволено повністю: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0000342301/0 та № 0000352301/0 від 14.05.2007р. у повному обсязі. ( т. 3 арк.с.59-67).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, та несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), отже, відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість не може ставитись в залежність від проведення зустрічної перевірки контрагента.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим, звернувся з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою і доповненнями до неї, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову (т. 3 арк.с.71, 87-89).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а саме суд першої інстанції не врахував, що позивачем неправомірно віднесено до суми валових витрат та до складу податкового кредиту, витрати за угодами, які в судовому порядку визнані недійсними.

Розгляд справи неодноразово зупинявся в порядку статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 04.10.2011 представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, зокрема той факт, що угоди, витрати по яким віднесено до сум податкового кредиту визнані фіктивними рішенням суду.

В судове засідання, призначене на 04.10.2011, позивач та треті особи явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.т.3 арк.с. 235-246), повідомлення, направлене на адресу позивача та третьої особи підприємства «ВЄЛЛ»повернуто до суду із позначкою «За закінченням терміну зберігання», що вважається належним повідомленням (т. 3 арк.с.235-237,239), третя особа Приватне підприємство «Гефест-Крим»про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно статті 35 Кодексу адміністративного судочинства особа, що бере участь у справі зобов'язана повідомляти суд про зміну місця перебування, в разі, коли таке повідомлення відсутнє та кореспонденція повернута на адресу суду з позначкою «За закінченням терміну зберігання» така особа вважається повідомленою належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач та треті викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та третіх осіб.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

В період з 12.04.2007 по 20.04.2007 посадовими особами відповідача було проведено виїзну позапланову перевірку позивача по справі з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 по 30.06.2005 (т.1 арк.с. 32-33)

За результатам перевірки було складено акт №591/23-1/20725975 від 26.04.2007, яким встановлено наступні порушення податкового законодавства з боку позивача:

- п. 3.1 ст. З, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.6 ст. 1 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», в наслідок чого було встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2003 р. по 30.06.2005 р. на суму 299010 грн., в тому числі по періодах: за 1 квартал 2003 р. на 39354 грн.; за півріччя 2003р. на 83201 грн.; за З квартали 2003 р. на 127163 грн.; за 2003 р. на 158674 грн.; за 1 квартал 2004 р. на 64390 грн.; за півріччя 2004 р. на 64390 грн.; за 3 квартали 2004 р. на 72211 грн.; за 1 квартал 2005 р. на 17278 грн.; за півріччя 2005 р. на 34068 грн.;

- п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2003 р. по 30.06.2005 р. на суму 239208грн., в тому числі по періодах: за січень 2003 р. на 7832 грн.; за лютий 2003 р. на 13437 грн.; за березень 2003 р. на 10215 грн.; за квітень 2003 р. на 17831 грн.; за травень 2003 р. на 4321 грн.; за червень 2003 р. на 19059 грн.; за липень 2003 р. на 7174 грн.; за серпень 2003 р. на 5111 грн.; за вересень 2003 р. на 16751 грн.; за жовтень 2003 р. на 9871 грн.; за листопад 2003 р. на 1168 грн.; за грудень 2003 р. на 14170 грн.; за січень 2004 р. на 10292 грн.; за лютий 2004 . на 17501 грн.; за березень 2004 р. на 23718 грн.; за вересень 2004 р. на 6257 грн.; за жовтень 2004 р. на 21517 грн.; за листопад 2004 р. на 1781 грн.; за грудень 2004 р. на 3948 грн.; за січень 2005 р. на 5269 грн.; за лютий 2005 р. на 4287 грн.; за березень 2005 р. на 4266 грн.; за травень 2005 р. на 1135 грн.; за червень 2005 р. на 12297 грн. (т. 1 арк с. 12-33).

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000342301/0 та № 0000352301/0 від 14.05.2007, відповідно до яких було визначене податкове забов'язання по податку на прибуток у розмірі 210504,00 грн., з якого 140336,00 грн. за основним платежем і 70168 грн. - штрафних санкцій та з податку на додану вартість у розмірі 91135.5 грн., з якого 60757,00грн. - за основним платежем і 30378,5 грн. штрафні санкції. (т. 1, арк. с 10,11)

Позивач вищевказані податкові повідомлення - рішення відповідача по справі в адміністративному порядку, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181, не оскаржував.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополь від 27.10.2006 по справі №2-3511\06. визнано недійсним статут ПП «Гефест - Крим», зареєстрований державним реєстратором виконкому Сімферопольської міської ради 16.08.2004 р.; визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість, виданого ПП «Гефест - Крим»№00790223. Також були визнані недійсними первинні бухгалтерські документи ПП «Гефест - Крим»( т. 3 арк. с. 37-40).

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2007 р. було відмовлено кооперативу «Модуль»і ВАТ «Редстаб»у поновленні процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Залізничного районного суду м. Сімферополь від 27.10.2006 р. по справі №2-3511\06. Апеляційну скаргу кооперативу «Модуль»і ТОВ «Редстаб»залишено без розгляду.

По справі проводилися три судові експертизи, дві з яких призначено в рамках кримінальної справи № №1057710032.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №1561 від 30.07.2007 виконаної у кримінальній справі №1057710032 висновки виїзної позапланової перевірки кооперативу «Модуль»в частині донарахування кооперативу «Модуль»за період з 01.01.2003 по 01.07.2005 податку на прибуток в сумі 299010,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 239208,00 грн. є обґрунтованими, також висновки виїзної позапланової перевірки кооперативу «Модуль»в частині донарахування за період з 01.01.2003 по 01.07.2005 податку на додану вартість в сумі 239208 грн. та податку на прибуток в сумі 299010,00 грн. є обґрунтованими (т.3 арк. с. 191-200).

28.03.2011 Вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим, зміненим Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_4, голову кооперативу «Модуль», визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України та частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (та призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями один рік та стягнуто штраф в розмірі 6800грн. Вирок суду набрав чинності 31.05.2011 (т. 3 арк.с.267-279).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі -Закон України №1251-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон України №168/97-ВР), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 22.05.1197 №283/97-ВР (далі -Закон України №283/97-ВР).

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Статтями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; в мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Згідно статтям 43, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.

Діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (стаття 3 Господарського кодексу України).

Відповідачем доведено належними та допустимими доказами, що позивач здійснював свою господарську діяльність з порушенням діючого законодавства з метою ухилення від оподаткування.

Податок як обов'язковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону № 1251-ХІІ).

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР від 03.04.1997 бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг, при умові, що такі послуги були фактично надані.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за загальним правилом сам факт скасування державної реєстрації не тягне за собою недійсність всіх правочинів, які укладені з моменту його реєстрації і до моменту виключення із державного реєстру та несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитися не може, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції не досліджено обставини, що рамках розгляду кримінальної справи №10577110032 встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4, який в період часу з 01.01.2003 по 30.06.2005 був головою кооперативу «Модуль»складено фіктивні накладні та акти прийомки-виконання робіт з відповідними підприємствами, при відсутності фактичних реальних відповідних правочинів.

Фіктивність угод, що укладались між ними та кооперативом «Модуль»на підставі яких позивачем включено витрати до податкового кредиту, підтверджується матеріалами чинної справи, а також матеріалами кримінальної справи №10577110032, зокрема показаннями свідків та висновком судово-економічної експертизи №1561 від 30.07.2007.

Відповідно до висновків якої, між позивачем у зв'язку з визнанням в судовому порядку недійсним угод на виконання робіт з Підприємством «ВЄЛЛ»від 08.01.2003 та від 20.01.2003 на загальну суму 1070708,75 грн. валові витрати кооперативу «Модуль» завищені на загальну суму 892257,00 грн., також кооперативом «Модуль»за період з вересня 2004 року по червень 2005 року до складу валових витрат віднесено витрати в сумі 303784,00 грн. на підставі первинних документів, виданий Підприємством «Гефест-Крим», які в судовому порядку були визнані недійсними та таким чином включення їх до валових витрат позивачем є необґрунтованим. Окрім того, дослідженням встановлено відповідно необґрунтоване заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 299010,00 грн.

Щодо податку на додану вартість вищезазначеним висновком експертизи встановлено наступне.

У спірному періоді кооператив «Модуль»мав взаємовідносини з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, а саме господарську діяльність підприємства не вели, ремонтно-будівельні роботи (послуги) не надавались. З зазначених підприємствами позивачем укладались угоди підряду (з підприємством «ВЄЛЛ»на загальну суму 178451,50 грн. та з Приватним підприємством «Гефест-Крим»- на загальну суму 364541,47грн., які в судовому порядку визнані фіктивними, у зв'язку з чим включення позивачем до складу податкового кредиту суми 239208,42 грн. є безпідставним.

На підставі наведеного, експерт прийшов до висновку, що висновки виїзної позапланової перевірки кооперативу «Модуль»в частині донарахування кооперативу «Модуль»за період з 01.01.2003 по 01.07.2005 податку на прибуток в сумі 299010,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 239208,00 грн., а також висновки виїзної позапланової перевірки кооперативу «Модуль»в частині донарахування за період з 01.01.2003 по 01.07.2005 податку на додану вартість в сумі 239208,00 грн. та податку на прибуток в сумі 299010,00 грн. є обґрунтованими.

Висновки вищезазначеної експертизи підтверджено висновками додаткової судово-економічної експертизи №51 від 25.01.2011, що проведена в кримінальній справі №10577110032.

Несплата контрагентами платника податку сум податку на додану вартість до бюджету може в окремих випадках бути ознакою протиправних дій, вчинених за попередньою змовою групою осіб із метою ухилення від оподаткування або безпідставного отримання коштів за рахунок Державного бюджету України.

Факт порушення контрагентами платника податків своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку до бюджетного відшкодування сум, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому повинно було бути відомо про порушення, які допускалися контрагентами.

Вимога платника податку про відшкодування з державного бюджету сум податку на додану вартість може бути також визнана необґрунтованою, якщо податковим органом буде доведено, що діяльність платника податків, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням права на бюджетне відшкодування, переважно з контрагентами, що умисно і систематично не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через недобросовісних посередників, обізнаних із протиправним характером діяльності своїх контрагентів.

Аналізуючи наведені вище обставини та норми судова колегія доходить висновку, що несплата контрагентом платника податку сум податку на додану вартість, включеного таким платником податку на додану вартість до сум бюджетного відшкодування, може бути підставою для не визнання права такого платника податків на відшкодування чи податковий кредит у разі встановлення судом протиправного характеру дій, вчинених учасниками відповідних операцій.

Зазначені обставини не були досліджені та враховані судом першої інстанції при розгляді справи, що призвело до помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх вимог.

Судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового в порядку пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.03.09 у справі № 2-27/17368-07А - задовольнити.

2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.03.09 у справі № 2-27/17368-07А скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна