Ухвала суду № 23599400, 09.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2012 р. м. Київ К-4119/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Альошиної Г.А.,за участю представників позивача:Чернінської Л.М.,відповідача:Гладченко Н.Л.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на постанову Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2008 р.

у справі №11/339а/21

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»(далі -позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі -відповідач) про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2007 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2008 р., позов задоволено повністю, визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.10.2006 р. №0003852320/0 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 675 048,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України здійснені позивачем судові витрати у сумі 3,40 грн. та 2 789,12 грн. - витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача від позивача на адресу суду касаційної інстанції не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено такі фактичні обставини.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку господарської діяльності позивача стосовно питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 30.06.2006 р., результати якої оформлені актом від 16.10.2006 р. №801/23/03358104.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 4.1.2, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1. п. 5.9, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5., пп. 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 п. 8.1, пп. 8.2.2 п. 8.2., пп.8.3.1 п. 8.3, 8.6.1 п. 8.6. п.п.8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону країни «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за півріччя 2005 року на суму 649,9 тис. грн., занижено податок на прибуток за 3 квартали 2005 року на суму 329,5 тис. грн. та за 2005 рік на суму 517,9 тис. грн. завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року на суму 784,1 тис. грн. та занижено податок на прибуток за півріччя 2006 року на суму 395,8 тис. грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 26.10.2006 р. №0003852320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 681 591,00 грн. (у т.ч. 908 859,00 грн. -основний платіж та 772 732,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було встановлено, що в періоді, що перевірявся, позивач у господарській діяльності використовував власні та орендовані основні засоби.

Позивач є консолідованим платником податку на прибуток згідно рішення правління від 27.06.2001р. № 12. Амортизація на основні фонди нараховується по місцю їх розташування в структурних підрозділах.

Як встановлено судовими інстанціями, у декларації з податку на прибуток підприємства суми амортизації, що нараховуються по структурним підрозділам відображені у додатку К6 таблиці 2 «Розрахунок податку, що сплачується за місцем розташування філії».

У ході документальної перевірки податковою інспекцією було встановлено, що позивач відповідно до договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 26.12.2001 р. №04/01-869, отримав від ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»у тимчасове користування на умовах визначених договором державне майно, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення транспортування та розподілу природного газу, а саме: розподільні газопроводи, споруди на них і транспортні засоби спеціального призначення. Умовами договору плата передбачена не була.

Так, відповідно до положень пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включається до складу валового доходу вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством: якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади; у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень; у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, зазначених у підпункті 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 цього Закону, що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок.

Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за балансовою вартістю. Порядок безоплатної передачі таких основних фондів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При отриманні на баланс вказаних об'єктів основних засобів позивачем не було включено вартість їх передачі до складу валових доходів.

Відповідно до пп. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань позивачу стало різне тлумачення податковою інспекцією та платником податків правового змісту положень пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Між тим пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Положення пп. 4.4.2 цієї статті вказують, що роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.

Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій застосування позивачем названих законодавчих приписів у податковому обліку було здійснено у відповідності до наданого йому роз'яснення ДПА України від 22.04.2004 № 3148/6/15-1116.

Таким чином, з урахуванням наявності наведеного роз'яснення ДПА України, судові інстанції дійшли обґрунтованих висновків щодо правомірності здійснення позивачем податкового обліку саме відповідно до його приписів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2008 р. у справі №11/339а/21 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.

Суддя О.М. Нечитайло