Ухвала суду № 23608074, 03.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р. Справа № 151624/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року у справі за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр» до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

У червні 2011 року приватне виробничо-комерційне підприємство «Укрметалцентр» (ПВКП «Укрметалцентр») звернулося з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач зазначав, що 22.09.2010 року начальником відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Стасюк М.О. проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації податку на додану вартість ПВКП «Укрметалцентр» поданої за липень 2010 року за результатами якої складено акт №1389/432/15-2/31442184.

Актом встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006281630/1/6 від 04.10.2010 року, яким до підприємства застосовано штрафні санкції та визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в загальній сумі 32 000,00 грн., в тому числі основний платіж - 25 000,00 грн. та 7500,00 грн. штрафні санкції.

Оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку не призвело до зміни визначених відповідачем сум.

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач звернувся до суду та просив його скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №0006281630 від 04.01.2011 року.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.09.2010 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова проведено документальну невиїзну перевірку приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр», про що складено Акт № 1389/432/15-2/31442184 від 22.09.2010 року про результати документальної невиїзної перевірки щодо підтвердження взаємовідносин із ТзОВ «Макра плюс» у липні 2010 року. З акту зокрема вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є висновок про безпідставність включення до складу податкового кредиту 25 000,00 грн. ПДВ, сплачених (нарахованих) на користь постачальника товарів (послуг) - ТзОВ «Марка плюс», який не утримав та не сплатив до бюджету ПДВ за фактом поставки. Таким чином перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1. п. 7.4., п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки № 1389/432/15-2/31442184 від 22.09.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми № 0006281630/0/22849 від 04.10.2010 року, яким відповідно до вимог п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 32500 грн., у тому числі основний платіж 25000 грн., штрафні (фінансові) санкції 7500 грн.

За наслідками адміністративного оскарження оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення та 04.01.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 1389/432/15-2/31442184 від 22.09.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006281630/1/6, яким відповідно до вимог п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 32500 грн., у тому числі основний платіж 25000 грн., штрафні (фінансові) санкції 7500 грн.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону я кщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1. п. 7.4., п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем надано копії: договору № 07/07 від 07.07.2010 року з додатками, згідно якого ТзОВ «Макра Плюс»(продавець) зобов'язується передати, а ПВКП «Укрметалцентр»(покупець) - прийняти і оплатити металопродукцію. Орієнтовна ціна договору становить 201600 грн.; податкових накладних № 5169 від 15.07.2010 року на суму 100000 грн., № 5356 від 19.07.2010 року на суму 5000 грн., № 5486 від 22.07.2010 року на суму 15000 грн., № 5667 від 26.07.2010 року на суму 15000 грн., № 5798 від 29.07.2010 року на суму 10000 грн., № 5812 від 29.07.2010 року на суму 5000 грн., № 6055 від 03.08.2010 року на суму 40000 грн., № 6405 від 09.08.2010 року на суму 11600 грн., № 6459 від 10.08.2010 року на суму 2620,80 грн.; платіжних доручень № 954 від 15.07.2010 року на суму 100000 грн., № 973 від 19.07.2010 року на суму 5000 грн., № 990 від 22.07.2010 року на суму 15000 грн., № 1025 від 26.07.2010 року на суму 15000 грн., № 1048 від 29.07.2010 року на суму 10000 грн., № 1055 від 29.07.2010 року на суму 5000 грн.; накладних № 6156 від 05.08.2010 року на суму 126504 грн., № 6520 від 11.08.2010 року на суму 77716,80 грн.; уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень 2010 року; реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2010 року; договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг по автоперевезенню вантажів від 04.08.2010 року, рахунку № 92 від 09.08.2010 року на суму 8000 грн. та акта прийняття виконаних робіт згідно з договором перевезення вантажів № 04.08.2010 року; заявки на перевезення вантажу від 10.08.2010 року, рахунку-фактури від 10.08.2010 року на суму 7200 грн. та акта здачі-прийняття робіт від 17.08.2010 року.

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем п. п. 7.4.1. п. 7.4., п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачем представлено суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарської операції, її відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ПВКП «Укрметалцентр» і ТзОВ «Макра плюс» ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 22.09.2010 р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПВКП «Укрметалцентр» на укладення договорів з ТзОВ «Макра плюс» без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо поставки товарів. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним перевезенням товару, що купувався, реальними діями ПВКП «Укрметалцентр»щодо оплати отриманого товару, його подальшого використання у власній господарській діяльності. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача на обставини, встановлені у Акті від 06.09.2010 року № 6591/15-113/34746826 про результати перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Макра плюс», складеному посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Донецька, стосовно відсутності будь-якої інформації про наявні у ТзОВ «Макра плюс» складські приміщення, наявності автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування та трудових ресурсів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач законності своїх дій не довів належними доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач довів законність своїх дій, доводи апеляційної скарги є безпідставними і не обґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року у справі №2в-6325/11/1370 - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

В. Каралюс