Ухвала суду № 23599242, 19.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2012 року м. Київ К-321/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2008

у справі № 15а/205-4505

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об'єднання «Текстерно» (далі по тексту -позивач, ВАТ «ТО «Текстерно») звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту -відповідач, Тернопільська ОДПІ) від 24.10.2007 № 0000312305/3/71319.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2008, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2008, позов задоволено; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на протиправність його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки ВАТ «ТО «Текстерно»на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 30.09.2006, складено акт № 2681/23-02/00306650 від 20.03.2007, в якому зафіксовані порушення п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: підприємством не здійснено нарахування податкового зобов'язання на операції з продажу молока за рахунок коштів підприємства, що призвело до заниження податкового зобов'язання за січень 2005 року - березень 2006 року у розмірі 10 901 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 24.10.2007 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000312305/3/71319 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 901 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що позивач в перевіряємий період забезпечував своїх працівників молоком відповідно до «Порядку безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робочим та службовцям, що зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці», затвердженого Постановою Держкомпраці СРСР при Президії ВЦСПС від 16.12.1987 № 731/П-13.

Податковим органом вказані дії було розцінено як продаж молока.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про охорону праці»працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пп. 4.3.13 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, які надаються працедавцем платнику податку відповідно до Закону України «Про охорону праці»належить до доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.

Згідно пп. 3.19 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, вартість виданого згідно з наявними нормами молока та лікувально-профілактичного харчування до фонду оплати праці не належить, а відтак видачу молока працівникам не можна вважати натуральною виплатою в рахунок оплати праці.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильно висновку, що безоплатна видача молока працівникам, задіяних на роботах зі шкідливими умовами праці, не належать до операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема у випадках, передбачених п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки такі дії не є поставкою товару в розумінні п. 1.4 цього Закону.

Крім того, слід звернути увагу, що вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захисту порушеного права згідно ст. ст. 105, 162 КАС України, сформульованим у різних словесних формах. Однак, неврахування цього судами не вплинуло на правильне вирішення в даній справі спору по суті.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова

Суддя О.І. Степашко