Ухвала суду № 23610956, 10.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 р. Справа № 30234/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Міхно І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце-Україна» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце-Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

встановила:

У червні 2010 року позивач звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце-Україна» про стягнення 583213,50 грн. адміністративно - господарських санкцій та 9623,02 грн. пені, оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 55 дні.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце-Україна » на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 583213,50 грн. адміністративно-господарських санкцій та 9623,02 грн. пені, шляхом перерахування на р/р № 31216230700513 ГУДК України в Тернопільській області 50070000, МФО 838012 код одержувача 23589225.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце-Україна». Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

У відповідності до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Термін сплати санкції встановлено до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Колегією суддів встановлено, що згідно поданого відповідачем звіту (форма № 10 -ПІ) перед Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, який поданий 01.03.2010 року ( термін подання - не пізніше 1 березня після звітного періоду) середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача за 2009 рік становить 40 осіб, середньорічна зарплата працівника складає 23328,53 грн. за рік, а фонд оплати праці штатних працівників становить 38095,5 тис. грн. за 2009 рік. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону 875-ХІІ становить 65 особа, а працевлаштовано 40 осіб, що і було відображено у зазначеному Звіті відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Нарахування та обчислення пені здійснюється органом контролю відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Суд першої інстанції не в повній мірі дослідив подані відповідачем докази та допустив помилки при застосуванні норм матеріального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце Україна» у 2009 році відповідно до Закону створювало робочі місця для інвалідів та працевлаштовувало їх відповідно до медичних висновків,гарантуючи безкоштовне транспортування до та з місця роботи, дотримання трудового законодавства, забезпечення спецодягом та взуттям, належними санітарно-побутовими умовами, частковим покриттям витрат на обід.

Встановлено, що на підприємстві проведено атестацію робочих місць відповідно до законодавства.

Відповідач самостійно запрошував інвалідів для працевлаштування, так і приймав на роботу тих,які самостійно звернулись. До компетентних органів з проханням направити на підприємство для працевлаштування інвалідів.

Про наявність відкритих вакансій для 30 інвалідів на посаду комплектувальник проводів товариство у встановленому законом порядку поінформувало Тернопільський міськрайонний центр зайнятості, подаючи Звітність про наявність вакансій.

ТОВ «СЕ Борднетце-Україна», маючи можливість працевлаштування інвалідів, зверталось також до Фонду соціального захисту інвалідів Тернопільського обласного відділення з проханням посприяти в направленні для працевлаштуваннна підприємстві, а також зверталось із листом до Обласної Тернопільської організації УТОГ про направлення людей для працевлаштування.

Колегія суддів вважає, що відповідач вжив всіх заходів для належного виконання своїх зобов»язань щодо працевлаштування інвалідів.

За таких підстав постановлена постанова залишатись в силі не може та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце-Україна» задоволити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 року у справі №2а-2077/10/1970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у позові.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.04.2012 року