Ухвала суду № 23599417, 09.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2012 р. м. Київ К-3705/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Альошиної Г.А.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Гладченко Н.Л.,відповідача:Шилова А.К.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на постанову Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 р.

у справі №6/216а/49а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівтекс»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівтекс»(далі -позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі -відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2007 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 р., позов задоволено повністю, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 08.06.2006 р. №0002062320/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, податкова інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено такі фактичні обставини.

Згідно з поданою позивачем до контролюючого органу податковою декларацією за липень 2005 року, уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за липень 2005 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування, підприємством заявлену суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 1 663 141,00 грн.

Представниками податкового органу було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2005 року, результати якої оформлені актом від 07.06.2006 р. №398/23/32711482.

Вказаною перевіркою було підтверджено заявлену позивачем до відшкодування за липень 2005 року суму у розмірі 26 825,00 грн.; встановлено порушення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.12 п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166, а саме -виявлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2005 року на 1 636 316,00 грн.

На підставі встановлених порушень податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2006 р. №0002062320/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2005 року на суму 1 636 316, 00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з поданою позивачем декларацією, уточнюючим розрахунком та розрахунком суми бюджетного відшкодування, підприємством заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 1 663 141,00 грн.

За даними декларації залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду склав 1 663 141,00 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду скала 35 601,00 грн.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, в Законі чітко передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) саме у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом при проведенні перевірки було встановлено, що фактично сплачена позивачем та підтверджена наданими до перевірки платіжними дорученнями і банківськими виписками, сума у попередньому податковому періоді (червень 2005 р.) постачальникам товарів складає 26 824,53 грн., тоді як позивачем було зазначено суму у розмірі 35 601,00 грн.

Вказані розбіжності у розрахунках при визначенні суми податку на додану вартість, сплаченої постачальникам, на думку податкового органу, спричинили порушення позивачем вимог пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, у результаті чого було завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Крім того, вказана різниця у сумах була підтверджена висновком експерта № 351-ц судово-бухгалтерської експертизи від 31.05.2007 р.

Так, за результатами дослідження документально та нормативно не підтверджена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2005 року, з урахуванням оплати податкового кредиту попереднього податкового періоду (червень 2005 року) у розмірі 26 824,53 грн.

За результатами дослідження документально та нормативно підтверджується сума бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість за липень 2005 року у розмірі 1 652 769,00 грн.

У той час, як судами попередніх інстанцій було задоволено повністю позовні вимоги, що дало право позивачу на бюджетне відшкодування у розмірі 1 663 141,00 грн., замість 1 652 769,00 грн.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно приписів п. 1 ст. 69 Кодексу, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Пунктом 1 ст. 81 цього ж Кодексу встановлено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Такий висновок для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Між тим як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій не було враховано висновки проведеної судово-бухгалтерської експертизи від 31.05.2007 р., проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Чернігівського відділення.

Крім того, така незгода не була належним чином вмотивована.

Суд касаційної інстанції вбачає наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 р. у справі №6/216а/49а скасувати.

Справу №6/216а/49а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.