Ухвала суду № 23596767, 11.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7668/11/0170/17

11.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Рузова А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В. ) від 03.11.11 по справі № 2а-7668/11/0170/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИО" (вул. Балаклавська, 68,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.11.11адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 08.04.11р. № 0002772301.

Стягнено з Державного бюджету України, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИО" в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.11, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 25.03.11 № 947, письмового повідомлення від 25.03.11р № 128/10/23-7, виданих ДПІ в м. Сімферополі, згідно положень ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, висновку відділу адміністрування ПДВ юридичних осіб від 25.03.11р. № 233, Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИО" з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 28.03.11р. № 3409/23-7/32296771. Висновками акту перевірки зафіксовано встановлені порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ "ТРИО" занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 281 667 грн.

Підставами для такого висновку стали обставини того, що ТОВ "ТРИО" є вигодонабувач та при формуванні податкового кредиту ПДВ за отриманими від ТОВ "Крымстройиндустрия" податковими накладними, що є транзитером, і в свою чергу формувало податковий кредит за рахунок ПП "Родіна ХХІ", який є також транзитером, факт чого встановлено актом перевірки від 03.03.11р. № 1828/23-4/37172287, та висновком відділу адміністрування ПДВ юридичних осіб ДПІ в м. Сімферополі, у зв'язку із чим встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2010 року, чим порушено п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168-97 "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки від 28.03.11р. № 3409/23-7/32296771 ДПІ в м. Сімферополі в АР Крим, податковим повідомленням рішенням від 08.04.11р. № 0002772301 (а.с.51), збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "ТРИО" по податку на додану вартість за основним платежем на 281 667 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 70 417 грн.

ТОВ "ТРИО" звернулося до ДПА в АР Крим зі скаргою, за результатами розгляду якої, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 04.05.11р. № 1683/10/25-023, ДПА в АР Крим залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 08.04.11р. № 0002772301, прийняте стосовно ТОВ "ТРИО", а первинна скарга -без задоволення (а.с.46-50).

Відповідно до пп. 20.1.4, пп. 20.1.18, пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків штрафні (фінансові) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зафіксовано порушення податкового законодавства та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф), у період набрання чинності Податковим кодексом України, при тому що відповідні дії, вчинені позивачем, які відповідач визначає порушенням податкового законодавства, - неправомірне формування податкового кредиту у грудні 2010 року, виникли у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість".

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначались в Законі України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", чинного до 31.12.10р.

Платники податку згідно п.п. 7.2.8 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

З положень пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.00р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, визначених Законом.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з договорів на виконання (проектної) продукції від 01.12.10р. № 002309.1/316, № 3210.1/315, № 5110.2/314, № 6010.1/313, № 8110.1/317, від 16.12.10р. № 0710.2/321, № 4909.1/320, № 5610АН.1/318, (а.с.52-55, 59-62, 66-69, 74-77, 81-84, 88-91, 95-98, 104-107); підписані обома сторонами акти здачі-прийомки робіт (надання послуг) від 30.12.10р. № кс-0000048, № кс-0000049, № кс-0000050, № кс-0000051, № кс-0000052, № кс-0000053, № кс-0000054, № кс-0000055 (а.с.56, 63, 70, 78, 85, 92, 99, 108, ); платіжні доручення на підтвердження виконання робіт за договором від 03.12.10р. № 586 сумою 85 000,00 грн., від 15.10.10р. № 607 сумою 110 000,00 грн., від 23.12.10р. № 618 сумою 60 000,00 грн., № 620 сумою 20 000,00 грн., № 619 сумою 30 000,00 грн, від 29.12.10р. № 638 сумою 63 000,00 грн., від 30.12.10р. № 648, від 25.02.11р. № 63 сумою 57 000,00 грн., від 02.03.11р. № 65 сумою 50 000,00 грн., від 09.03.11р. № 77 сумою 55 000,00 грн., від 14.03.11р. № 91 сумою 14 000,00 грн., від 26.04.11р. № 140 сумою 35 000,00 грн., від 10.05.11р. № 158 сумою 160 000,00 грн., від 16.05.11р. № 154 сумою 14 000,00 грн., від 16.05.11р. № 163 сумою 50 000,00 грн. (а.с.58, 65, 72, 73, 80, 87, 94, 101, 102, 103, 110-114); податкові накладні від 30.12.10р. № 852, № 853, № 854, № 855, № 872, № 873, № 874, № 875 (а.с.57, 64, 71, 79, 86, 93, 100, 109 ), які видані позивачу його контрагентом, й обумовили формування податкового кредиту, та підтверджують правильність його формування позивачем.

На підставі наявних в матеріалах справи документів первинного обліку, не встановлено допущення позивачем порушень формування податкового кредиту. Поставивши під сумнів суть спірних операцій за договорами між ТОВ "ТРИО" та ТОВ "Крымстройиндустрия", що нібито є транзитером, і в свою чергу формувало податковий кредит за рахунок ПП "Родіна ХХІ", який є також транзитером, факт чого встановлено актом перевірки від 03.03.11р. № 1828/23-4/37172287, та висновком відділу адміністрування ПДВ юридичних осіб ДПІ в м. Сімферополі, у зв'язку із чим встановлено завищення ТОВ "ТРИО" податкового кредиту за грудень 2010 року, з огляду на нікчемність угод, укладених між ТОВ "Крымстройиндустрия" та ПП "Родіна ХХІ", податковий орган безпідставно не врахував факт здачі-прийомки робіт та їх оплати ТОВ "ТРИО" на рахунки ТОВ "Крымстройиндустрия".

Виходячи із змісту укладених між позивачем та його контрагентом договорів підряду на виконання (проектної) продукції вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Положення ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до вказаного Закону, до ст. 228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини третьої статті 228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, оскільки основним контрагентом ТОВ "Крымстройиндустрия" є ПП "Родіна ХХІ", відносини між якими актом перевірки від 03.03.11р. № 1828/23-4/37172287 визнані нікчемними. Тобто має місце оспорюванність самих договорів, укладених між ТОВ "ТРИО" та ТОВ "Крымстройиндустрия", внаслідок чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів.

Але за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що податковим органом помилково здійснено нарахування (збільшення) податку на додану вартість в частині заявлених позовних вимог на підставах, викладених в акті перевірки.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству, нормам матеріального та процесуального права, тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.11.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.11.11р. по справі № 2а-7668/11/0170/17 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.11.11р. по справі № 2а-7668/11/0170/17 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва