Ухвала суду № 23610452, 05.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 р. Справа № 23700/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Обрізко І.М.,

Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року по справі № 2-а-10414/11/1370 за адміністративним позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал», звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000650804/0/18020/2161, виставленого 14.09.2011р. відповідачем, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно змінено призначення платежів, здійснених позивачем, відтак кошти, призначені на сплату поточного податкового зобов'язання відповідачем протиправно зараховано для погашення заборгованості в порядку календарної черговості, у зв'язку з чим відповідачем не вірно визначено строк погашення зобов'язання і застосовано штрафну санкцію по закінченню строку давності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові № 0000650804/0/1 8020/2161 від 14.09.2011р.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції апелянт Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові оскаржила дане рішення в апеляційному порядку. Та вважає,що постанова суду 1 інстанції винесена при неповному встановлені обставин у справі та невірному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, оскільки СДПІ ВПП у м. Львові 12.09.11 складено акт №24/08-04/03348471 про результати перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 1 квартал 2008 року, який сплачувався до інспекції до 01 -О-1.11 ЛМКП «Львівводоканал». На підставі акту перевірки 14.09.11 винесено податкове повідомлення - рішення №0000650804/0/18020/2161 із застосуванням штрафної санкції в розмірі 1 : на суму 100476,62 грн. В даному податковому повідомленні-рішенні вказано, що відповідно до акту перевірки СДПІ ВПП у м. Львові №24/08-04/03348471 від 12.09.2011 року встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах, передбаченого п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закон) України . Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 948 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 502 383.12грн. (податкове повідомлення-рішення №0000650804/0/18020/2161) ЛМКП ..Львівводоканал" зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% зазначеної суми, що становить 100 476.62 грн.

Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Податкові зобов'язання самостійно задекларовано шляхом подання податкових декларацій, а отже, відповідно до пп. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закону 2181) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.

Відповідно до ст.126 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом встановлених строків, застосовується штрафна санкція в розмірі:

10% погашеної суми податкового боргу (при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання);

20% погашеної суми податкового боргу (при затримці більше 30 календарних днів , наступних за останнім днем строк}- сплати суми грошового зобов'язання).

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ у разі, наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків , а тому вважає, що постанову суду слід скасувати та відмовити позивачу у позові.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та досліджено представлені докази по справі у їх сукупності, та суд вірно прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, та відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже, підлягають до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідачем 12.09.2011 року проведено перевірку своєчасності сплати позивачем самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету, про що 12.09.2011р. складено акт №24/08- 04/03348471.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 14.09.2011 р. виставлено податкове повідомлення-рішення: № 0000650804/0/18020/2161, яким позивача, за затримку на 948 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 502383,12 грн., зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, - у сумі 100476,62 грн.

Відповідно до вказаного акта перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-111 (із змінами та доповненнями), п.131 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння» від 29.01.99 №115 (із змінами та доповненнями), що полягає у несвоєчасній (протягом 2010 року) сплаті суми самостійно визначеного податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України за 1 квартал 2008 року.

Відповідно до розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи №1127 від 08.05.2008 року, позивачем самостійно задекларовано до сплати 1047619,35 грн. збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок Державного бюджету України. Граничний термін сплати 20.05.2008 року.

Згідно пункту 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня. що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 114.1 Податкового кодексу України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним ст. 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України визнано такими, що втратили чинність з 01 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Разом з тим, на час декларування позивачем податкового зобов'язання діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 -III від 21.12.2000р. (далі Закон №2181).

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Преамбулою Закону України від 21.12.2000 року № 2181 визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Податкове зобов'язання, відповідно до пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 1.5 статті 1 Закону 2181 визначено, що штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Отже, сума штрафних санкцій за змістом Закону №2181 є складовою податкового зобов'язання, відтак, на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов'язання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Як вбачається з облікової картки та копій платіжних доручень (а.с. 28-40) позивачем сплачувалися задекларовані податкові зобов'язання по збору за геологорозвідувальні роботи за 2009 рік, при цьому у платіжних дорученнях в призначенні платежу чітко визначено призначення платежу.

Проте згідно облікової картки судом встановлено, що відповідач отримані від позивача кошти спрямовував на погашення несплаченого збору за геологорозвідувальні роботи за 1 кв. 2008 року.

Відповідно до п. 4.1.1 ст.4 Закону №2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Пунктом 5.3.1. ст. 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Згідно п.4.1.4 ст.4 цього закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітної (податкового) місяця.

Разом з тим, пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181 передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-Х1У "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76. кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання-коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції , що за таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкової боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону

Оскільки, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення, а тому вказаних випадках до платника податків застосовуються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскільки у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, зазначеного платником податків при його внесенні з метою погашення податкового боргу, то така зміна здійснена відповідачем є неправомірню. А тому відповідачем неправильно визначено строк погашення збору за геологорозвідувальні роботи за перший квартал 2008 року і виставлено податкове повідомлення рішення з пропуском строків встановлених підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті Закону №2181 та пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до закріпленого у ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України принципу змагальності, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до 4-І ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в силу ч,4 цієї ж статті, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані у справі.

З огляду на вище наведене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст..196 ,п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст. 254 КАС України Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року по справі - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року по справі № 2-а-10414/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді І.М. Обрізко

І.В.Глушко