Ухвала суду № 23596749, 11.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11247/11/0170/22

11.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Рузова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан"- ОСОБА_2, довіреність № 01-02-14/17267 від 29.12.11

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 18.01.12 по справі № 2а-11247/11/0170/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" (Північна промзона,Армянськ,Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим,96012)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,АР Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.12 адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0000282300 від 30.03.2011року яким збільшено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємства на 15 716 647,50 грн., в т.ч. штрафних (фінансових) санкцій 3 143 329,50грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0000332300 від 30.03.2011року яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 778 361 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 27 009 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0000292300 від 30.03.2011року на загальну суму грошових зобов'язань з податку на прибуток іноземних осіб в розмірі 44 911,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 982,30 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0000302300 від 30.03.2011року про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД на суму 2 265,37 грн.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" 3,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з постановою суду, представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.12, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав їх необґрунтованими, наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі була проведена планова виїзна перевірка Закритого акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010р. За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 16.03.2011 року №77/23-0/32785994.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 30.03.2011 року були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000282300 на загальну суму грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємства 15 716 647,50 грн., в т.ч. штрафна санкція 3 143 329,50 грн.; №0000292300 на загальну суму грошових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб 44 911,50 грн., в т.ч. штрафна санкція 8 982,30 грн.; № 0000332300 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 778 361 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 27 009 грн.; № 0000302300 від 30.03.2011 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 2 265,37 грн.

В Акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п.п. 5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№ 283/97-ВР від 22.05.97 р. (далі -Закон №283): - за 9 місяців 2009 року - занижено приріст балансової вартості запасів на 2 316 640 грн.; - за 2009 рік - занижено приріст балансової вартості запасів на 7 777 842 грн.; - за 1 квартал 2010 року - завищено приріст балансової вартості запасів на 687 225 грн.; занижено прибуток балансової вартості запасів на 2 136 941 грн.; - за 3 квартал 2010 року - занижено приріст балансової вартості запасів на 255 617 грн.

Як вбачається із акту перевірки, зазначений висновок про порушення п.п. 5.9 ст. 5 Закону №283, відповідачем зроблено при розрахунку матеріальної складової в залишках незавершеного виробництва і готової продукції, де перевіркою включена вартість придбаної електричної енергії та природного газу.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону №283, платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Як вбачається із роз'яснень ДПА України, щодо обліку електроенергії при розрахунку матеріальної складової у відповідності до п.5.9 Закону №283 (лист від 02.09.2009р. за № 18846/7/15-0217), електрична енергія є об'єктом купівлі з метою продажу, тобто товаром саме для підприємств, основним видом діяльності яких є постачання електроенергії.

Згідно з ст.3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, перерахунку підлягає вартість запасів, відображених на балансі підприємства. На балансі Позивача вартість електроенергії, газу не відображається у залишках запасів (рядки балансу 100 "виробничі витрати"-140 "товари") оскільки використовується в міру отримання і включається до собівартості готової продукції як енергетичні витрати.

Виходячи з вищевикладеного, природний газ і електрична енергія є товаром тільки для підприємств, видом діяльності яких є постачання газу і виробництво електроенергії, але не для споживачів, яким в даному випадку є позивач. Для споживача це витрати, які залежно від використання можуть входити до складу загальновиробничих, адміністративних, витрат на збут та інших операційних витрат і відповідно не підлягають включенню до перерахунку згідно з п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283.

Також в акті перевірки вказано, що в порушення п.п. 4.1.6 ст. 4 Закону Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем занижено валовий дохід на загальну суму 8 482 286,85 грн., а саме по періодах: за 2009 рік на суму 126 369,86 грн; за 1 квартал 2010 року на суму 2 000 480,06 грн; за 1 півріччя 2010 року на суму 6 038 297,63 грн; за 3 квартали 2010 року на суму 8 355 916,99 грн.

Зазначені порушення, за твердженням податкової інспекції, виникли внаслідок того, що перераховані грошові кошти згідно з договорами доручення перевіркою розцінені як поворотна фінансова допомога. Визначено суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у вигляді сум відсотків, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, яка залишилася не поверненою на кінець звітного періоду.

Згідно з п.п. 4.1 ст. 4 Закону Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових доходів включається: сума поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається не поверненою на кінець такого звітного періоду від осіб, які не є платниками податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які відповідно до законодавства мають пільги з цього податку. У разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих відсотків, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні ".

Нарахування умовних відсотків проводиться відповідно до п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким до безповоротної фінансової допомоги відноситься сума від умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається не поверненою на кінець звітного періоду, в розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Позивачем укладено з ВАТ "Рівнеазот"договори доручення на постачання амофосу. Згідно до умов договорів від ВАТ "Рівнеазот"позивачем отримані грошові кошти: в сумі 150 000000 грн. (договір від 29.12.09г. №911/1515/з); в сумі 160 000 000 грн. (договір від 10.03.10 №354/з/358).

Відповідно до абз. 4 п.п. 7.9.1 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валового доходу кошти або майно, залучені платником податку на підставі договорів комісії, довірчого управління та інших цивільно-правових договорів, які не передбачають переходу права власності на таке майно. Оскільки договір доручення не передбачає переходу права власності (ст.1000 Цивільного кодексу України) отримані кошти не включались до складу валового доходу Позивача.

У січні 2010 року, у зв'язку з виниклими труднощами в придбанні амофосу з певними технічними характеристиками для поручителя - ВАТ "Рівнеазот", позивачем за договором 911/1515/з від 29.12.2009р. проведено часткове повернення грошових коштів на суму 110829774,84грн.

На виконання договорів доручення позивачем укладені договори купівлі-продажу з ПП "Укросхім"на придбання амофосу. У періоді, що перевіряється (26.07.2010р.) були проведені закупівлі: на суму 277 632 грн. (договір 826/з від 14.07.10р.); на суму 277 632 грн. (договір 827/з від 15.07.10р.).

22.07.2010р. ВАТ "Рівнеазот"звернулось до позивача з проханням про тимчасове припинення постачання амофосу у зв'язку з відсутністю необхідного попиту на продукцію що випускається, та проведенням капітального ремонту технологічного обладнання, а також з проханням розцінювати даний лист як пропозицію про припинення терміну дії договорів (лист №3098).

Як вбачається із відповіді на заперечення (вх. 2175 від 31.03.2011р.) до акту перевірки відповідачем зазначено, що позивач у своїх запереченнях фактично підтвердив використання грошових коштів як фінансову допомогу, так як поставка амофосу поручителю здійснювалася тільки з липня 2010р.

Між тим зазначені вище обставини (поставка товару) навпаки свідчать про виконання взятих на себе зобов'язань за договорами доручення.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач при перевірці рядка 01.6 безпідставно оцінив вказану вище передоплату як поворотну фінансову допомогу та визначив умовно нараховані відсотки на суму поворотної фінансової допомоги, яка залишилася не поверненою на кінець звітного періоду.

Крім зазначеного, в акті вказано, що в порушення п.п. 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону №283 позивачем завищено валові доходи на загальну суму 14 726 769,04 грн., в т.ч. по періодах: за 4 квартал 2009 рік в сумі 5 214 166,29 грн.; за 1 квартал 2010 року в сумі 256 699,99 грн.; за 1 півріччя 2010 року в сумі 269 543,53 грн.; за 3 квартали 2010 року в сумі 9 512 602, 75 грн.

Позивачем завищено валові витрати на загальну суму 15123790 грн., у т.ч. по періодах: за три квартали 2009 року в сумі 396 774 грн.; за 2009 рік у сумі 5610940 грн.; за 1 квартал 2010 року в сумі 256 700 грн.; за 1 півріччя 2010 року в сумі 269 791 грн.; за 3 квартали 2010 року в сумі 9512 850 грн.

Завищення валових доходів та валових витрат обґрунтовано відповідачем порушенням п.4.1 ст.4; п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону №283.

Заборгованість у вигляді основної суми (непогашеної частини основної суми) фінансового кредиту, вираженої в іноземній валюті перераховується згідно п.п.7.3.3 вищевказаного Закону. Основна сума (непогашена частина) фінансового кредиту, виражена в іноземній валюті відображається в податковому обліку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним курсом національного банку України, який діяв на дату такого продажу (погашення). У разі продажу (погашення) такої заборгованості протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку її в гривні за офіційним валютним курсом національного банку України, який діяв на дату такого продажу (погашення).

Не погашена протягом звітного періоду заборгованість розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним курсом Національного банку України, який діяв на такий день.

Згідно п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПАУ від 22.12.2010р. № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи ДПС, відображаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланням на первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, і підтверджують наявність викладених фактів. В акті відповідачем не вказано на підставі якого первинного документа або в якому регістрі бухгалтерського обліку встановлено порушення, і в чому саме полягає суть порушення.

Крім того, в акті перевірки вказано, що в порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5; п.п. 8.1.2 ст. 8 Закону №283 позивачем завищено валові витрати на загальну суму 5 368 442 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем за кредитними договорами від 26.05.08р. № 798/з та від 27.05.08р. № 799/з, укладеними з "Commerzbank AG"(Німеччина) здійснюється виплата відсотків за користування кредитними коштами. Цільовим використанням кредиту є поставка і будівництво заводу для виробництва сірчаної кислоти, включаючи установки та інженерні роботи.

В бухгалтерському обліку позивача згідно з Наказом ЗАТ "Кримський ТИТАН" № 1093 від 29.08.2008 року "Про внесення доповнень і змін до наказу від 10.01.2008 року № 20 "Про облікову політику підприємства"та №724 від 04.08.2010року витрати за відсотками капіталізуються шляхом включення їх у вартість кваліфікаційного активу.

У податковому обліку відсотки за таким кредитом відображаються у складі валових витрат.

Згідно з п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №283 встановлено перелік витрат, що підлягають амортизації. Витрати на сплату процентів за фінансовий кредит, використаний для виготовлення (будівництва), придбання, проведення ремонту основних виробничих фондів, не включені до зазначеного переліку.

Особливості визначення складу витрат у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями встановлено п.5.5. ст.5 Закону №283. Зокрема, відповідно до п.п.5.5.1 п.5.5. ст.5 Закону №283 до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, враховуючи, що будівництво заводу для виробництва сірчаної кислоти пов'язано з господарською діяльністю підприємства, витрати на сплату процентів за фінансовий кредит, використаний для здійснення таких капітальних витрат, правомірно віднесено до складу валових витрат.

Виходячи з вищевикладеного, відповідачем при перевірці необґрунтовано вказано на порушення п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5; п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №283, при цьому неправомірно встановлено завищення сум валових витрат за вищевказаною операцією на суму 5368422грн.

Далі, перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283 позивачем завищено валові витрати на загальну суму 5 081 339 грн.: за 1 квартал 2010 року на суму 1911250 грн; за 1 півріччя 2010 року на суму 1911250 грн; за 3 квартали 2010 року на суму 5081339 грн.

Згідно з п.5.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями на час виникнення правовідносин), якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків позовної давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не надавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Термін давності виправлення помилок, зазначений у ст.15 вищевказаного Закону, становить 1095 день, наступний за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Крім того, відповідно до п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону №283 до валових витрат відносяться суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Витрати, задекларовані Позивачем по рядку 05.2 "самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів"підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Виправлення проведені за перше півріччя 2009 року, тобто в межах встановленого законодавством строку давності.

Таким чином, витрати, відображені позивачем в рядку 05.2 декларації "самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів"задекларовані у відповідності з законодавством, і відповідно відповідачем безпідставно вказано порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283 в сумі 5 081 338 грн.

В акті відповідач прийшов до висновку про те, що в порушення п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону №283 завищено валові витрати на суму нарахованої і не виплаченої орендної плати (фактично не понесених витрат) яка відображена в рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім зазначених у 04.11 ", на суму 16 174 350 грн., в тому числі: за 2009 рік у сумі 2694273 грн.; за І квартал 2010 року в сумі 4872643 грн.; за 1 півріччя 2010 року в сумі 9153981 грн.; за 9 місяців 2010 року в сумі 13480077 грн.

Згідно з п.5.1 Закону №283 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №283 встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №283 не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.9.6. п.7.9. статті 7 вищевказаного Закону орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

За своїм змістом наведені норми Закону про прибуток передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів. Підставою ж для включення сум до складу валових витрат може бути як оплата сум, так і лише їх нарахування з можливістю сплати в майбутньому періоді.

У ході проведення перевірки відповідачу надано договори оренди № 586 від 06.09.2004, додаткові договори до нього, а також інформація по судових справах за позовами Фонду державного майна України до позивача про стягнення орендної плати за договором оренди № 586, за період після закінчення терміну його дії.

Враховуючи, що питання про продовження терміну дії договору оренди було неузгоджене сторонами, у зв'язку з чим позивач заперечував проти позовних вимог ФДМУ, філією нараховувалися платежі у терміни та в розмірі, що визначені у договорі оренди, проте до остаточного вирішення спору в суді виплата цих сум не здійснювалася.

Висновок відповідача про відсутність фактичних витрат зі сплати орендної плати у зв'язку з їх невиплатою, вказівка відповідача на порушення позивачем п.3.8 Додаткового договору від 05.11.2004 № 742/238, п.3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"є необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, несплата орендної плати не є підставою для не включення нарахованих сум до валових витрат позивача.

Інші відомості, які б підтверджували висновок відповідача про неправомірність віднесення до валових витрат сум нарахованої орендної плати в акті не зазначено, що свідчить про відсутність порушення Позивачем п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону №283, та необґрунтованість даного висновку Відповідача.

Таким чином, нараховані платежі, на підставі п.5.1, пп.5.2., п.п. 7.9.6. п.7.9. ст.7 Закону №283, обґрунтовано включені до складу валових витрат.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що укладена між ТОВ "Айронкомпані"та позивачем угода має протиправний характер, і спрямована на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, у зв'язку з чим, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України, прирівнюється до нікчемної.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283 не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати у вигляді придбання обрізу жерсті від ТОВ "Айронкомпані", підтверджуються прибутковими накладними, виписками банку. Дані документи перевірені відповідачем і відображені в акті перевірки в таблиці "взаємини (бухгалтерський облік) ЗАТ "Кримський ТИТАН"і ТОВ "Айронкомпані"за період з 01.07.2009 по 30.09.2010"на сторінках 127-137.

Пункт 2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XII "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"вказує, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283 позивачем правомірно відображено витрати на придбання обрізу жерсті від ТОВ "Айронкомпані"на суму 6504322 грн.

На підставі інформації про відсутність за місцезнаходженням та нікчемність угоди, відповідач також вказує на порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, (далі - Закон про ПДВ) що не підлягає включенню до складу податкового кредиту позивача суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ "Айронкомпані"на загальну суму 862 549,71 грн.

За вказаними порушеннями було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000332300 від 30.03.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 778 361 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 27 009 грн.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, нікчемною є угода, недійсність якої встановлена законом. Укладений між позивачем і ТОВ "Айронкомпані"договір відповідає за своїм змістом статті 203 ЦК України. При укладанні договору його сторони мали необхідний обсяг правоздатності, що підтверджувалося статутними документами сторін. Сам договір спрямований на реальне настання правових наслідків, підтвердження чого слід з розділу 1 Договору № 283/з, де вказано, що лом сталевий вуглеродистий використовується в якості сировини в технологічному процесі виробництва двоокису титану. Доказом реального настання правових наслідків є виконання сторонами зобов'язань за договором (поставка сировини й оплата за отриману сировину).

Докази, якими підтверджуються висновки відповідача про нікчемність укладеного з ТОВ "Айронкомпані"договору, в акті перевірки відсутні, відповідно з яким законом і за яких підстав вказаний договір є нікчемним відповідачем не вказано.

Крім того, Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України"стаття 228 ЦК України доповнено третьою частиною, відповідно до якої у разі недодержання вимоги щодо відповідності угоди інтересам держави і суспільства, його моральним принципам така угода може бути визнана недійсною. Це означає, що недійсність такої угоди повинна бути встановлена судом, а не визначатися відповідачем за його власним розсудом.

З урахуванням викладеного, договір, який на думку відповідача укладено з метою мінімізації податкових зобов'язань (ухилення від податків всупереч інтересам держави), може бути визнаний недійсним у судовому порядку (або не визнаний таким), але не є нікчемним сам по собі.

Таким чином, висновок відповідача про нікчемність договору на постачання обрізу жерсті від ТОВ "Айронкомпані"є необґрунтованим.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Від ТОВ "Айронкомпані"були отримані податкові накладні, суми ПДВ за якими включені до податкового кредиту. Податкові накладні, надані постачальником - ТОВ "Айронкомпані"оформлені у повній відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997г. № 165, містять зазначені окремими рядками всі необхідні відомості, в т.ч. місцезнаходження платника податків.

Реєстрація в якості платника податку на додану вартість за даним постачальником підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ, а також відомостями, розміщеними на офіційному сайті ДПА України. Зазначене у податковій накладній місцезнаходження відповідає даним, відображеним у Свідоцтві про реєстрацію платника ПДВ - ТОВ "Айронкомпані".

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що місцезнаходження ТОВ "Айронкомпані"було м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 2а. Зазначена юридична та фактична адреси вказані в усіх товаросупровідних документах, реєстраційних документах, а також у договорі на поставку товару.

Так, згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При негативному значенні суми, розрахованої згідно пп.7.7.1 цього пункту, така сума (за відсутності податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди) зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Дані оплати підтверджені платіжними дорученнями, які були надані до перевірки і відображені в додатку до акта позапланових перевірок "Оплата".

Таким чином, виконавши вимоги податкового законодавства та сплативши податок у складі ціни придбаних товарів, позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ "Айронкомпані", а зменшення бюджетного відшкодування проведено відповідачем з порушенням вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4., пп. 7.5.1 п. 7.5, пп.7.7.1, пп.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також, на підставі акту перевірки відповідачем прийнято повідомлення-рішення №0000292300 від 30.03.2011 року на загальну суму грошових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб 44 911,50 грн., в т.ч. штрафна санкція 8 982,30 грн.

Перевіркою вказано, що в порушення пп. 13.2 ст.13 Закону №283 позивачем не утримано податок з доходу нерезидента за ставкою 15% при виплаті доходу на користь нерезидента "Dr.Muller AG" у загальній сумі 35 929,2 грн.

Відповідно до договору від 28.07.08р. № 1019 у 4 кварталі 2009 року була проведена оплата фірмі "Dr. Muller AG"(Швейцарія) у розмірі 239 528 грн. за шеф-монтажні роботи.

Згідно п.13.1 ст.13 Закону №283 будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.01 № 470, підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір. Довідка повинна бути видана компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором за формою згідно з додатком 1 або відповідно до законодавства такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою відповідно до законодавства відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована.

Відповідно п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Аналогічні норми дублюються п. 2.3 Порядку.

Крім того, згідно п. 3.3 Порядку при складанні податкового повідомлення-рішення йому присвоюється номер, який вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень.

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010. Про результати перевірки був складений акт від 16.03.2011 року № 77/23-0/32785994. На підставі акту було складено, крім тих які вже зазначалися, наступне повідомлення-рішення: - № 0000302300 від 30.03.2011 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 165 215 307,85 грн. Тобто, в порушення п. 58.2 ст. 58 ПК України, п. 2.3, п. 3.3 Порядку Відповідачем було складено два податкових повідомлення-рішення від 30.03.2011 за однаковими номерами № 0000302300, на одну і ту ж саму штрафну санкцію.

Вказане повідомлення-рішення було оскаржено до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим справа №2а-5347/11/0170/7, 29.08.2011 року постановою позов задоволено та скасовано, зокрема, повідомлення-рішення № 0000302300 від 30.03.2011 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 165 215 307,85 грн.

На підставі вищезазначеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству, нормам матеріального та процесуального права, тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.01.12р. по справі № 2а-11247/11/0170/22 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.01.12р. по справі № 2а-11247/11/0170/22 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва