Ухвала суду № 23610881, 10.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 р. Справа № 27669/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Міхно І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінком" на постанову Львівського окружного суду від 17.05.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінком" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

У серпні 2009 року позивач звернувся з позовом до ДПІ у Сихівському районі м. Львова, в якому просив визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення №0001352321/0 від 31.07.2009 року про донарахування податкового зобов'язання і застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість на загальну суму 71 796,00 грн. (з яких 47 864,00 грн. - основний платіж, 23 932,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та стягнути з відповідача судові витрати по справі. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що товариством не порушувались вимоги п.п.1.7,1.8, пп.7.2.3, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило товариства з обмеженою відповідальністю "Будінком". Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегією суддів встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Будінком» ДПІ у у Сихівському районі м. Львова складено акт від 21.07.2009р. №1732/23-209/32181579 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, яким встановлено, що всупереч вимог п.п.1.7,1.8, пп.7.2.3, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями) підприємством зайво включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Профліга» на загальну суму 47 864,00 грн., в т.ч.: жовтень 2006 року -5 250,00 грн., травень 2007 року -10 322, 00 грн., січень 2008 року -3 961,00 грн., травень 2008 року -1 727,00 грн., липень 2008 року -13 333,00 грн., серпень 2008 року -13 271,00 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0001352321/0 від 31.07.2009 року, яким ТзОВ «Будінком» визначено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 71 796,00 грн., в тому числі 47 864,00 грн. - за основним платежем, 23 932,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що між ТзОв «Будінком»та ТзОВ «Профліга»протягом 2006 -2008 років було укладено ряд договорів, а саме:

- договір № 3409 про влаштування даху з металодахівки від 29.09.2006 року;

- договір № 01/12 про влаштування даху від 01.12.2007 року;

- договір № 11/06 про влаштування даху від 10.04.2007 року;

- договір підряду № 19/05/08 від 19.05.2008 року демонтаж існуючого покриття даху будинку по вул. Пасічній, 133;

- договір про надання рекламних послуг № 1 від 01.07.2008 року;

- договір № 01/08/08 про влаштування даху від 01.08.2008 року.

В договорах № 3409, № 01/12, № 11/06, № 19/05/08, №01/08/08 ТзОв «Будінком» виступає замовником, а ТзОВ «Профліга» підрядником робіт, обсяг, характер та вартість яких визначаються договором на основі кошторису.

На підтвердження виконання вказаних договорів та на обґрунтування позовних вимог позивач представив суду акти приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні, виписки банку, договірні ціни, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт.

Відповідачем ДПІ у Сихівському районі м. Львова на спростування доводів позивача подано суду докази, які свідчать про те, що ТзОВ «Профліга»для виконання такого обсягу робіт не мало матеріально-технічної бази та достатньої кількості працівників:

- відповідно до останньої поданої ТзОВ «Профліга»декларації по податку на прибуток за 1 кв. 2008 року у товариства відсутні основні засоби;

- відповідно до листа ДАІ УМВСУ у Львівській області від 20.02.2009 року № 9/1165 у ТзОВ «Профліга»відсутні транспортні засоби;

- відповідно до листа Львівського обласного державного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»від 24.02.2009 р. № 1515 у власності ТзОВ «Профліга»відсутні будівлі та споруди;

- відповідно до податкового розрахунку комунального податку за січень, жовтень 2008 рік у ТзОВ «Профліга» працювало лише 4 особи.

Зазначені обставини свідчать про неспроможність ТзОВ «Профліга» самостійно виконати передбачені договорами № 3409 від 29.09.2006 року, № 01/12 від 01.12.2007 року, № 11/06 від 10.04.2007 року, № 19/05/08 від 19.05.2008 року та №01/08/08 від 01.08.2008 року роботи по облаштуванню дахів будівель .

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що договори № 3409 від 29.09.2006 року, № 01/12 від 01.12.2007 року, № 11/06 від 10.04.2007 року, № 19/05/08 від 19.05.2008 року та №01/08/08 від 01.08.2008 року ТзОВ «Профліга» не виконувалися.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР (з наступними змінами і доповненнями) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок формування права на податковий кредит визначений пунктом 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР .

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Оскільки, судом встановлено, що між ТзОВ «Будінком»та ТзОВ «Профліга» господарських операцій на підставі укладених протягом грудня 2006 року -серпня 2008 року договорів фактично не було, тому наявність у позивача передбачених Законом №168/97-ВР документів ( податкових накладних), сама по собі не є підставою для включення їх до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за таких обставин податковий орган мав достатні підстави вважати договори № 3409 від 29.09.2006 року, № 01/12 від 01.12.2007 року, № 11/06 від 10.04.2007 року, № 19/05/08 від 19.05.2008 року, договір № 1 від 01.07.2008 року та №01/08/08 від 01.08.2008 року нікчемними (удаваними) угодами.

Згідно частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, податкове повідомлення-рішення №0001352321/0 від 31.07.2009 року винесено правомірно, тому позов є безпідставним і в його задоволенні відмовлено правомірно.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінком" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 року у справі №2а-5055/09/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 12.04.2012 року