Ухвала суду № 23595581, 26.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9458/11/0170/12

26.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Красноперекопським МРВ ГУ МВС України в Криму, 19.04.1997, довіреність № б/н від 03.01.12,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 14.11.11 у справі № 2а-9458/11/0170/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна, 1, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна 2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2011 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Бром" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим, - задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим від 19.05.2011 №0000152304.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (т.2, арк. с.15-20).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від №0000152304 від 19.05.2011 про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 606303,00 грн. за лютий 2011 року, не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, так як висновки перевіряючих щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, у зв'язку з відсутністю останнього за місцем знаходження та у зв'язку з цим неправомірне включення зазначених сум до суми бюджетного відшкодування, викладені в акті перевірки, є безпідставними, оскільки виконання договорів з контрагентом документально підтверджено, контрагент позивача на момент вчинення правочинів був наділений відповідною правоздатністю та дієздатністю, а отже наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (т.2, арк. с. 26-27).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції не врахував, що в ході перевірки встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування, згідно Декларації позивача за лютий 2011 року різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового періоду) та сумою податкового кредиту зазначеного звітного періоду має позитивне значення, а отже права на бюджетне відшкодування позивач не має.

В запереченні на апеляційну скаргу (вх. №3431 від 21.03.2012) позивач вказав, що ст.187 частина друга п.4 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують особу, яка подала скаргу, зазначити, в чому полягають допущені судом першої інстанції неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, однак зміст апеляційної скарги повторює зміст заперечень проти позову (арк. с. 16), який вже був відображений в Акті перевірки, їх оцінка наведена судом першої інстанції в оскаржуваній постанові, а саме: встановлено наявність у позивача від'ємного значення, яке приймає участь при обчисленні бюджетного відшкодування; встановлено повне двостороннє виконання договору з постачальником ТОВ «Аксіома»на суму ПДВ 18055,00 грн., чинність реєстрації ТОВ «Аксіома»платником ПДВ, відсутність доказів виключення ТОВ «Аксіома»з Єдиного державного реєстру, правові наслідки вищевказаних обставин; встановлено відображення 9450,00 грн. за липень 2008 року в повній відповідності з вимогами податкової інспекції, відображеними в Акті перевірки від 18.06.2010 (т.2, арк. с. 36-37).

В судовому засіданні 26.03.2012 представник позивача підтримав заперечення проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 26.03.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату та час апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (т.2, арк.с.40,41), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Згідно Свідоцтва серії А01 №063426 позивач: ПАТ «Бром», зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 15.08.1996р., за адресою АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 1, в якості юридичної особи, перебуває на обліку Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіки Крим в якості платника податку, що підтверджується свідоцтвом №100328337 НБ №494981 від 22.07.1997 (т.1, арк. с. 75, 79, 80).

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2011 року за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось у липні 2008 року, серпні 2008 року, липні 2009 року, грудні 2010 року, січні 2011 року.

06.05.2011 за результатами перевірки складено Акт №506/23-04/05444552, яким зафіксовано порушення позивачем ст.ст. 73, 83, п.198.2, 198.6 ст. 198, пп. 200.17, ст.200, п.п. 201.1, 201.2, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за лютий 2011 року на 606303,00грн. (т.1, арк. с. 31-39).

Згідно висновків Акту, відповідно наданої декларації позивача з ПДВ за лютий 2011 року, у позивача, різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду має позитивне значення, а враховуючи те, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, має від'ємне значення, ПАТ «Бром»не має право на бюджетне відшкодування ПДВ на суму 606303,00грн.

19.05.2011 за результатами зазначеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000152304, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 606303,00 грн. (т.1, арк. с. 17).

Судом першої інстанції досліджені долучені позивачем до матеріалів справи документи, які підтверджують реальне виконання угод між позивачем та ТОВ Аксіома», а саме: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення (т.1, арк.с. 132-137).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

На правовідносини поширюються положення статті 19 Конституції України, Податкового Кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV.

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень набрав чинності Податковий кодекс України, розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником додатку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

- залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку, за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому, в разі наявності у платника податків від'ємного значення за результатами господарських операцій в попередніх до звітного періодах, податковий кредит враховує наявність виданої суми.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для прийняття рішення відповідача про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування стало те, що, на думку відповідача, згідно наданої декларації позивача з ПДВ за лютий 2011 року, у позивача, різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду має позитивне значення. При цьому відповідачем не враховано наявності у позивача від'ємного значенням попереднього податкового періоду в сумі 957884,00грн., за рахунок яких було сформовано суму бюджетного відшкодування.

Щодо господарських операцій з ТОВ «Аксіома», по яких виписано податкові накладні №0612005 від 06.12.2010 на суму 47221,70 грн. (т.1, арк.с. 133) та №2212002 від 22.12.2010 на 166666,67грн. (т.1, арк.с. 137) (разом 213888,37 грн.), відповідач зробив висновок про зменшення суми бюджетного відшкодування лютого 2011 року на частину податкового кредиту грудня 2010 року 18055,00грн., сформованого за рахунок господарської операції з ТОВ «Аксіома», у зв'язку з відсутністю останнього за місцем знаходження.

Проте з такими висновками відповідача не можна погодитись, виходячи з наступного.

Стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлює, що якщо відомості були внесені до Єдиного державного реєстру, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких встановлені загальні вимоги дотримання яких необхідне для чинності угоди.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини п'ятої статті 216 цього Кодексу вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Аксіома»зареєстровано платником ПДВ 30.09.1997, реєстрація не була анульована, була дійсною.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи контрагента позивача.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик.

До матеріалів справи долучено податкові накладні, докази оплати товару, докази фактичної поставки товару, та використання отриманих товарів, робіт та послуг в господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки №506/23-04/05444552 від 06.05.2011 про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, шляхом завищення показників від'ємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19.05.11р. № 0000152304.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Допущена судом першої інстанції описка на аркуші 4 абзац 13 рішення в частині зазначення найменування контрагента позивача, в саме помилково вказано: ТОВ «Крим опт торг юг резерв»замість ТОВ «Аксіома», може бути виправлена в порядку ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, 169 частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.11 у справі № 2а-9458/11/0170/12 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.11 у справі № 2а-9458/11/0170/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна