Ухвала суду № 23608978, 05.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 р. Справа № 86492/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Гулида Р.М., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Курдоби Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватної фірми «Табу-2000» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року за позовом Приватної фірми «Табу-2000» до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

21.11.2006 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.01.2004 року №0001882601/1/402, №0001872601/1/401.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податкові повідомлення рішення, які винесені відповідачем є незаконними, оскільки базуються на висновках акту додаткової документальної перевірки від 26.12.2003 року, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства. Вказує, що неправомірність податкових повідомлень-рішень від 26.01.2004 року №0001882601/1/402, №0001872601/1/401 підтверджується висновком №114 судово- бухгалтерської експертизи, проведеної Тернопільським відділенням Київського науково- дослідного інституту судових експертиз.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року в задоволенні адміністративного позову Приватної фірми «Табу-2000» відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що всі оригінальні бухгалтерські та податкові документи зразу ж після акту перевірки були подані до відповідача, проте він відмовився їх розглянути. Після чого згідно чинного законодавства Господарський суд Хмельницької області призначив судово-бухгалтерську експертизу, де було своєчасно досліджено всі оригінальні бухгалтерські і податкові документи, адже всі документи в оригінальному стані були і на час перевірки, а також після перевірки пред'явлені до скарги та на експертизу. Зазначає, що він не мав наміру і не готував ніяких додаткових документів, тому що всі вони підшиті в справи по роках і з справ підшитих способом 1990-2000 років неможливо без підозри провести виємку (заміну).

У ході апеляційного розгляду представник відповідача Карпович В.М. надав пояснення та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що операції з передачі позивачем переказного векселя, придбаного за 51460,0 грн., погашення кредиторської заборгованості в сумі 80000,0 грн. за придбані товари валовими витратами позивача є 51460,0 грн. а доходом вартість придбаних товарів на суму 80000,0 грн.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач - приватна фірма «Табу - 2000» зареєстроване 24.12.1999 року відділом з питань розвитку підприємництва, реєстрації та ліцензування суб'єктів підприємницької діяльності Хмельницького міськвиконкому.

Основними видами діяльності позивача в період з 01.07.2000 року по 01.07.2003 року були: оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; посередницькі послуги при купівлі-продажу і здавання і найом (оренду) житла і іншого нерухомого майна невиробничого призначення; роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; транспортно-експедиційні послуги на замовлення населення; загально будівельні організації; реклама та посередницькі послуги.

На підставі акту від 26.12.2003 року № 3258/26/109-30693074 про результати додаткової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2000 року по 01.07.2003 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.01.2004 року № 0001872601/1/401, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 48419,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 32171,0 грн., штрафними санкціями в сумі 16248,0 грн. і № 0001882601/1/402, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41353,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 25429,0 грн., за штрафними санкціями в сумі 15924,50 грн.

Податкове повідомлення - рішення № 0001872601/1/401, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, пп.5.2.6, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.6.1. п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження податку на прибуток на 32171,0 грн. у зв'язку з заниженням валового доходу на суму 30780,0 грн. по операції з надання транспортних послуг Хмельницькому гуманітарно-педагогічного інституту та дисконту від передачі придбаних векселів ТОВ ІБК «Хмельницькінвест» і МП «Горизонт» в погашення кредиторської заборгованості та завищенням валових витрат на суму 77080,0 грн. по операціях з придбання посередницьких послуг благодійного фонду підтримки та захисту офіцерів - ветеранів «Афганець», ПП «Едельвейс», ПМП «Едельвейс Люкс» та ПБП «Інвестзбут».

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на час існування спірних відносин) для цілей оподаткування вексель, як цінний папір, що використовується у будь-яких операціях (крім операцій з емісії та погашення), є товаром.

За визначенням п. 1.19 ст.1 вказаного Закону проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій іншій формі, ніж грошова, є бартером (товарним обміном).

За змістом ст. 241 Цивільниого кодексу України 18.07.1963 року, який діяв на час існування спірних відносин, встановлено, за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Згідно ч.І п. 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Передача векселя в рахунок оплати за придбані товари (роботи, послуги) передбачає перехід права власності на ці товари (роботи, послуги) до продавця, а тому має ознаки операції з продажу товарів.

Відповідно до п.3.1. ст.З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону: суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За змістом п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України. її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.5.1 ст. цього Закону валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до біржового контракту №949/22 від 14.07.2000 року позивач придбав за 51460,0 грн. на Українській фондовій біржі переказний вексель № 322974416 номінальною вартістю 80000,0 грн., векселедавцем якого є Хмельницький міський Пенсійний фонд, акцептантом - ВАТ «Будівельно-монтажне управління по газифікації». Зазначений вексель відповідно до акту передачі від 17.07.2000 року позивач передав ТОВ «Хмельницькінвест» в погашення кредиторської заборгованості в сумі 80000,0 грн. за придбані товари. Вказана операція відображена позивачем в журналі-ордері по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками» на суму 80000,0 грн. Таким чином, понісши витрати на придбання переказного векселя № 322974416 в сумі 51460,0 грн., позивач придбав за нього товар загальною вартістю 80000,0 грн., яка на 28540.0 грн. перевищує покупну вартість векселя.

Підпунктом 7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла на час існування спірних відносин, встановлено, що з метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами.

У разі коли протягом звітного періоду доходи, отримані (нараховані) платником податку в зв'язку із продажем (відчуженням) цінних паперів і деривативів, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку в зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, збільшені на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів, прибуток включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду.

Згідно п.п. 7.6.3 цієї статті під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та дериватив як компенсація їх вартості.

За визначенням п.п. 7.6.4 цієї ж статті під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів. збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що відповідачем правомірно включено до валових доходів позивача позитивну різницю між доходами і витратами позивача по операціях з векселями (30271,00 грн., з врахуванням самостійно

включеного Позивачем дисконту по переказному векселю №3229713484 в сумі 848,33 грн.) та донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 9074,00 грн., із застосуванням штрафних санкцій в сумі 4537,00 грн.

Крім того, всупереч п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач не відніс до валового доходу в 4 кварталі 2001 року дохід сумі 508,78 грн., отриманий від Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту як оплату наданих позивачем транспортних послуг.

Щодо правомірності віднесення позивачем до валових витрат звітних періодів витрат на суму 77080,0 грн. по операціях з придбання посередницьких послуг благодійного фонду підтримки та захисту офіцерів - ветеранів «Афганець», ГІП «Едельвейс», ПМП «Едельвейс Люкс» та ПБП «Інвестзбут», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Частиною четвертою пп.5.3.9. п.5.3 ст,5 вказаного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як зазначено в п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За змістом до п.2 ст.З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Статтею 1 цього закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), а тому правомірними висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат за вказаними вище господарськими операціями.

Що стосується правомірності висновків відповідача щодо заниження податку на додану вартість в сумі 25429.0 грн., колегія суддів зазначає.

В липні 2000 року позивачем завищений податковий кредит на суму 50,0 грн. за рахунок віднесення податку на додану вартість відповідно до податкової накладної, виписаної АТП 16854 на загальну суму 300,0 грн. без номера і дати. В судовому засіданні представник позивача визнав зазначене порушення.

В квітні 2001 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 682,00 грн. відповідно до податкової накладної №108 від 17.03.2001 року, виписаної ГІП «Укренергоресурс» на загальну суму 4092.0 грн.. в тому числі ПДВ в сумі 682,0 грн., яка всупереч п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону не містить таких обов'язкових реквізитів, як адреса продавця, його податковий номер та номер свідоцтва платника ПДВ, а тому не дає права на віднесення сум податку до складу податкового кредиту. Крім того, вказана сума ПДВ сплачена позивачем в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких, як встановлено перевіркою, не відносилася ним до складу валових витрат, а тому, у відповідності до п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент відображення в бухгалтерському та податковому обліку спірних операцій позивача) повинна була відшкодовуватися за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту позивача не включатися.

В листопаді 2001 року позивачем всупереч пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включено до податкового зобов'язання з податку на додану вартість 101,76 грн. по операції з надання позивачем транспортних послуг Хмельницькому гуманітарно-педагогічному інституту (платіжне доручення №1168 від

20.11.2001 року.

За змістом пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час існування спірних відносин) датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів вважається дата, яка припадає на податковий період. протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталися раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, про те, що право на включення сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу), тому позивач безпідставно включив до валових витрат витрати на оплату посередницьких послуг, на підставі податкових накладних, виписаних БФПЗОВ «Афганець». ПМП «Едельвейс Люкс» та ПБП «Інвестзбут», тому, відповідно не мав підстав для включення податку на додану вартість до податкового кредиту.

За таких обставин справи, колегія справи приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки податкові повідомлення-рішення від 26.01.2004 року №0001882601/1/402, №0001872601/1/401 є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватної фірми «Табу-2000» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року у справі №2а-4480/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 10.04.2012 року.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді Р.М. Гулид

Р.М.Шавель