Ухвала суду № 23608271, 02.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2012 р. Справа № 106659/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Обрізка І.М., Макарика В.Я.

за участі секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Українська енергетична компанія» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У грудні 2010 року позивач ТзОВ «Західно-Українська енергетична компанія» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Залізничному районі м. Львова, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001742302/0/29492 від 29.10.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток 5392460 грн., в тому числі 2913791 грн. - за основним платежем і 2478669 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0001752302/0/29490 від 29.10.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 3204473 грн., в тому числі 2136315 грн. - за основним платежем і 1068158 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вищевказані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі Акту перевірки від 06.10.2010 року № 2539/23-2/36461945 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Західно-Українська енергетична компанія», за ЄДРПОУ 36461945 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.03.09 по 31.03.10 року, валютного та іншого законодавства за період з 30.03.09 по 31.03.10 року». Вважав позивач необгрунтованими і такими, що не відповідають дійсності висновки Акту перевірки про те, що позивач безпідставно відобразив у бухгалтерському обліку та податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів (нафтопродуктів) у ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» та продажу покупцям ТзОВ «Бав-JI» та ТзОВ «Юком», які фактично не відбувалися, а отже є нікчемними, у зв'язку з тим, що первинні документи, отримані від вищевказаних підприємств та видані покупцям є недостовірними. Вважав позивач безпідставними висновки податкового органу про порушення : - ст. 3, ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 216, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення валових доходів на загальну суму 64824099 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 76479263 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемним правочинам; - п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток в сумі 2913791 грн., у т.ч. за 4 квартал 2009р. в сумі 2674219 грн., за 1 квартал 2009р. в сумі 239572 грн.; - ст. 3, ст. 4, п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст. 228, ст. 216 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 13298153 грн. та завищення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 13421068 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемним правочинам та заниження ПДВ всього у сумі 2136315 грн., у т.ч. за грудень 2009 р. в сумі 2136315 грн., крім того занижено рядок 26 «Залишок від'ємного значення ПДВ» за вересень 2009 року в сумі 2470 грн., за жовтень 2009 року в сумі 2486 грн., за листопад 2009 року в сумі 2523 грн., за березень 2010 року в сумі 51654 грн. та завищено рядок 26 «Залишок від'ємного значення ПДВ» за лютий 2010 року в сумі 9685 грн.. Позивач у позові зазначив, що він (покупець) уклав договори поставки № 47 від 01.09.2009 р. та № 63 від 25.12.2009 р. з ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» (постачальник) на поставку нафтопродуктів, відповідно до якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти. Асортимент, ціна, кількість товару вказувались в додаткових угодах на поставку конкретних партій товару. Позивач реалізував зазначений товар ТОВ «Бав-Л» по договору поставки № Б/3/1 від 28.08.09р. та ТОВ «Юком» по договору поставки № ЗУ-1 від 01.09.09р.. У відповідності з вказаними договорами, позивач здійснював операції по придбанню та наступному продажу нафтопродуктів. Факт вчинення зазначених операцій підтверджується документами, наданими до перевірки, а саме договорами, додатковими угодами до них, накладними, актами прийому-передачі, податковими накладними, розрахунковими та іншими документами. Весь дохід від реалізації товарів та витрати на його придбання, були включені позивачем до складу валового доходу і податкового зобов'язання та валових витрат і податкового кредиту, повністю підтверджено первинними, податковими та іншими документами. Відображення фінансово-господарських операцій позивач здійснював за правилами податкового обліку, встановленими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Законом України «Про податок на додану вартість». Товар, який був об'єктом зазначених вище операцій, існував реально, а операції по його придбанню та наступній реалізації - відбувалися фактично. Відповідач при перевірці не врахував фактичних обставин справи, відобразив у Акті перевірки необгрунтовані, неправдиві, суб'єктивні припущення. Також позивач звертав увагу на те, що відповідач порушив Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.05р. № 327, оскільки допустив переписування Акту перевірки і направлення позивачу додатку на 5 аркушах у відповідності з супровідним листом від 28.10.2010р. №29369/10/23-251.

Відповідач ДПІ у Залізничному районі м. Львова в суді першої інстанції позову не визнав, подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року позов задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0001742302/0/29492 від 29.10.2010 р. і № 0001752302/0/29490 від 29.10.2010 р..

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції відповідач ДПІ у Залізничному районі м. Львова оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова при проведенні перевірки виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, які відображені в Акті перевірки від 06.10.2010 року. Зокрема, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 30.03.2009 р. по 31.03.2010 р. встановлено його завищення всього в сумі 64824099 грн., у тому числі: за 3 квартал 2009 року в сумі 8486404 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 55624490 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 713205 грн.. ТзОВ «Західно-Українська енергетична компанія» зайво включено до складу валового доходу суми продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях. Проведеною перевіркою було встановлено, що у ТзОВ «Західно-Українська енергетична компанія» відсутні виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності із надання послуг. Позивач відобразив у бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання товарів у ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» та продажу покупцям, які фактично не відбувались, а отже є нікчемними у зв'язку із тим, що первинні документи, отримані від вищевказаних підприємств та видані покупцям є недостовірними. В ході перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. В ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання та реалізації мали нереальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Перевіркою встановлено укладання ТзОВ «Західно-Українська енергетична компанія» цивільно-правових відносин та проведення транзитних операцій, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. ТзОВ «Західно-Українська енергетична компанія» не представлено до перевірки всі необхідні первинні документи, необхідність складання яких визначена Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за №805/15496. Матеріально-відповідальні особи, які б здійснювали контроль за прийманням, зберіганням та відпуском нафтопродуктів, на підприємстві відсутні. Аналізуючи вищенаведені факти податковий орган вважає, що ТзОВ «Західно-Українська енергетична компанія» відобразило у бухгалтерському обліку господарські операції, щодо придбання товарів у ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево», які фактично не відбувались, отже є нікчемними, у зв'язку з тим, що первинні документи є недостовірними. Крім цього, апелянт зазначає, що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат за 2009 рік товариством зайво включено витрати на придбання маркетингових послуг, пов'язаних з придбанням палива в ВАТ «Закарпатнафтопродукт» в ФОП ОСОБА_2 на суму 50030,02 грн., і за 1 квартал 2010 року на суму 103670 грн.. Вважає апелянт, що суд першої інстанції безпідставно скасував оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення від 29.10.2010 року.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду від 02.09.2011 року та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ДПІ у Залізничному районі м. Львова провів планову виїзну перевірку позивача ТзОВ «Західно-Українська енергетична компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.03.2009 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 30.03.2009 р. по 31.03.2010 р.. За результатами якої було складено Акт від 06.10.2010 р. № 2539/23-2/36461945 (а.с. 10-83 Т.1).

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0001742302/0/29492 від 29.10.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток 5392460 грн., в тому числі 2913791 грн. - за основним платежем і 2478669 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0001752302/0/29490 від 29.10.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 3204473 грн., в тому числі 2136315 грн. - за основним платежем і 1068158 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 144, 145 Т.1).

Із вищевказаних Акту перевірки та податкових повідомлень-рішень видно, що підставою для визначення позивачу сум грошових зобов'язань стали висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: 1) ст. 3, ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 216, ч.2 ст. 228 ЦК України, що призвело до завищення валових доходів на загальну суму 64824099 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 76479263 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемним правочинам; 2) п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" занижено податок на прибуток в сумі 2913791 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 р. в сумі 2674219 грн., за 1 квартал 2010 р. в сумі 239572 грн.; 3) ст. 3, ст. 4, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 216, ч. 2 ст. 228 ЦК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 13298153 грн. та завищення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 13421068 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемним правочинам та заниження ПДВ всього у сумі 2136315 грн., у тому числі за грудень 2009 року в сумі 2136315 грн., крім того занижено рядок 26 "Залишок від'ємного значення ПДВ" за вересень 2009 року в сумі 2470 грн., за жовтень 2009 року в сумі 2486 грн., за листопад 2009 року в сумі 2523 грн., за березень 2010 року в сумі 51654 грн. та завищено рядок 26 "Залишок від'ємного значення ПДВ" за лютий 2010 року в сумі 9685 грн..

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 29.10.2010 р. є незаконними, оскільки винесені на підставі необ'єктивних і безпідставних висновків податкового органу про те, що договори купівлі-продажу нафтопродуктів у ВАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево", договір зберігання нафтопродуктів на нафтобазі ВАТ "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" та договори щодо подальшого продажу нафтопродуктів іншим контрагентам позивача - ТзОВ "Юком" і ТзОВ "Бав-Л" носили нереальний характер і були нікчемними. Суд першої інстанції зазначив, що вищевказані господарські договори повністю підтверджуються первинними документами, і за розглядуваний період позивачем ТзОВ «Західно-Українська енергетична компанія» правильно визначено валові доходи і витрати товариства, не допущено порушень вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та Цивільного кодексу України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач ТзОВ «Західно-Українська енергетична компанія» зареєстрований як юридична особа 27.03.2009 року, із 30.03.2009 року перебуває на обліку в органах державної податкової служби як платник податків, із 14.04.2009 року зареєстрований платником ПДВ, видами діяльності за КВЕД є : 51.51.0 Оптова торгівля паливом, 51.12.0 Посередництво в торгівлі паливом, та ін. (а.с. 153-169 Т.1).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач уклав договори поставки № 47 від 01.09.2009 р. та № 63 від 25.12.2009 р. з ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» на поставку нафтопродуктів. Відповідно до цих договорів постачальник (ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево») зобов'язаний передати у власність покупця (ТзОВ «Західно-Українська енергетична компанія»), а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти, на базі поставки, в кількості, по номенклатурі, ціні і в строки згідно умов договорів та додаткових угод, які є невід'ємними частинами цих договорів (а.с. 88, 200 Т.1, 14 Т.4, 95 Т.1, 16 Т.2, 3 Т.4).

До договору № 47 від 01.09.2009 р. були укладені додаткові угоди : № 1, № 2, № 3, № 4 від 01.09.2009 р., № 1 від 01.01.2010 р., № 2 від 15.02.2010 р., № 3 від 28.03.2010 р., № 1/1 від 01.01.2010 р. (а.с. 206-213 Т.1, 94 Т.1, 22-29 Т.4). До договору № 63 від 25.12.2009 р. були укладені додаткові угоди : № 1 від 25.12.2009 р., № 2 від 25.01.2010 р., № 3 від 28.04.1010 р., № 4 від 01.06.2010 р., № 5 від 15.08.2010 р., № 6 від 01.10.2010 р., № 1/1 від 01.01.2010 р. (а.с. 101 Т.1, 22-24 Т.2, 7-13 Т.4).

Виконання договорів № 47 від 01.09.2009 р. і № 63 від 25.12.2009 р. та додаткових угод підтверджується : Актами прийому-передачі товару (нафтопродуктів) за вересень-грудень 2009 р., за січень-березень 2010 р. (а.с. 214-250 Т.1, 1-15 Т.2, 62, 65, 68, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 96 Т.4), видатковими накладними (а.с. 61, 64, 67, 70, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 95 Т.4., 36-86 Т.2), податковими накладними (а.с. 120-130, 132, 134, 97-101, 107, 108, 111, 131 Т.4), розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (а.с. 102-104 Т.4, 25-35 Т.2, 105, 106, 109, 110, 112-116 Т.4), договором від 01.09.2009 р. про надання послуг зберігання нафтопродуктів, актами прийому-передачі та актами видачі і зберігання (а.с. 87 Т.2, 197-256, 257-266 Т.4), наданими в засіданні суду апеляційної інстанції платіжними документами.

Судом першої інстанції також правильно встановлено, що позивач реалізував придбаний товар, а саме нафтопродукти, ТзОВ «Бав-Л» по договору поставки № Б/3-1 від 28.08.2009 р. та ТзОВ «Юком» по договору поставки № ЗУ-1 від 01.09.2009 р., відповідно до умов цих договорів та додаткових угод (а.с. 102-110 Т.1, 90 Т.2, 30 Т.4, 198 Т.2, 53 Т.4).

До договору № Б/3-1 від 28.08.2009 р. були укладені додаткові угоди : № 1 від 15.09.2009 р., № 2 від 30.09.2009 р., № 3 від 23.10.2009 р., № 4 від 30.10.2009 р., № 5 від 10.12.2009 р., № 6 від 30.12.2009 р., № 7 від 22.01.2010 р., № 8 від 17.02.2010 р. (а.с. 93-100 Т.2). До договору № ЗУ-1 від 01.09.2009 р. були укладені додаткові угоди : № 1 від 01.09.2009 р. (а.с. 204 Т.2, 59 Т.4).

Виконання договорів № Б/3-1 від 28.08.2009 р. і № ЗУ-1 від 01.09.2009 р. та додаткових угод підтверджується : Актами прийому-передачі товару (нафтопродуктів) за вересень-жовтень 2009 р. (а.с. 101-108 Т.2, 37, 39-42, 44-47 Т.4, 205, 207 Т.2, 60 Т.4), видатковими накладними (а.с. 109-117 Т.2, 206, 208 Т.2), накладними (а.с. 118-198 Т.2, 1-188 Т.3), податковими накладними (а.с. 209-213 Т.2), наданими в засіданні суду апеляційної інстанції платіжними документами.

З врахування наведеного вище, суд апеляційної інстанції вважає вірними і обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що товар (нафтопродукти), який був об'єктом зазначених вище операцій, існував реально, а операції по його придбанню та наступній реалізації відбувалися фактично, а тому висновки податкового органу і твердження відповідача про те, що операції з придбання і реалізації позивачем нафтопродуктів фактично не відбувались і такі договори носять нікчемний характер є необґрунтованими і не підтверджуються доказами по справі.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідачем по даній справі на надано суду доказів на підтвердження своїх тверджень про безтоварність і нереальність розглядуваних договорів, про недостовірність первинних документів.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем правильно сформовано валові витрати та податковий кредит по ПДВ з врахуванням вищевказаних операцій придбання нафтопродуктів, а також валовий дохід і податкові зобов'язання з ПДВ по реалізації нафтопродуктів покупцям.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки відповідача про те, що позивачем до складу валових витрат за 4 квартал 2009 р. зайво включені витрати на придбання маркетингових послуг в ФОП ОСОБА_2 на суму 50030,02 грн. та за 1 квартал 2010 року на суму 103670 грн., чим порушено п. 5.1. п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно договору про надання послуг № 0209/01 від 20.08.2009 р. та акту наданих послуг № 1 від 21.12.2009 р. ФОП ОСОБА_2 надала послуги по сприянню в заключенні договору з ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» та отриманні палива на суму 64041620, 32 грн. без ПДВ. Відповідно до цього договору ТзОВ «Західно-Українська енергетична компанія» зобов'язалась перерахувати 0,2 % від суми отримання товару, що становить 153699,89 грн..

Суд апеляційної інстанції враховує, що пунктом 1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що продаж товарів - це будь-які операції, що дійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Статтею 3 цього Закону визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.4.1 ст.4 цього ж Закону, валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрі витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість". Відповідно до п.1.7 ст.1 цього Закону, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Апелянт ДПІ у Залізничному районі м. Львова обґрунтовує свої вимоги також тим, що розглядувані договори на постачання і реалізацію нафтопродуктів є нікчемними, оскільки вчинені з порушенням ст. 228 ЦК України, суперечать інтересам держави і моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд апеляційної інстанції з цього приводу враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У зв'язку із цим, висновки про нікчемність правочину можуть бути зроблені лише за наявності доказів і встановлення фактів порушення обов'язкових вимог для чинності правочину в момент укладення такого правочину.

Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України, де вказано, що в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

З врахування наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Українська енергетична компанія» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: І.М. Обрізко

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.03.2012 року.