Ухвала суду № 23605276, 31.01.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а/1770/2494/2011

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Пасічник С.С.

УХВАЛА

іменем України

"31" січня 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Пасічник С.С.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Бєляєвій Т.В. ,

за участю сторін:

від позивача: Данилюк І.Г., представника за довіреністю,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" липня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Племзавод" звернулось до суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000672340/1 від 17.01.2011 року.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає про помилковість висновків податкового органу щодо завищення сум бюджетного відшкодування, оскільки товариство з дотриманням вимог чинного законодавства визначило та включило до податкового кредиту вартість отриманого у фінансовий лізинг від ВАТ "НАК "Украгролізинг" майна, яке використовується у господарській діяльності.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.07.2011р. позов задоволено й визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000672340/1 від 17.01.2011 року.

Не погоджуючись з постановою, Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України, системний аналіз яких свідчить про прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, а також про те, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по його сплаті; крім того, при відпрацюванні ланцюгів постачання ТОВ "Племзавод" сільськогосподарської техніки є підприємство, по якому неможливо підтвердити включення до податкових зобов'язань сум ПДВ й сплату їх до бюджету.

Скаржник своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення).

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" в письмових запереченнях від 12.01.2012р. та в судовому засіданні, вважаючи постанову законною та обґрунтованою, просить останню залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вислухавши представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2010 року Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт № 1451/23-34119126 про результати документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" за жовтень та грудень 2009 р., з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу та автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Згідно висновків, наведених в акті, ТОВ "Племзавод" порушено п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009р. в сумі 181442,50грн., за грудень 2009р. в сумі 217377грн. Всього на суму ПДВ 398819,50грн.

На підставі акта перевірки заступником начальника Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000672340/0 від 27.12.2010р., яким ТОВ "Племзавод" було зменшено бюджетне відшкодування за жовтень 2009р. в сумі 181442,50грн., за грудень 2009р. в сумі 217377грн., а всього на суму ПДВ 398819,50грн.

Підставою зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 398819,50 грн. за жовтень, грудень 2009 року згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про безпідставне включення позивачем до суми податкового кредиту податку на додану вартість за наслідками здійснення операцій з придбання сільськогосподарської техніки.

Зокрема, податковий орган в акті перевірки зазначає, що на запит по ланцюгу постачання від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва отримано відповідь, в якій вказано, що ВАТ "НАК "Украгролізинг" є посередником реалізованої позивачеві сільськогосподарської техніки, постачальником" якої є ТОВ "Агрікон-Київ", що має стан платника податків - 23 "місцезнаходження не встановлено", а отже підтвердження взаємовідносин по даному ланцюгу постачання є неможливим.

Позивач звертався до органів державної податкової служби з первинною та повторними скаргами про перегляд вказаного податкового повідомлення-рішення, які залишені без задоволення, а відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2011 року №0000672340/1, яке є предметом оскарження.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 р. бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи похідний характер бюджетного відшкодування від правомірності формування платником податків податкового кредиту при перевірці правильності його визначення, слід враховувати вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2009 року між позивачем (лізингоодержувачем) та ВАТ "НАК Украгролізинг" (лізингодавцем) укладено Договір фінансового лізингу №17-09-92 бфл/143, предметом якого є передача у користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" предмету лізингу - станків для відгодівлі, індивідуальних та групових станків для маток, станків для дорощування та станків для опоросу (надалі - сільськогосподарської техніки).

Пунктом 1договору передбачено, що предмет лізингу набувається ВАТ "НАК "Украгролізинг" у постачальника, самостійно обраного позивачем. У додатку №1 до договору постачальником сільськогосподарської техніки визначено ТОВ "Агрікон-Київ".

На виконання умов вказаного договору, 21 вересня 2009 року у розпорядження позивача передано сільськогосподарську техніку на суму 1088655,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі №1 та видатковою накладною про передачу у фінансовий лізинг за №7189, виписану на вказану суму.

16 листопада 2009 року у розпорядження позивача передано сільськогосподарську техніку на загальну суму 352449?,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі №2, 3, 4, 5 та видатковими накладними про передачу у фінансовий лізинг за №7390-№7393, виписаними на вказану суму.

Для підтвердження поставки товару ВАТ "НАК "Украгролізинг" виписано для позивача податкові накладні, зокрема, від 21.09.2009 року за №5 на суму 1088655,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 181442,50грн. та від 16.11.2009 року за №117 на суму 153088,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 25514,67грн., за №118 на суму 721255,50 грн., в тому числі ПДВ у сумі 120209,25грн., за №119 на суму 1306801,60 грн., в тому числі ПДВ у сумі 217800,27грн., за №120 на суму 1343352,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 223892,00грн.

Відповідно до п.п. 7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

30 вересня 2009 року та 16 листопада 2009 року вказану сільськогосподарську техніку позивачем введено в експлуатацію, що підтверджується наказами товариства та актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за відповідний період.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Племзавод" по взаємовідносинах з ВАТ "НАК "Украгролізинг" сформовано податковий кредит у вересні 2009 року у сумі 181442,50 грн. та у листопаді 2009 року у сумі 217377,00 грн., який заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2009 року (в складі загальної суми відшкодування 186608,00грн.) та грудень 2009 року, поданих до податкового органу.

Отже, позивачем не допущено порушень при формуванні податкового кредиту, за наслідками якого товариством заявлено до відшкодування оспорювану суму ПДВ.

Відповідачем також не заперечується реальність виконання операцій з поставки позивачеві сільськогосподарської техніки, за результатами виконання яких було сформовано податковий кредит, що відображено в акті перевірки.

Таким чином, ТОВ "Племзавод" було дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 р., необхідні для отримання бюджетного відшкодування за жовтень та грудень 2009 р. і зменшення останньому бюджетного відшкодування у зв'язку з неможливістю підтвердити фактичне надходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників є нормативно необґрунтованим.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 17.01.2011 року №0000672340/1.

Що ж стосується посилання відповідача на те, що в ланцюгах постачальників наявні контрагенти, що не виконували вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. щодо декларування результатів фінансово-господарської діяльності та наступної сплати до бюджету податку на додану вартість, то із системного аналізу вказаного Закону вбачається, що відшкодування з бюджету податку на додану вартість не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету, а у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього й зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Також суд враховує й наступне.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Як свідчать матеріали справи, з 12.01.2010 року по 18.01.2010 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображеної в декларації з ПДВ за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2009 року по 31.10.2009 року, результати якої відображено у довідці від 21.01.2010 року за №28/23-34119126. Крім того, з 22.02.2010 року по 26.02.2010 року відповідач здійснював позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображеної в декларації з ПДВ за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року, результати якої відображено у довідці від 03.03.2010 року за №222/23-34119126.

Податковим органом під час здійснення вказаних перевірок товариства не встановлено жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Відносно ж підстав та порядку проведення відповідачем невиїзної документальної перевірки податкових декларацій позивача з податку на додану вартість, то суд вказує на таке.

Пункт 1 ч. 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу України" від 04.12.1990 року №590-ХІІ передбачає, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів обов'язкових платежів, додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таке ж визначено і Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в якому зазначено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Отже, чинне на момент проведення перевірки законодавство надає право органу державної податкової служби проводити невиїзні перевірки, однак це право не є абсолютним, а обмеженим законами України, які визначають випадки таких перевірок, межі компетенції та порядок їх проведення. Закон №509-ХП, на підставі якого відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача, не містить випадків, компетенції органів державної податкової служби та порядку проведення документальної невиїзної перевірки. Не існує також спеціального закону, який регулював би проведення таких перевірок.

Законом, що встановлює можливість, компетенцію та порядок проведення документальної невиїзної перевірки є Закон №168/97-ВР, пп. 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 якого визначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Як вже зазначалось вище, податковим органом вже було проведено позапланові виїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображених у деклараціях за жовтень, грудень 2009 року, за результатами яких не виявлено жодних порушень, про що складено відповідні довідки.

Таким чином, на час проведення документальної невиїзної перевірки позивача (21.12.2010р.) у податкового органу були відсутні підстави та обставини, встановлені пп. 7.7.5. п. 7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Крім того, Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008р. № 355 (в редакції, чинній на момент проведення документальної невиїзної перевірки позивача), передбачено, що невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу державної податкової служби з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу державної податкової служби про проведення перевірки за наявності таких обставин: у разі надходження від платника податків на запит органу державної податково служби пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (у тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків); у разі надходження до органу державної податкової служби після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства, матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби; у разі надходження до органу державної податкової служби у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Отже, вказаними рекомендаціями, призначеними для внутрішнього користування органами державної податкової служби встановлено, що невиїзні документальні перевірки можуть проводитись лише за умови письмового дозволу керівника органу державної податкової служби (заступника керівника) та надання платником податків, на запит органу державної податкової служби пояснень та документів, достатніх для проведення перевірки.

В акті перевірки щодо підстав для проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" зазначається, що перевірка проводилась на підставі ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України" від 04.12.1990 року №590-ХІІ та протоколу від 15.12.2010 року засідання постійно діючої комісії по спірних питаннях Здолбунівської ОДПІ, яка створена відповідно до наказу Здолбунівської ОДПІ №6 від 11.01.2010 року.

Проте, письмових дозволів на проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" керівником (заступником керівника) Здолбунівської ОДПІ не видавалось. Крім того, будь-якого письмового запиту від Здолбунівської ОДПІ позивачу не надходило, він не надавав будь-яких пояснень та підтверджуючих документів, достатніх для проведення перевірки й було лише повідомлене про проведену щодо нього невиїзну документальну перевірку.

Отже, податковий орган, проводячи документальну невиїзну перевірку податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за жовтень та грудень 2009 року, діяв в порушення визначеного законом порядку проведення перевірок та поза межами своїх повноважень.

Підсумовуючи викладене, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року у даній справі, як обгрунтовану та законну, слід залишити без змін.

Доводи ж апеляційної скарги не є переконливими та такими, що можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" липня 2011р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

судді: Л.О. Зарудяна Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Племзавод" вул.Дружби,88А,с.Миротин,Здолбунівський район, Рівненська область,35721

3- відповідачу Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області вул.Приходька,1а,м.Здолбунів,Рівненська область