Ухвала суду № 23599217, 26.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2012 р. м. Київ К-12454/09-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 30.10.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 р.

у справі № 32/733-28/15 (22-а-11031/08)

за позовом Державного підприємства «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню №95 (Водрем-95)»Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Трест південтранстехмонтаж»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню №95 (Водрем-95)»Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Трест південтранстехмонтаж»(далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення.

Постановою Господарського суду м. Києва від 30.10.2007 р. (суддя - Євсіков О.О.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя -Глущенко Я.Б., судді -Бараненко І.І., Коротких А.Ю.), позов задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.05.2003 р. №000157/2302/0 в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15 186,00 грн., (у т.ч. 12 000,00 грн. -основний платіж та 3 186,00 грн. -штрафні санкції), стягнуто з Державного бюджету на користь позивача судові витрати у сумі 3 315,60 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу з 27.03.2003 р. по 18.05.2003 р. було проведено комплексу позапланову документальну перевірку господарської діяльності позивача щодо дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2000 р. по 01.01.2003 р., за результатами якої складено акт від 28.05.2003 р. №64/23-211/01381062.

Перевіркою було, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст.5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження валових доходів на загальну суму 21 500,00 грн. та завищення валових витрат на суму 79 000,00 грн.

Вказані порушення стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.05.2003 р. №000157/2302/01, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17 586,00 грн. (у т.ч. 13 600,00 грн. -основний платіж та 3 986, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, валові витрати відображені у деклараціях з податок на прибуток, відповідають об'ємам закупок у загальних деклараціях з ПДВ. Сума змінених зобов'язань за 2001 і 2002 роки склала 79 802 грн., тобто на цю суму повинні були також збільшуватись валові витрати підприємства.

Підприємством сума 79802 грн. була заявлена у деклараціях з ПДВ, по закупці матеріалів, які були занесені в книгу закупки матеріалів, як доходна частина. Вказані валові витрати ДПІ при перевірці в акті не було відображено, а також не відображено їх за результатами розгляду скарги підприємства за № 57 від 03.07.2003 р. і доданих до неї документальних розрахунків підприємства.

Разом з цим, згідно п. 4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податку свідчать про заниження чи завищення суми по його податковим зобов'язаннях, заявлених в податкових деклараціях.

Судова колегія суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач при проведенні позапланової перевірки повинен був врахувати як заниження, так і завищення показників податкового обліку та за їх результатами донарахувати податкове зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі -запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що балансова вартість матеріальних ресурсів та малоцінних предметів в бухгалтерському обліку позивача відображена у регістрах синтетичного обліку позивача - головних книгах по рахунках 201 «Сировина і матеріали»та 22 «МШП»та в регістрах аналітичного обліку -відомостях № 10-с «Рух матеріалів в грошовому вираженні»за 2000-2002 роки. Співставленням даних балансової вартості матеріальних ресурсів та малоцінних предметів, які відображені у додатку «Відомість про балансову вартість матеріальних ресурсів малоцінних предметів»до декларацій з податку на прибуток підприємства за 2000 -2002 роки з даними головних книг позивача за 2000-2002 роки по рахунках 201 та 22 встановлено, що підприємством завищено валові витрати: за 3 квартал 2002 року - на 30,8 тис. грн., за 4 квартал 2002 року - на 36,4 тис. грн.; та занижено валові витрати за 2 квартал 2002 року на 4,4 тис. грн.

Співставленням даних аналітичного обліку матеріальних цінностей у відомостях № 10-с «Рух матеріалів в грошовому вираженні»за 2000-2002 роки з залишками матеріальних цінностей на початок та на кінець звітного періоду, які відображені в додатку «Відомість про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів»до декларацій з податку на прибуток позивача за 2000 -2002 роки, встановлено завищення позивачем валових витрат: за 3 квартал 2000 року - на 1 тис. грн., за 3 квартал 2002 року - на 30,8 тис. грн., за 4 квартал 2002 року - на 36,4 тис. грн.; та заниження позивачем валових витрат за 1 квартал 2002 року - на 6,5 тис. грн., за 2 квартал 2002 року - на 4,4 тис. грн.

Так як в акті перевірки відповідачем сума завищених валових витрат не була розшифрована, не можливо встановити у зв'язку з чим виникла розбіжність між актом перевірки і висновком судово -бухгалтерської експертизи, призначеної ухвалою суду першої інстанції.

Сума заниженого позивачем оподатковуваного прибутку складає за: 3 квартал 2000 р. - 1 тис. грн., за 4 квартал 2000 р. - 2,6 тис. грн., за 1 квартал 2001 р. - 10,3 тис. грн., за 2 квартал 2001 р. - 0,8 тис. грн., за 3 квартал 2001 р. - 4,8 тис. грн., за 4 квартал 2001 р. - 1,3 тис. грн., за 3 квартал 2002 р. - 30,8 тис. грн., за 4 квартал 2002 р. - 38,1 тис. грн.

Завищено оподаткований прибуток у 2 кварталі 2002 р. на 4,4 тис. грн., у 1 кварталі 2002 р. на 6,5 тис. грн.

Відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі якщо платник податку на прибуток зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість.

Згідно з листом ДПА України від 01.12.1999 № 18043/7-16-1220-16, розподілення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), які одночасно використовуються в здійсненні оподатковуваних операцій (по ставкам 20 % та 0 %), звільнених від оподаткування чи тих, що не є об'єктом оподаткування, передбачено п.п. 7.4.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно з яким у випадку, коли товари (роботи, послуги), виготовлені чи придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, в суму податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні чи придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Вказана вимога затверджена п. 6 Порядку ведення книги обліку придбання товарів (наказ ГПА України від 30.05.97 № 165), згідно з яким в книзі обліку придбання окремо обліковуються операції, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) з правом включення в податковий кредит. Порядком визначений конкретний порядок заповнення відповідних граф книги обліку придбання товарів, з відповідним розподілом сум сплаченого чи нарахованого до сплати постачальникам ПДВ.

Розподіл сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), які використовуються в оподатковуваних та звільнених від оподаткування операціях, попередньо здійснюються згідно коефіцієнта, який визначається як відношення вартості товарів (робіт, послуг), фактично використаних в звітному періоді в оподатковуваних операціях, до загальної вартості товарів (робіт, послуг), включених в валові витрати виробництва цього ж звітного періоду.

Водночас якщо придбані товари використовуються в операціях, які незалежно від того, оподатковуються вони податком чи ні, мають більш-менш однаковий спосіб визначення кінцевого результату і при цьому рівень матеріальних витрат, інших складових частин собівартості, а також рентабельності оподатковуваної та неоподатковуваної продукції являється ідентичним, для визначення коефіцієнта використання товарів в оподатковуваних операціях можна застосовувати коефіцієнт відношення обсягу оподатковуваних операцій в загальному обсязі операцій, здійснених в звітному періоді.

Відповідно до «Розрахунку ПК в зв'язку з пільгою»за 2001-2002 роки, «пільговий коефіцієнт»розрахований як відношення обсягу оподатковуваних операцій до загального обсягу операцій. Частка валових витрат, яка підлягає віднесенню до валових витрат, визначена як різниця між добутком податкового кредиту та «пільгового коефіцієнта».

Відповідно до первинних документів позивачем виконано будівельно-монтажні роботи за 2001 рік, при цьому визначено обсяг оподатковуваних операцій до загального обсягу робіт: січень -168552,67 (130946,67) грн., лютий -78325 (69742) грн., березень -97853 (72633) грн., квітень -36052 (28504) грн., травень -46736,14 (30423,33) грн., червень -48420,57 (13061,22) грн., липень -88016,19 (73109,74) грн., серпень -100881,75 (31436,24) грн., вересень 39888,51 (25177,45) грн., жовтень -86272,43 (1700,58) грн., листопад -136613,83 (6600,74) грн., грудень -100875,97 (5331) грн.;

за 2002 рік: січень - 36060,74 (3985,29) грн., лютий -51686,51 (1290,75) грн., березень -61443 78 (32461,51) грн., квітень -43620,18 (21558,30) грн., травень-1 67624,70 (34810,23) грн., червень -76289,54 (11944,54) грн., липень -60358,58 (38761,58) грн., серпень -110077,95 (25476,04) грн., вересень -58318 (26016) грн., жовтень -172518,34 (61470,34) грн., листопад -96665,38 (70719,38) грн., грудень-68121,16 (68121,16) грн.

Відповідно до журналів-ордерів № 11-с позивачем виконано будівельно -монтажних робіт за 2001 рік:

Січень -168666 грн., лютий -78325 грн., березень -100216 грн., квітень -36052 грн. травень -444408,14 грн., червень -48421,66 грн., липень -88016,19 грн., серпень -100881,75 грн., вересень -41858,31 грн., жовтень -86282,43 грн., листопад -136613,83 грн., грудень -99869,22 грн.

За 2002 рік: січень - 3606,74 грн., лютий -51686,51 гой., березень -61443,78 грн., квітень 43620,18 грн., Травень -67624,70 грн., червень -76289,54 грн., липень -60358,58 грн., серпень - 104345,19 грн., вересень -58318 грн., жовтень -172518,34 грн., листопад -96664,72 грн., грудень -68120 грн.

Відповідно до податкових декларацій з ПДВ, а також враховуючи суми податкового кредиту, вказані в книгах обліку придбання товарів (робіт, послуг) за 2001-2002 роки, частка валових витрат у зв'язку із пільгою на підставі пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», яка підлягає віднесенню до валових витрат, становить 45.792,73 грн.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, що позивач мав підстави збільшити валові витрати на частку валових витрат у зв'язку із пільгою згідно пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку і підприємств»у таких періодах: 1 кварталі 2001 р. на 8347,10 грн. (8,3 тис. грн..), 2 кварталі 2001 р. на 7628,23 грн. (7,6 тис. грн..), З кварталі 2001 р. на 8355,63 грн. (8,4 тис. гри.), 4 кварталі 2001 р. на 29109,52 грн. (29,1 тис. грн..), 1 кварталі 2002 р. на 6767,65 грн. (6,8 тис. гри.), 2 кварталі 2002 р. на 6877,07 грн. (6,9 тис. грн..), З кварталі 2002 р. на 15077,93 грн. (15,1 тис. грн..), 4 кварталі 2002 р. на 17070,08 грн. (17,1 тис. грн.) Разом: 99,3 тис. грн.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що позивачем було занижено податок на прибуток в сумі 1,6 тис. грн., а саме: за 3 квартал 2000 року -0,3 тис. грн., за 4 квартал 2000 року -0,7 тис. грн., за 1 квартал 2001 року -0,6 тис. грн.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій правильно встановлена відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства, а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) податку на прибуток на суму 12 000,00 грн. за розглянутим епізодом, застосування до платника податків штрафних санкцій у розмірі 3186,00 грн. є необґрунтованим.

Отже, встановлені у справі судовими інстанціями фактичні обставини не дають підстав вважати, що позивач занизив суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 12 000 грн., у зв'язку із чим висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення у частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15 186 грн. (в т.ч. 12 000 грн. -основний платіж та 3 186 грн. -штрафні санкції), відповідають правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. З ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду м. Києва від 30.10.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 р. у справі № 32/733-28/15 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

Суддя О.М. Нечитайло