Ухвала суду № 23599386, 09.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2012 р. м. Київ К-10088/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Альошиної Г.А.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 19.06.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 р.

у справі №34/195-А

за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інга»

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва (далі -позивач) звернулась з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інга» (далі -відповідач) про стягнення суми.

Постановою Господарського суду м. Києва від 19.06.2007 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 р., у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивача від відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено такі фактичні обставини.

Представниками податкового органу було проведено позапланову документальну перевірку господарсько-фінансової діяльності позивача стосовно питань дотримання вимог валютного законодавства у взаєморозрахунках з нерезидентами Ningbo Free Zone Sino -Resource International Trade Co., Ltd за період з 19.05.2005 р. по 10.08.2005 р., результати якої оформлені актом від 16.06.2006 р. №2658-2780/22-02-16458735.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме виявлено порушення термінів поставки товару на митну територію України.

На підставі встановлених порушень податковим органом було прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 170,19 грн. від 27.06.2006 р. №0000622202/0.

Наведені обставини стали підставою для звернення контролюючого органу до суду із позовом про стягнення з позивача суми податкового боргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Податкова інспекція, звертаючись до суду з даним позовом у своїх доводах вказує на те, що у добровільному порядку підприємством суму штрафних (фінансових) санкцій до бюджету не сплачено.

Так, відповідно до приписів ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 вказаного Заокну визначено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Таким чином, за порушення встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що прийняте податковим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.06.2006 р. №0000622202/0 не є податковим зобов'язанням, відтак на нього не розповсюджуються дія Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки застосовані до відповідача штрафні (фінансові) санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких врегульоване нормами глави 27 ГК України.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій надали оцінку правомірності застосування штрафних санкцій у межах даного судового провадження.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким застосуванням норм процесуального права та вважає неправильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності застосування штрафних санкцій не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суди не мали процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

З огляду на викладене, а також той факт, що судами першої та апеляційної інстанцій не було з'ясовано належним чином зазначені обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду м. Києва від 19.06.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 р. у справі №34/195-А скасувати.

Справу №34/195-А направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.