Постанова № 23599393, 09.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2012 р. м. Київ К-23949/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Альошиної Г.А.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Міського комунального підприємства «Цюрупинськтеплокомуненерого»

на постанову Господарського суду Херсонської області від 18.09.2007 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2009 р.

у справі №8/291-АП-07

за позовом Міського комунального підприємства «Цюрупинськтеплокомуненерого»

до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Міське комунальне підприємство «Цюрупинськтеплокомуненерого»(далі -позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області (далі -відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 18.09.2007 р. (суддя -В.В. Хом'якова), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя -А.І. Бітов, судді -О.В. Джабурія, О.І.Шляхтицький), у задоволенні позову відмолено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивача від відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено такі обставини.

Представниками податкового органу було проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 01.09.2006 р. по 30.09.2006 р., за результатами якої складено акт від 20.06.2007 р. №133/23-1/30142481.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення вимог пп. 7.4.3 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого зменшено від'ємне значення податку на додану вартість, яке відображено у рахунок зменшення суми податкового боргу у сумі 56 263,00 грн.

На підставі встановленого порушення податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2007 р. №0000812300/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 56 263,00 грн., яке є предметом оскарження у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2007 р. на рахунок позивача надійшли кошти у якості погашення заборгованості минулих років по різниці у тарифах, виділені відповідно до ст.116 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення»від 22.05.2006р. № 705.

На виконання вказаної постанови та згідно з Договором від 12.07.2006 р. №272/705 «Про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 705», Цюрупинська міська рада після отримання субвенції на теплову енергію з державного бюджету перерахувала позивачу суму заборгованості минулих років з різниці у тарифах у розмірі 1 513 266,57 грн.

За рахунок отриманої суми субвенції у вересні 2006 року позивачем було здійснено погашення заборгованості перед ДК «Газ України»у сумі 1 011 255, 93 грн. (у т.ч. ПДВ - 113 796,40 грн.) за раніше поставлений природний газ, отриманий у 2000-2002 роках, про що складено відповідні договори.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за 2002 рік, постачальником газу -ДК «Газ України»було виписано податкові накладні від 31.03.2002 р. №2533, від 31.12.2002 р. №12192 та від 30.04.2002 р. №3840, на підставі яких суми сплаченого податку на додану вартість було віднесено позивачем до складу податкового кредиту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанції вказали, що здійснені позивачем операції з поставки газу не є об'єктом оподаткування, відтак у позивача відсутнє право на включення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного газу до складу податкового кредиту.

Із такою правовою позицією судів попередніх інстанцій не може погодитись колегія Вищого адміністративного суду України виходячи з такого.

Так, Законом України про Державний Бюджет України на відповідний рік запроваджувалися механізми цільового фінансування за рахунок державного та місцевих бюджетів погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась і постачалась населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Зазначені механізми визначали порядок компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалась населенню.

Відповідні механізми передбачали здійснення цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання.

Суд касаційної інстанції при вирішенні питання щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість постачальниками теплової енергії та послуг із теплопостачання, які отримували цільове бюджетне фінансування на компенсацію різниці між фактичною вартістю теплової енергії або відповідних послуг і затвердженим тарифом, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Придбання товарів та послуг, що необхідні для виробництва теплової енергії, водопостачання та водовідведення, здійснюється з метою їх використання в операціях з поставки теплової енергії або послуг із водопостачання та водовідведення.

Оскільки зазначені операції є об'єктом оподаткування, придбані виробниками теплової енергії з відповідною метою товари та послуги є такими, що використовуються в оподатковуваних операціях.

Посилання податкового органу на приписи пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 вказаного Закону, відповідно до яких не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі), не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки регулюють оподаткування операцій з виплат, а не з отримання цільового фінансування.

Водночас придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із водопостачання та водовідведення.

У свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами зазначеного Закону не розглядається як окрема операція, що створює наслідки у податковому обліку з податку на додану вартість.

Відповідно до наведеного, у постачальників теплової енергії та послуг із теплопостачання відсутні підстави для застосування підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість». Зазначена норма встановлює, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Оскільки товари та послуги, придбані виробниками теплової енергії, повністю використані ними в операціях із поставки теплової енергії, у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Таким чином, судами попередніх інстанцій помилково не було враховано, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, повинні включатися до складу податкового кредиту виробників теплової енергії в повному обсязі, відтак спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але невірно застосували норми матеріально права, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну Міського комунального підприємства «Цюрупинськтеплокомуненерого»задовольнити.

2. Постанову Господарського суду Херсонської області від 18.09.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2009 р. у справі №8/291-АП-07 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні Міського комунального підприємства «Цюрупинськтеплокомуненерого»задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 05.07.2007 р. №0000812300/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Міського комунального підприємства «Цюрупинськтеплокомуненерого»6,80 грн. судового збору.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.