Ухвала суду № 23608046, 15.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 р. Справа № 51151/09

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Глушко І.В.

Макарик В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року по справі за позовом дочірнього підприємства «МП Україна» компанія «МП Льогер А/С» до державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «МП Україна» компанія «МП Льогер А/С» звернулося 17.11.2008 року в суд з позовом до державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки, викладені в актах перевірки про порушення останнім вимог п.1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7, п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та безпідставне включення до податкового кредиту, суми податку на додану вартість, ґрунтуються на припущеннях, без посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, а тому в силу вищезгаданих норм, ДП «МП Україна» компанії «МП Льогер А/С» підставно було включено в податковий кредит суму, виключену оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.;

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Крім того, відповідачу була надана можливість подати докази в підтвердження обставин безтоварності господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентом, чого не виконано.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги в основному покликається на те, що органом державної податкової служби правомірно визначено порушення норм податкового законодавства та відповідно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Зокрема, оскільки суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту, не відповідають фактичним податковим зобов'язанням платників податку - постачальників контрагента позивача, надані позивачем на підтвердження позовних вимог податкові накладні не можуть бути свідченням права на податковий кредит.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами позапланової виїзної перевірки ДП «МП Україна» компанії «МП Льогер А/С» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом повернення повної суми на розрахунковий рахунок за період: березень 2007 року по взаєморозрахунках з ПП «Імекс Системз», ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області складено акт за № 113/23-0/31475377 від 16.11.2007 року та прийнято податкове повідомлення-рішення цим же числом за № 000702301/0, яким позивачу зменшено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на доданку вартість за березень 2007 року в розмірі 10939 грн. 00 коп.

За результатами проведення виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного, відшкодування податку на додану вартість шляхом повернення повної суми на розрахунковий рахунок за період: за травень 2007 року з питань взаєморозрахунків з ПП «Промагростиль»; за вересень 2007 року з питань взаєморозрахунків з ПП :«С.В.»; за жовтень 2007 року з питань взаєморозрахунків з ПП «С.В.», ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області складено акт за № 43/23-0/31475377 від 17.04.2008 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2008 року за №0000332301/0, яким позивачу зменшено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на доданку вартість за травень 2007 року в розмірі 9389 грн. 07 коп., за вересень 2007 року в розмірі 25343 грн. 12 коп., за жовтень 2007 року в розмірі 36517 грн. 37 грн.

Слід зазначити, що окружним судом вірно проведено аналіз представлених до розгляду матеріалів та встановлено, що на виконання умов договорів із ПП «Імекс Системз», ПП «Промагростиль», ПП «С.В.» позивач перерахував наведені суми коштів на розрахункові рахунки останніх, підтвердження чого є наявні в матеріалах справи банківські виписки.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг).

Разом з тим, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Враховуючи, що згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону «Про податок, на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у підп. «а», «в», «г», «д» п.10.1 ст. 10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Відтак несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

Згідно підп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану: вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного, податкового періоду.

Відповідно до підп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 цього ж Закону, якщо, у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то, зокрема, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Не беруться до уваги посилання органу державної податкової служби на те, що у відповідності до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягають відшкодуванню лише фактично сплачені суми до бюджету суми податку на додану вартість, оскільки останнім, не представлено доказів, з яких вбачалося б безспірне підтвердження обставин ненадходження до Державного бюджету сум податку на додану вартість, які були зняті з бюджетного відшкодування, а саме жодних доказів в підтвердження обставин безтоварності господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентом; того, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Отже, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Львівської області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року по справі № 2а-7413/08/1370, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Глушко І.В.

Макарик В.Я.