Ухвала суду № 23599204, 26.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2012 р. м. Київ К-26663/09-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області

на постанову Господарського суду Херсонської області від 11.03.2008 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009 р.

у справі №22-а-11872/08 (8/116-АП-08 -номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Районного комунального підприємства «Райсількомунгосп»

до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 11.03.2008 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009 р., частково задоволено позовні вимоги Районного комунального підприємства «Райсількомунгосп»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області (далі -відповідач).

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 24.10.2007 р. №0008981501/0 -у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 14.847,68 грн., від 17.10.2007 р.: №0008461501/0 -повністю, №0008491501/0 -у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 68,40 грн., №0008401501/0 -повністю, №0008551501/0 -повністю, №0008521501/0 -повністю, №0008581501/0 -повністю, №0008581501/0 -повністю, №0008431501/0 - повністю, №0008371501/0 -повністю, №0008341501/0 -повністю, №0008321501/0 -повністю, №0008331501/0 -у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6,53 грн., №0008301501/0 -у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 651,28 грн., №0008311501/0 -у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15,37 грн.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, податкова інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу податкової інспекції на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками контролюючого органу при проведенні невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати позивачем земельного податку та комунальних податків з юридичних осіб, збору за забруднення навколишнього природного середовища та плати за спеціальне використання водних ресурсів (акт перевірки від 09.10.2007 р. №460/15-01352824) за період з 2001 -2007 роки було виявлено несвоєчасність сплати узгоджених податкових зобов'язань із зазначених податків.

Крім того, податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість за період з 30.09.2002 р. по 30.03.2004 р., за результатами якої складено акт від 19.10.2007 р. №477/15/01352824 та вставлено несвоєчасність сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 75.320,64 грн.

За висновками названих актів перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, комунального податку та податку на додану вартість.

У зв'язку з тим, що по деяким рішенням суми штрафних санкцій були незначними, або вже були сплачені, позивачем було оскаржено не всі податкові повідомлення-рішення, які були прийняті за висновками зазначених перевірок.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, відповідно до абз.2 п.1 ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Прийняття податкових декларацій (розрахунків) є обов'язком контролюючого органу (пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»). Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію.

Згідно приписів п.1.2 ст.1 зазначеного Закону, податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Узгоджені платником податків суми податкового зобов'язання відображаються в картках особових рахунків платників податків. А у випадку їх несвоєчасної сплати такі суми податкового зобов'язання набувають статусу податкового боргу.

Положеннями п.1.3 ст.1 цього ж Закону встановлено, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Зважаючи на викладені положення норм матеріального права суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що законодавець включає штрафні санкції до складу податкового зобов'язання.

Нормами 1.5 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено поняття штрафної санкції (штрафу) як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, в актах перевірки та додатках до них контролюючим органом було наведено підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій, терміни та суми несвоєчасно сплачених податкових зобов'язань, реквізити податкових декларацій, кількість днів затримки сплати податкових зобов'язань, розміри ставок штрафних (фінансових) санкцій.

Судовими інстанціями також встановлено, що позивач не заперечував фактів, викладених в актах перевірки щодо несвоєчасної сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань, не спростовував строки їх прострочення, проте вказував на той факт, що податкова інспекція повинна була своєчасно застосовувати штрафні санкції у межах законодавчо встановлених строків.

Вимогами пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% такої суми; при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% такої суми; при затримці понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% такої суми.

Крім того, пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 зазначеного Закону передбачено, що за винятком випадків, визначених пп.15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Названим Законом також встановлено, що органами державної податкової служби податковий борг може бути стягнуто лише протягом 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання (п.15.2 ст.15).

Приписами п.17.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

З огляду на зазначене, судові інстанції обґрунтовано визначились із висновками, що при застосуванні податковою інспекцією штрафних (фінансових) санкцій, згідно з вимогами пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», повинні застосовуватись норми наведеного Закону, якими регламентовано порядок нарахування податкових зобов'язань, у тому числі норми, які визначають строки нарахування зобов'язань.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що зі змісту складених контролюючим органом актів перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вбачається, що зазначені податкові повідомлення-рішення зобов'язують платника податків сплатити штрафні санкції без урахування встановлених приписами ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строків.

Зважаючи на викладене, судові інстанції цілком правомірно визначились із висновками щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій поза межами законодавчо встановлених строків.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Херсонської області від 11.03.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009 р. у справі №22-а-11872/08 (8/116-АП-08 -номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

Суддя О.М. Нечитайло