Ухвала суду № 23610964, 10.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 р. Справа № 31583/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "Поділля-Транс" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2010 року у справі за позовом приватного підприємства "Поділля-Транс" до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0001052310/0/1953, №0001042310/0/1954 від 30.09.2009 р. та №0001052310/1/2222, №0001042310/1/2221 від 30.10.2009, №0001042310/2/14 від 15.01.2010, №0001052310/2/15 від 15.01.2010 р.,-

встановила:

У червні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0001052310/0/1953, №0001042310/0/1954 від 30.09.2009 р. та №0001052310/1/2222, №0001042310/1/2221 від 30.10.2009, №0001042310/2/14 від 15.01.2010, №0001052310/2/15 від 15.01.2010 р., №0001052310/3/1133, №0001042310/3/1132 від 18.05.10р.

Позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що підприємство на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують факт здійснення господарських операцій із ТОВ "Смерека" та ТОВ "Жевель" правомірно віднесло до складу валових витрат суми 185401,00 грн. та 239167,00 грн. та до податкового кредиту суми 37080,13 грн., та 47833,33 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2010 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у м. Хмельницькому. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегією суддів встановлено, що позивач Хмельницькою міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну документальну перевірку приватного підприємства «Поділля - Транс», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.06р. по 31.03.09р. За наслідками перевірки складено акт № 1648/230/32483001 від 28.08.2009 року.

На підставі зроблених висновків в акті перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001042310/0/1954 від 30.09.2009р., якими позивачу донараховано зобов'язання з податку на прибуток у сумі 106142,00 грн. та штраф в сумі 53071,00 грн., №0001052310/0/1953, від 30.09.2009 р., яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 84913,00грн. та 42457,00 грн. штрафних санкцій.

Судом вірно встановлено, що під час здійснення операції по поставці дизельного пального залізничним транспортом від товариства з обмеженою відповідальністю «Смерека» до приватного підприємства «Поділля - Транс» у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", якими передбачено, що облік ведеться за видами, марками за кількістю, вагою та мірою здійснюється безпосередньо матеріально відповідальними особами, і на час перевірки такий облік був відсутній, тому є всі підстави вважати, що вказана операція не мала реального товарного характеру. Також враховано, що для перевірки не надано договора, видаткові накладні, сертифікати відповідності, паспорта якості, свідоцтва про визнання, акти зливу, залізничні накладні і що на товаристві з обмеженою відповідальністю «Смерека» значиться одна особа, яка фізично не змогла б здійснити вказану операцію.

Також судом встановлено, що під час перевірки операції по придбанню 350 тонн пшениці від ТОВ "Жевель" на вимогу перевіряючих не було надано бухгалтерські документи, що підтверджували б факт передачі права власності та транспортування товару, а саме: договору на поставку пшениці, видаткової накладної, акту приймання - передачі, сертифікату якості, товарно - транспортної накладної.

Відповідно до ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимагається , що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідачем під час винесення рішення правомірно зазначено допущене порушення вимог податкового законодавства приватним підприємством "Поділля - Транс", а саме : п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 5.1., 5.3 ст.5 Закону України, від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як передбачено, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Відповідно до п.п.7.4.5. ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Враховуючи те, що вимоги позивача є не обґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, тому судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено правомірно.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватне підприємства "Поділля-Транс" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2010 року у справі №2а-2924/10/2270/15 - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич