Ухвала суду № 23599497, 11.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2012 р. м. Київ К-16398/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2009 року

у справі № 2а-7898/08

за позовом Приватного підприємства «Лекс»

до 1. Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області,

2. Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Лекс»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області (далі -відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (далі - відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування у розмірі 36893,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Лекс»суму бюджетного відшкодування у розмірі 36893,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2009 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Лисичанську Луганської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2009 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ПП «Лекс»подало до ДПІ у м. Лисичанську Луганської області податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2006 року, у якій підприємство звітувало з наступними показниками: усього податкових зобов'язань 2807,00 грн. (рядок 9), усього податкового кредиту -2505,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту склала позитивне значення -302,00 грн. (рядок 18.1), залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду -48526,00 грн. (рядок 23). У рядку 25 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 48224,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку -48224,00 грн. (рядок 25.1). Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

ДПІ у м. Лисичанську Луганської області провела виїзну позапланову перевірку ПП «Лекс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2006 року, за результатами якої було складено акт № 37/23-32060378 від 13 квітня 2007 року.

За висновками акта перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2006 року на суму 36893,00 грн., що пов'язано з неотриманням результатів зустрічних перевірок по постачальникам до виробника (імпортера). Також перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні розміру сплати податку на додану вартість за попередній період -листопад 2006 року на 11331,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2006 року на суму 11331,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок, з урахуванням того, що перевіркою не було встановлено порушення при визначенні від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у листопаді 2006 року, яка склала 36328,00 грн., з урахуванням того, що податковим органом не приймалися рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року на 36893,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Наявність у позивача бюджетного відшкодування у сумі 36893,00 грн. за грудень 2006 року відповідачем-1 не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначеної суми.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

За приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно положень підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

Як вбачається з матеріалів справи, у пункті 3.3 акту перевірки № 37/23-32060378 від 13 квітня 2007 року перевіряючими було вказано, що за попередній період -листопад 2006 року (декларація з податку на додану вартість вх. № 24494 від 20 грудня 2006 року) від'ємне значення (рядок 18.2 декларації) складає 36328,00 грн. Сплачено постачальникам у листопаді 2006 року (із рядка 17 декларації) 36893,00 грн. Разом з цим, у акті перевірки було зазначено, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2006 року на суму 36893,00 грн., що пов'язано з неотриманням результатів зустрічних перевірок по постачальникам до виробника (імпортера).

Колегія суддів відзначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

В зв'язку з цим, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не приймалися рішення про зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування або рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування на суму 36893,00 грн. в розумінні підпунктів «б», «в»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, відповідно до вищевикладених приписів Закону України «Про податок на додану вартість»ДПІ у м. Лисичанську Луганської області мала подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету -36893,00 грн., а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Обов'язок, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість», не був виконаний ДПІ у м. Лисичанську Луганської області, чим були порушені права позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що позивач не мав права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в залежності від якого і визначається сума бюджетного відшкодування, з урахуванням того, що податковим органом отримані не всі відповіді на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Лисичанську Луганської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева