Ухвала суду № 23607730, 04.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 р. Справа № 136120/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.

з участю секретаря судового засідання Прухницької Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стек Комп"ютер" до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

08.08.2011р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова №0002552320/18045 від 01.08.2011 року.

В обґрунтування вимог посилається на те, що на підставі акту №418/23-2/30538300 від 04.07.2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0002552320/18045 від 01.08.2011 року, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 4560859,56 грн. (в тому числі за основним платежем - 3040573,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1520286,52 грн.)

Заниження податкових зобов'язань, як зазначено в акті перевірки, виникло внаслідок включення до складу податкового кредиту 3040572,99 грн. ПДВ за податковими накладними виписаними та виданими позивачу ПП «Дім Споживчого побуту - Бріз».

Позивач вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності правочинів вчинених з ПП «Дім Споживчого побуту - Бріз» є необгрунтованими, оскільки перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок визначений ст.228 ЦК України. Усі інші правочини, які спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права не є такими, що порушують публічний порядок.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. позов задоволено.

ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби оскаржила дану постанову з підстав порушення норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що перевіркою встановлено порушення п.1.7 ст.1, п.п 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 3040572,99 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 603872,38 грн., за травень 2010 року в сумі 772496,43 грн., за червень 2010 року в сумі 1253585,73 грн., за липень 2010 року в сумі 410618,5 грн.

Підприємством до перевірки представлено договір №14 від 14.04.2010 року, укладений між ПП "Дім споживчого побуту Бріз" (постачальник) та ТзОВ "Стек Комп»ютер" (покупець).

Відповідно до п.1.1 даного договору - постачальник у відповідності до умов цього Договору, зобов'язується передавати Покупцю Товар, а покупець зобов»язується приймати і своєчасно сплачувати отриманий Товар.

Згідно п.5.1 даного договору - базис постачання: ЕХW м.Львів, склад Постачальника.

На виконання умов вищезазначеної угоди постачальником поставлено товари (роботи, послуги), на що виписано податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових складу податкового кредиту ТзОВ "Стек Комп»ютер" за квітень-липень 2010 р.

До ДПІ у Личаківському районі м.Львова листом ДПІ у Приморському районі м.Одеси, №19514/7/23-20 від 29.03.2011 року, "Про надання інформації та матеріалів щодо встановлених нікчемних правочинів", скеровано матеріали невиїзної позапланової перевірки ПП «Дім споживчого побуту Бріз», а саме акт про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Дім споживчого побуту Бріз», щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень-серпень 2010. (акт від 05.04.2011 №449/23-5/36673488 за період березень-серпень 2010 року)

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Оскільки на ПП «Дім споживчого побуту Бріз» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Наявність основних виробничих фондів: Декларацію з податку на прибуток за 2010 рік не надано. Інформація про вищевказане відсутня.

Чисельність працюючих відповідно до довідки по формі 1 ДФ (остання звітність надана за І кв. 2010) кількість працюючих на підприємстві складала 1 особа (директор підприємства), яка, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи.

Відповідно до аналізу, на підставі даних АІС система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України, встановлено, що серед основних постачальників ПП "Дім споживчого побуту Бріз" знаходяться підприємства стан яких відмінний від "0", а саме, - або місцезнаходження не встановлено, або визнано банкрутом, або припинено.

Крім цього, в результаті співставлення податкових зобов»язань ПП "Дім споживчого побуту Бріз" та податкового кредиту підприємств покупців, на підставі даних АІС система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України, встановлено розбіжності в складі податкових зобов'язань ПП "Дім споживчого побуту Бріз" за період квітень - червень 2010 року всього в сумі 23535465,79 грн.

ТзОВ "Стек - Комп'ютер" до перевірки не представлено первинних документів, якими б підтверджувалось фактичне транспортування ТМЦ, супровідні документи, які були в наявності при транспортуванні ТМЦ.

При отриманні по вищезазначеному договору поставки згідно зазначених накладних, податкових накладних великої кількості матеріалів, завантаження та доставка яких в такі терміни потребує значної кількості відповідних транспортних засобів, механізмів та робочої сили, ТзОВ «Стек -Комп'ютер» необхідно мати копії транспортних та супроводжувальних документів. Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 р. №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.1998 р. за №128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п. 13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно ст.2 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Держарбітражу СРСР від 15.06.65 р. № П-6 і від 25.04.66 р. № П-7 при поставці товарів і створення умов для своєчасного і правильного приймання отримувачем відправник (постачальник) зобов'язаний:

а) дотримуватись встановлених правил пакування і затарювання продукції, маркування і опломбування окремих місць;

в) чітко і правильно оформляти документи, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості і ін..), відгрузочних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності її.

Відповідно п.5 Інструкції при прийманні товарів як передбачено правилами, що діють на транспорті (перевезення), одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акта - при доставці вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до п.12 Інструкції приймання продукції по кількості проводиться відповідно

транспортним і супровідним документам (рахунки-фактури, специфікації, описи, упаковочні ярлики і

ін.) відправника (виробника).

Відповідно п.22 Інструкції для приймання участі в прийманні продукції виділяються особи, компетентні (по роду роботи, по освіті, по досвіду трудової діяльності) по питанню визначення якості і комплектності продукції, що підлягає прийманню.

Відповідно до п.26 Інструкції акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-одержувача не пізніше чим на наступний день після складання акту.

Відповідно п.28 Інструкції акти приймання продукції по кількості реєструються і зберігаються у порядку, встановленому на підприємстві-одержувачі.

Для перевірки ТзОВ «Стек-Комп'ютер» не надано підтверджуючих документів на транспортування придбаної продукції: товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХГУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові докази, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Не представлення для перевірки відповідних документів, а також інформація ДПІ у Приморському районі м.Одеси, свідчить про ненадходження ТМЦ від ПП «Дім споживчого побуту Бріз».

Враховуючи вищевикладене, правочин укладений між ТзОВ "Стек -Комп»ютер" та ПП «Дім споживчого побуту Бріз» не спричинив реального настання правових наслідків, виходячи із наступного:

Відповідно до ст.3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

ст.626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України). За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент .вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Таким чином, підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

За змістом статті 228 ЦК України встановлено, що правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним. Як визначено частиною 2 статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю..

На підставі вищезазначеного перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищевикладене правочин, що виконувався протягом періоду, що перевірявся - ТзОВ «Стек - Комп»ютер" з ПП «Дім споживчого побуту Бріз». не спричинив реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

ТзОВ "Стек-Комп»ютер" перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам та такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. З урахуванням зазначеного результати вчинення недійсного правочину не відображаються в бухгалтерському та податковому обліку.

Не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій поставки, місцезнаходження матеріалів, участі в таких операціях трудових ресурсів, транспорту та іншого обладнання, які економічно необхідні для виконання такого постачання, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, участі технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, тобто сума податкового кредиту зменшує розмір сплаченого платником податку до бюджету.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до п.п.7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить у задоволенні скарги відмовити, представника податкового органу, який підтримав апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.07.2011 року Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПТ І «Мастерфудс ЕНД ЕФФЕМ Україна», ПП «Дім Споживчого побуту - Бріз», ТОВ Архітектурне бюро «Ателєр», ТОВ «Галич Тур» за період з 01.10.2009 року по 01.02.2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №418/23-2/30538300.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.1.7. ст.1, п.п.7.4.1., п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 3040572,99 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 603872,38 грн., за травень 2010 року в сумі 772496,43 грн., за червень 2010 року в сумі 1253585,73 грн., за липень 2010 року в сумі 410618,5 грн.

З метою правомірності підтвердження формування податкового кредиту позивача по взаєморозрахунках з ПП «Дім Споживчого побуту - Бріз» за період квітень 2010 року, липень 2010 року, на адресу ДПІ у Приморському районі м.Одеси надіслано запит про проведення зустрічної перевірки ПП «Дім Споживчого побуту - Бріз» від 12.10.2010 року. З відповіді ДПІ у Приморському районі м.Одеси на вищевказаний запит вбачається, що провести зустрічну перевірку ПП «Дім Споживчого побуту - Бріз» неможливо, так як згідно бази даних АІС РПП в ДПІ у Приморському районі м.Одеси стан платника направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що на ПП «Дім Споживчого побуту - Бріз» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

В результаті співставлення податкових зобов'язань ПП «Дім Споживчого побуту -Бріз» та податкового кредиту підприємств покупців, на підставі даних АІС система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України встановлено розбіжності в складі податкових зобов'язань ПП «Дім Споживчого побут -Бріз» за період квітень - червень 2010 року всього в сумі 23535465,79 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі ПДВ 9594123,99 грн., за травень 2010 року в сумі ПДВ -5135977,14 грн., за червень 2010 року в сумі ПДВ - 8805364,66 грн.

Позивачем до перевірки не представлено первинних документів якими б підтверджувалось фактичне транспортування товарно - матеріальних цінностей, супровідні документи, які були в наявності при транспортуванні товарно - матеріальних цінностей.

01.08.2011 року ДПІ у Личаківському районі м.Львова прийнято податкове повідомлення - рішення №0002552320/18045, яким згідно п.п.54.3.2. п.54.3. ст.54, п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки №418/23-2/30538300 від 04.07.2011 року, встановлено порушення п.1.7. ст.1, п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7, п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 4560859,56 грн., в тому числі за основним платежем - 3040573,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1520286,52 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняте ДПІ у Личаківському районі м.Львова податкове повідомлення - рішення №0002552320/18045 від 01.08.2011р. є протиправним і підлягає скасуванню, т.я. позивачем не порушено вимог п.1.7. ст.1, п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7, п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій з наступних підстав:

Згідно п.1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закону), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 ж Закону - платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками.

п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.4.4. п. 7.4. ст.7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

п.п.54.3.2. п.54.3. ст.54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.123.1. ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Відповідно до п.1.3 ст.1 та ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Договір поставки товарів №14 від 14.04.2010 року, укладений між позивачем (покупець) та ПП «Дім Споживчого побуту - Бріз» (постачальник), згідно якого постачальник у відповідності до умов цього договору зобов'язується передавати покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати і своєчасно оплачувати отриманий товар; виписки за лицевими рахунками на виконання умов договору поставки товарів за 11.02.2010 року, 18.05.2010 року, 31.05.2010 року, 07.06.2010 року, 14.06.2010 року, 21.06.2010 року, 13.07.2010 року, 20.07.2010 року, 27.07.2010 року, 10.08.2010 року та платіжні доручення за відповідний період, з призначенням платежу - оплата за комп'ютерні комплектуючі, в тому числі ПДВ; акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) за травень - червень 2010 року, які складені про те, що виконавець ТОВ «Інвест Альфа Газ» надав (виконав) замовнику (ТОВ «Стек - Комп'ютер» транспортно - експедиційні послуги; податкові накладні виписані ПП «Дім Споживчого побуту - Бріз» позивачу за період з квітня по червень 2010 року, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару та накладних за відповідний період, податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2009 року, січень - грудень 2010 року, січень - лютий 2011 року, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5 до декларації) за жовтень - грудень 2009 року, січень - грудень 2010 року, січень - лютий 2011 року, дають достатні підстави для висновку суду про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару (послуг) контрагенту, який мав статус платників податку на додану вартість, а тому, позивачем правильно застосовано ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В той же час, в матеріалах справи наявні інші документи, що підтверджують правомірність формування позивачем зазначеного податкового кредиту.

Колегією суддів не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо відсутності транспортних документів, які підтверджують здійснення поставки товарів позивачу від його контрагента на підставі вищевказаного договору, оскільки поставка товару здійснювалася контрагентом позивача ПП «Дім Споживчого побуту - Бріз».

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. по справі № 2а-8890/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: В.М.Багрій

Д.М.Старунський

Повний текст виготовлено 09.04.2012р.