Ухвала суду № 23608152, 15.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 р. Справа № 72056/09

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року у справі за позовом Заготівельно-виробничого підприємства «Таврида» Сарненської районної споживчої спілки до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Заготівельно-виробниче підприємство «Таврида» Сарненської районної споживчої спілки 23.04.2009 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області в якому, уточнивши позовні вимоги, просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 10.04.2009 року №0000772340/3 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 39 856,00 гривень.

В позовній заяві вказав, що погоджується з визначенням йому податкового зобов'язання по основному платежу з податку на додану вартість в розмірі 20 220грн. та відповідно штрафної санкції на вказану суму в розмірі 10110 грн. Що ж до визначення фінансової санкції в розмірі 50% від суми 79712грн., що складає 39 856грн., то позивач з таким визначенням не погоджується, оскільки вказує, що ним самостійно було виявлено помилку при визначенні податкового зобо'язання з ПДВ за лютий місяць 2008 року. Виявлені помилки, а зокрема різницю податкового зобов'язання в розмірі 79712грн. позивачем відображено в декларації за березень 2008року шляхом включення до складу податкових зобов'язань .

Поряд з вказаним, зазначив, що ним також виявлено помилку у визначенні розміру податкового кредиту лютого 2008року, виявлену різницю у розмірі 55559 грн. відобразив у складі податкового кредиту при поданні декларації за березень 2008року. За таких обставин, позивач вважає, що внаслідок допущеної помилки, при обрахунку податкових зобов'язань за лютий 2008року, розмір податкового зобов'язання, що підлягав сплаті до бюджету складав 24153,00 грн. (79712грн,- 55559грн.), а відтак, позивач повинен був включити до складу податкових зобов'язань та сплатити до бюджету (при самостійному виявленні помилки) штраф в розмірі 5% від суми податкового зобов'язання (24153,00грн.), що підлягало сплаті до бюджету. Оскільки вказаного штрафу до складу податкових зобов'язань він не включив, то відповідач повинен був застосувати до нього фінансову санкцію у розмірі не більше 50% від суми штрафу, що не включений до складу податкових зобов'язань.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень - Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області від 10 квітня 2009 року за №0000772340/3 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 33 877,60 грн. визнано нечинним. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Сарненської МДПІ Рівненської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи, а саме щодо ненарахування штрафних санкцій платником податків штрафних санкцій при самостійному виправленні виявлених помилок в податкових деклараціях, та неправильного застосування норми матеріального права, а саме пп.17.1.3 п. 17.1 та абз. «б» п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

В акті перевірки позивача встановлено, що різниця податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2008 року в сумі 79712грн. підприємством включено до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року без урахування штрафної фінансової санкції, яка нараховується відповідно до абз. «б» п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де зазначено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Апелянт вважає, що з врахуванням допущених позивачем порушень податкового законодавства - самостійного незастосування підприємством штрафних санкцій, передбачених абз. «б» п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Сарненською міжрайонною державною податковою інспекцією правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції, передбачені підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 названого Закону, а саме у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

При апеляційному розгляді представники позивача вимоги апеляційної скарги заперечили і вважають прийняте рішення законним та обґрунтованим .

Інщі учасники судового розгляду в судове засідання не з»явилися, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.4 ст.196 КАС України за їх відсутністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача за дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 по 31 березня 2008 року, про що складено акт №274/23/30460836 від 03.10.2008 року (а.с.5-19).

Перевіркою встановлено порушення п. 1.4 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість».

На підставі названого акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 10.04.2009року №0000772340/3, яким позивачу, зокрема, визначено 39 856грн,- штрафну санкцію в розмірі 50%, що розрахована відповідачем на суму різниці податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 79712грн. за лютий 2008року включеної позивачем до декларації за березень 2008року без включення до складу штрафної санкції в розмірі 5% від вказаної суми .(а.с. 15-16, 178).

Зобовязання за березень 2008року сплачені позивачем у встановлені строки і сторонами не оспорюються.

На думку колегії суддів, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з вимог норм, встановлених п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 п. 7.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків бюджетами та державними цільовими фондами».

Так норми, п. 7.2. ст. 17 вищевказаного Закону передбачають, що якщо платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п»яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Отже, сума штрафу в розмірі 5% від суми недоплати самостійно виявленої платником податку помилки включається до складу податкового зобов'язання.

Проте, як видно з матеріалів справи, всупереч наведеного, позивач при самостійному виявленні факту заниження нового зобов'язання за лютий 2008року, не відобразив у складі декларації з ПДВ за березень 2008 року суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати, а відтак не відобразив суму штрафу, як податкове зобов'язання з цього податку на додану вартість.

Оскільки в декларації (рядку 16, 16.1 ) з ПДВ за березень 2008року відсутні будь-які відомості щодо самостійного виправлення позивачем помилки з визначення сум податкового кредиту минулого податкового періоду, то розмір недоплати податкового зобов'язання за лютий 2008року відображений відповідачем в декларації за березень 2008року складає 79712грн., а 5% штрафу який позивач зобов»язаний був включити до складу податкових зобов'язань в декларації з ПДВ за березень 2008року складає 3 985,60грн.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий орган невірно визначив розмір штрафу для позивача від суми 79712грн., адже вказана сума відображена позивачем в декларації за березень 2008року, податок на додану вартість з якої сплачено в установлені строки, а відтак на момент перевірки не існувало недоплати з податку на додану вартість в розмірі 79712грн.

Оскільки п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків бюджетами та державними цільовими фондами» визначено повноваження податкового органу щодо встановлення платникам податків фінансової санкції лише від суми недоплати, то позивачем несплачено лише 5% штрафу в розмірі 3 985,60 грн, що повинен був включений до складу податкових зобов'язань в декларації за березень 2008року.

Враховуючи наведене вище, розмір фінансової санкції від суми недоплати (в розмірі 3 985,60грн.) повинен становити 1992,80грн. ( 3 985,60грн. х 50%), а загальний розмір штрафу, застосованого відповідачем до позивача, повинен становити 5 978,40грн. (1992,80грн.+ 3 985,60грн.)

Таким чином, податкове повідомлення - рішення №0000772340/3 від 10.04.2009року в частині застосування штрафної санкції в розмірі 33 877,60 грн. (39 856,00 грн.- 5 978,40грн.) є необґрунтованим.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року у справі №2а-3999/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 20.03.2012 року.