Ухвала суду № 23607294, 03.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р. Справа № 132254/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова на постанову Львівського окру-жного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року в адміністративній справі № 2а-6888/11/1370 за позовом публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Еко-дім» до державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

15 червня 2011 року публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Еко-дім» (далі - ПАТ «ХК «Еко-Дім») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом та, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати нечинним і скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова (далі - ДПІ у Личаківському районі м.Львова) № 0001642320 від 06.06.2011 року, як таке, що прийняте з порушенням норм законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що право товариства на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом ТОВ «Фалкон» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржила ДПІ у Личаківському районі м.Львова, яка вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог.

Апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що ТОВ «Фалкон» не має власних цистерн для зберігання дизпалива та бензину; при цьому не надано жодних документів на транспортування дизпалива, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Урус», ПП «Оператор», ТОВ «Вентуре», ПП «Бізнес ОЙЛ» на ТОВ «Фалкон», що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Фалкон» та позивачем здійснені без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до результатів проведеної перевірки встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

ТОВ «Фалкон» безпідставно сформовані податкові заобов'язання у грудні 2010 року за податковими накладними, виписаними на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу ПАТ «ХК «Еко-дім» на загальну суму 60424,66 грн., які не можуть розглядатись як належні підтвердження податкового кредиту для ПАТ «ХК «Еко-дім», оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

Під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ТОВ «Фалкон», тому при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТОВ «Фалкон», а відтак ним безпідставно завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 60425 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, є податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 вищезазначеного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ПАТ «ХК «Еко-дім»» є правонаступником ВАТ «Пересувна механізована колона № 9» (далі - ВАТ «ПМК № 9») і перебуває на обліку в ДПІ у Личаківському районі м. Львова як платник податків.

В період з 08.04.2011 року по 29.04.2011 року ДПІ у Личаківському районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «ХК «Еко-Дім», за результатами якої складено акт № 298/23-2/05393518 від 11.05.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «ХК «Еко-Дім» з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2010 року та взаємовідносин з ПМВ КП «Асоль».

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 60425 грн.

Посилаючись на обставини, встановлені у акті ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 11.04.2011 року № 239/23-2/20776642 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фалкон» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року, щодо відсутності у ТОВ «Фалкон» виробничого обладнання, складських приміщень, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, податковий орган вважав, що правочини між ТОВ «Фалкон» та ПАТ «ХК «Еко-дім» вчинені без мети настання реальних наслідків і не спричинили реального настання юридичних наслідків.

На підставі акту перевірки № 298/23-2/05393518 від 11.05.2011 року та відповідно до встановлених порушень 06.06.2011 року ДПІ у Личаківському районі м.Львова прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001642320, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 75531,25 грн., у тому числі: 60425 грн. - за основним платежем та 15106,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що надані у справі докази вказують на відсутність порушень позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачем надано до суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Фалкон», їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Зокрема, на підтвердження зазначеного судом взято до уваги надані позивачем копії договору купівлі-продажу за № 26/04/10 від 26.04.2010 року нафтопродуктів ТОВ «Фалкон» для ВАТ «ПМК № 9», податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, відомостей заправки автомобілів ПАТ «ХК «Еко-дім», реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року; договору оренди транспортних засобів за № 1-07 від 01.07.2010 року, згідно якого ТОВ «Варіант-Будзапас» передало в оренду для ПАТ «ХК «Еко-дім» п'ять автомобілів для використання їх з метою перевезення будівельних матеріалів та обладнання; договорів (з доповненням) за № 01/01/10 та № 02/01/10 від 01.01.2010 року оренди у ТОВ ВТП «Бодекс» вісімнадцяти автомобілів та екскаватора; актів передавання-приймання орендованих транспортних засобів від 01.07.2010 року та 01.02.2010 року; договору фінансового лізингу № 025/08-АВТ від 25.06.2008 року, яким ТОВ «Богдан-Лізинг» надало для ВАТ «ПМК № 9» у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу автокран КТА-32; подорожніх листів вантажного автомобіля за грудень 2010 року.

Суд також вважав помилковими і не взяв до уваги, як такі, що не підтверджені належними доказами, висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів між ПАТ «ХК «Еко-дім» і ТОВ «Фалкон», з огляду на те, що під час їх вчинення не було дотримано вимоги ч.5 ст.203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. При цьому суд зазначив, що як в ході перевірки, так і судового розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з ТОВ «Фалкон» без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами, що виключає їх кваліфікацію як недійсних.

Навпаки, висновки про безтоварність господарських операцій із вказаним контрагентом спростовуються належними доказами щодо виконання зобов'язань щодо поставки товарно-матеріальних цінностей та подальшого використання їх позивачем у своїй господарській діяльності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З приводу зазначеного у акті перевірки за № 298/23-2/05393518 від 11.05.2011 року посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «Фалкон» власних цистерн для зберігання дизпалива та бензину, при тому, що було надано до перевірки договір зберігання від 01.01.08 р. № 08/01.08./1, укладений з ТОВ «ТОТ», представник позивача зазначила, що автомобілі ПАТ «ХК «Еко-дім» заправлялися на орендованій заправці ТОВ «Фалкон», де операторами були працівники вказаного ТОВ. Крім того, підтвердженням товарності господарських операцій із ТОВ «Фалкон», на її думку, є обсяги виконаних позивачем будівельних робіт, що було досліджено в ході перевірки. На переконання колегії, дані доводи ніяким чином податковим органом не спростовані.

Що стосується допущених ТОВ «Фалкон» порушень, які виявлені в ході перевірок податковим органом, то, на думку колегії, це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, а не для позивача.

Враховуючи те, що суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) належним чином підтверджено, колегія суддів приходить до висновку про правомірність їх включення до складу податкового кредиту, і, як наслідок - про підставність позовних вимог ПАТ «ХК «Еко-дім».

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року в адміністративній справі № 2а-6888/11/1370, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді О.М.Довгополов

В.В.Святецький

Ухвала складена у повному обсязі 06 квітня 2012 року.