Ухвала суду № 23599194, 26.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2012 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

та Державної податкової адміністрації у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 р.

у справі №13/211 (22а-32223/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з 100% іноземним капіталом «Шаллер-Київ»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

та Державної податкової адміністрації у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з 100% іноземним капіталом «Шаллер-Київ»(далі -позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі - відповідач 1) та Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі -відповідач 2) про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.2008 р. (суддя - Степанюк А.Г.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя -Бєлова Л.В., судді - Бистрик Г.М., Данилова М.В.), позов задоволено, скасовано податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 30.05.2008 р. № 0000072309/2 та рішення Державної податкової адміністрації в м. Києві про результати розгляду скарги № 2123/10/25-214. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача державне мито у сумі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідачі звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційні скарги відповідачів на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками контролюючого органу було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р., за результатами якої складено акт від 29.01.2008 р. № 27-23-9-30183690.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.1.2 Рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради народних депутатів від 15.02.1994 р. №7 «Про введення збору за право використання символіки м. Києва», ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», ст. 263 Господарського Кодексу України, у результаті чого встановлено заниження збору за право використання місцевої символіки в сумі на 133 110,63 грн.

На підставі вказаного акту було прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.02.2008 р. №0000072309/0 та визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: збір за право використання місцевої символіки у сумі 195 592,43 грн. (у т.ч. 133 110,63 грн. - за основним платежем та 62 481,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Зазначене рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого було частково задоволено скаргу, скасовано податкове повідомлення - рішення від 05.02.2008 р. №0000072309/0, прийнято нове - від 03.04.2008 р. №0000072309/1, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: збір за право використання місцевої символіки у розмірі 189 959,79 грн. (у т.ч. 126 299,86 грн. - за основним платежем та 63 659,93 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. «Про місцеві податки і збори»встановлено, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю -п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами ст. 18 зазначеного Декрету визначено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Рішенням Київської міської Ради XII сесія IV скликання від 09.03.2006 р. № 149/3240 «Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради народних депутатів від 15.02.1994 р. № 7 «Про введення збору за право на використання символіки м. Києва»затверджено Положення про збір за право на використання символіки міста Києва.

Відповідно до п. 1.2 цього Положення, до місцевої символіки відносяться назви і зображення об'єктів та історичних пам'яток міста згідно з затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1996 № 39 Переліком назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку (далі - Перелік). Це: герб м. Києва; прапор м. Києва; назви (похідні від назв) історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються в найменуваннях підприємств або окремих видах продукції (крім найменувань, які слугують для визначення місцезнаходження); зображення об'єктів історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються при виготовленні друкованої (за виключенням бланків ділових паперів), сувенірної, рекламної продукції тощо.

Пунктом 3 зазначеного Положення визначено, що платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують в найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.

Таким чином судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що вищевказаними нормативно - правовими актами визначається платник збору за право на використання місцевої символіки -юридичні особи і громадяни, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Отже комерційна мета використання місцевої символіки є обов'язковою умовою сплати збору за право на використання такої.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме -з витягу Протоколу зборів Фірми «Норберт Шаллер Гез.м.б.Х»«Про плани розвитку мережі підприємств «Шаллер Лібенсміттельтехник»на території колишнього СРСР і країн Балтики»від 11.09.1995 р.», для уніфікації найменувань новостворюваних юридичних осіб з метою визначення їх місцезнаходження встановлено наступний формат найменування: організаційно - правова форма «Шаллер -(назва населеного пункту місця реєстрації)». З метою просування торгового знаку «Шаллер Лібенсміттельтехник»і забезпечення єдиного оформлення документообігу мережі створюваних підприємств, діловодство, проведення комерційної діяльності, рекламних заходів і маркування товарів проводити тільки з використанням єдиного зареєстрованого торгового знаку фірми «Шаллер Лібенсміттельтехник».

З рекламної продукції, наданої позивачем, слідує, що на останній наявна рекламна лише Торгової марки «Шаллер Лібенсміттельтехник», а «м. Київ»зустрічається лише при зазначенні адреси юридичної особи -позивача.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що «Київ»у назві позивача використовується лише з метою визначення його місцезнаходження, без комерційної мети.

А тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач не занижував суми збору за право використання місцевої символіки м. Києва у розмірі 126 299,86 грн.

Мотивація та докази, наведені у касаційних скаргах, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 р. у справі №13/211 (22а-32223/08) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

Суддя О.М. Нечитайло