Рішення № 23604388, 17.04.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 р. Справа № 5010/202/2012-П-21/3 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І.М.

при секретарі судового засідання Микитин Р.Р.

За участю:

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Прокурора Снятинського району Івано-Франківської області, вул. Лотоцького, 18, м. Снятин, 78300, в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерського господарства, вул. Олени Теліги , 8, м.Київ,04112

до відповідача: Фермерського господарства "ОСОБА_1" АДРЕСА_1

про стягнення з ФГ "ОСОБА_1" на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 25000,00 грн. основної заборгованості по договору надання фінансової підтримки та штрафних санкцій передбачених Цивільним законодавством України та Господарським законодавством України в сумі 4960,72 грн., стягнення судових витрат.

Встановив, що прокурор Снятинського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерського господарства звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ФГ "ОСОБА_1" на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 25000,00 грн. основної заборгованості по договору надання фінансової підтримки та штрафних санкцій передбачених Цивільним законодавством України та Господарським законодавством України в суму 4960,72 грн, стягнення судових витрат.

Позов мотивовано тим, що між Укрдержфондом та фермерським господарством "ОСОБА_1" 19.05.2006р. укладено договір № 16 про надання фінансової підтримки, згідно умов, якого позивач зобов"язався надати відповідачу фінансову підтримку в сумі 45000 грн., а відповідач зобов"язався повернути отримані кошти відповідно до наступного графіку: до 01 листопада 2007 року в сумі 5 000 грн.; до 01 листопада 2008 року в сумі 10 000 грн., до 01 листопада 2009 року в сумі 15 000 грн., до 01 листопада 2010 року в сумі 15 000 грн. Позивач виконав взяті на себе зобов"язання та надав обумовлену договором суму (платіжне доручення № 146 від 26.05.2006р.). Відповідач в супереч умовам договору та приписам ЦК України, ГК України, не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов"язання за договором про надання фінансової підтримки та не повернув у строки визначені договором 25 000 грн.

Відповідач в судовому засіданні повідомив, що, щодо позову не заперечує, надав квитанцію № k8/H/4 від 17.03.2012р., яка свідчить про виконання ним своїх зобов"язань перед позивачем на суму 18 000, 00 грн.

Прокурор та представник позивача в судові засідання не з"явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, які наявні в матеріалах справи (а.с.36, 39).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд, враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, зокрема право суду розглянути справу у випадку неподання відзиву на позовну заяву, витребуваних господарським судом документів, за наявними в ній матеріалами, розглянув матеріали справи, заслухав відповідача та вважає, що позовні вимоги позивача слід задоволити частково, в частині стягнення 18 000,00 грн. провадження у справі припинити, судові витрати стягнути з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При цьому суд врахував наступне.

19.05.2006р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд) та фермерським господарством "ОСОБА_1" укладений договір №16 про надання фінансової підтримки фермерському господарству. Відповідно до п.1 Договору Укрдержфонд зобов"язується надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству "ОСОБА_1" в сумі 45 000,00 грн., а ФГ зобов"язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.

Пунктом 1 та 3.4.2 Договору передбачено, що відповідач зобов"язаний повертати кошти на рахунок Укрдержфонду частинами згідно з графіком.

до 01 листопада 2007 року в сумі 5 000 грн.;

до 01 листопада 2008 року в сумі 10 000 грн.

до 01 листопада 2009 року в сумі 15 000 грн.

до 01 листопада 2010 року в сумі 15 000 грн.

Відповідно до договору Укрдержфонд виконав взяті на себе зобов"язання в повному обсязі, перерахував відповідачу кошти в сумі 45000грн, що підтверджується платіжним дорученням № 146 від 26.05.2006р. ( а. с. 12).

Однак фермерське господарство виконало свої зобов"язання частково, сплатило 20000, 00 грн.

Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача листи вимоги, а 27 липня 2011р. за вих. № 53-4/334 було надіслано претензію про сплату заборгованості, однак відповідач відповіді не направив, зобов"язань в повному обсязі не виконав, в зв"язку з чим утворилась заборгованість на суму 25 000,00 грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 ГК України.

Приписами ч.1 п.1 ст.530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив своє зобов"язання по поверненню заборгованості, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

За наведених обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованим та підлягають задоволенню з урахуванням факту виконання зобов"язання по сплаті основного боргу в сумі 18000 грн.

Враховуючи, що відповідачем після звернення позивача до суду було сплачено 18 000 грн. основного боргу, що підтверджується вищезазначеною квитанцією № k8/H/4 від 17.03.2012р., провадження в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України.

Вимоги позивач в частині стягнення штрафних санкцій підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 546, ст. 549 ЦК України, ст. ст. 230-232 ГК України, одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вище згаданого Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2. Договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство "ОСОБА_1." сплачує Укрдержфонду пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період прострочення.

Суд здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 16.12.2012 по 30.04.2011 підлягають задоволенню в сумі 1 433,22 грн.

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в розмірі 1 144,52 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 382, 98 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, заявлені вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 4960,72 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід бюджету, відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст.49, п.1-1 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "ОСОБА_1" АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь Українського державного фонду підтримки фермерського господарства, вул. Олени Теліги, 8, м.Київ,04112, р/р 35211003000169 МФО 820019 в УДКу м. Києві ЄДРПОУ 20029342. - 7000,00 грн. основного боргу, 4 960, 72 грн. - штрафних санкцій.

Наказ суду видати позивачу після набранням рішення законної сили.

Стягнути з Фермерського господарства "ОСОБА_1" АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 - в дохід Державного бюджету України (найменування суду Господарський суд Івано-Франківської області код ЄДРПОУ суду 03499939 номер рахунку 31219206783002 одержувач Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл. код ЄДРПОУ одержувача 37952250 банк одержувача Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області МФО одержувача 836014 код класифікації доходів бюджету 22030001) -1609, 50 грн. - судового збору .

Наказ суду видати ДПІ в Снятинському районі, вул. Коснятина, 62, м. Снятин, 78300.

В частині стягнення 18 000,00 грн. основного боргу - провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Скапровська І. М.

Повне рішення складено 23.04.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Микитин Р. Р. 23.04.12