Ухвала суду № 23599227, 19.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2012 року м. Київ К-10227/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську та Першого заступника прокурора Івано-Франківської області

на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008

у справі №А-8/65

за позовом Закритого акціонерного товариства «Солід»

до 1.Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

2.Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області

за участю Прокуратури Івано-Франківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Солід»(далі по тексту -позивач, ЗАТ «Солід») звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі по тексту - відповідач 1, ДПІ в м. Івано-Франківську), Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області (відповідач 2, ГУ ДКУ в Івано-Франківській області) за участю Прокуратури Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2006 №0002512312/0, від 20.09.2006 №0002512312/1, від 12.10.2006 №0002512312/2, від 28.12.2006 №0002512312/3.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2007, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008, позов задоволено повністю.

В касаційних скаргах ДПІ в м. Івано-Франківську та Перший заступник прокурора Івано-Франківської області просять скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 була проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахувань суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно поданої декларації за квітень 2006 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14.07.2006 №413/23-5-32360621.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 1 винесено податкове повідомлення-рішення від 19.07.2006 №0002512312/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за квітень 2006 року на суму 19434,00 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку, в результаті чого відповідачем 1 були винесені нові податкові повідомлення-рішення від 20.09.2006 №0002512312/1, від 12.10.2006 №0002512312/2, від 28.12.2006 №0002512312/3, якими залишено без змін зменшення бюджетного відшкодування позивачу в сумі 19434,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що бюджетне відшкодування за квітень 2006 року зменшено позивачу на суму 19434,00 грн. в зв'язку з тим, що частково суми, які включені до бюджетного відшкодування в квітні 2006 року до податкового кредиту були віднесені в лютому 2006 року, зокрема, по наступних контрагентах: ТОВ «ТТК», ТОВ «Івано-Франківськ-оіл». При цьому, правильність включення сум ПДВ до податкового кредиту по названих контрагентах позивача податковим органом не оспорюється. Оплата була проведена в березні і у відповідності із загальною сумою проведеної проплати за цей період позивачем була визначена сума бюджетного відшкодування за квітень. Суми проведених проплат в березні 2006 року позивач підтвердив копіями виписок банку. У відповідності із податковими деклараціями позивача за лютий, березень та квітень 2006 року сума податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню мала від'ємне значення. Про отримання ДПІ декларацій позивача свідчать штампи вхідної кореспонденції податкової інспекції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного, з чим погодився суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 2, 3 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з даним підпунктом, така сума, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Підпунктами 4.1.1, 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому згідно із п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 цього ж Закону, якщо внаслідок запровадження нового податку, збору (обов'язкового платежу) або зміни правил оподаткування змінюються форми податкового обліку чи обов'язкової податкової звітності, центральний (керівний) орган контролюючого органу зобов'язаний безоплатно оприлюднити такі нові форми обліку чи звітності. Забороняється використання бланків суворої звітності чи обліку як форм податкового обліку чи звітності, якщо інше прямо не встановлено законом з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

Форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складення.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що визначення суми бюджетного відшкодування позивачем здійснювалась у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість».

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2007 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську та Першого заступника прокурора Івано-Франківської області відхилити.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова

Суддя О.І. Степашко