Ухвала суду № 23595023, 20.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11800/10/0170/23

20.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Тихомиров"- ОСОБА_2, довіреність № 4 від 22.09.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки- ОСОБА_1, довіреність № 4207/9/10-0 від 29.11.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В. ) від 03.06.11 у справі № 2а-11800/10/0170/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тихомиров" (вул. Грушева, 24 а, Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки (вул. Бєлова, 2, Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тихомиров»задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим від 01.09.2010 №0000972301/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 678553,75грн. основного платежу та 339227грн. штрафних санкцій, в іншій частині позову-відмовлено.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга.

Вказуючи на допущені, на думку відповідача, судом неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлене судом першої інстанції рішення та відмовити в позові.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При з'ясуванні чи можуть бути ті чи інші рішення, дії чи бездіяльність оскаржені до адміністративного суду, необхідно визначити чи прийняті (вчинені) вони при здійсненні владних управлінських функцій.

Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав це рішення.

Обов'язковою умовою визнання акту незаконним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 01.09.2010 Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000972301/0 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Тихомиров»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1017830,75 грн., у тому числі: основний платіж-678553,75грн. штрафні санкції-339227,00грн.

Передумовою нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Тихомиров»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1017830,75грн. став акт №1501/23-02/36499785 від 19.08.2010 позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2009по 31.03.2010.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2008 №327, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

У частині першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині відсутності об'єкту оподаткування при придбані та продажу товарів (послуг) у грудні 2009 року - березні 2010року, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у частині не підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 668608,90 грн., що привело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 678553,75 грн.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та контрагентами (Приватним підприємством «Мамед»та Приватним підприємством «Кассіопей») в порядку встановленому Цивільним та Господарським кодексом України були укладені договори транспортного експедирування, купівлі-продажу та надання трудових ресурсів. На виконання вказаних договорів підписані акти здачі-прийняття виконаних робіт. Позивачем проведені розрахунки з контрагентами за виконані роботи (надані послуги).

Недоречними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо безпідставності формування Товариством з обмеженою відповідальністю «Тихомиров»кредиту по відносинам з Приватним підприємством «Мамед»за період грудень 2009 року-лютий 2010року та Приватним підприємством «Кассіопей»за березень 2010 року з підстав недійсності угод, укладених між вказаними особами у зв'язку з наступним.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що Приватне підприємство «Мамед»та Приватне підприємство «Кассіопей»поставило позивачу товарно-матеріальні цінності у період з грудня 2009 року по березень 2010 року на суму без податку на додану вартість -2109722,33 грн., податок на додану вартість - 421944,47 грн.

Слід зазначити, що у договорах купівлі-продажу є підписи від імені Продавця - директорів Приватного підприємства «Мамед»та Приватного підприємства «Кассіопеї»і Покупця- директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Тихомиров», а також відбитки печаток Приватного підприємства «Мамедов», Приватного підприємства «Кассіопей»і Товариства з обмеженою відповідальністю «Тихомиров».

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що у видаткових накладних є підписи від імені особи, яка відпустила та отримала товарно-матеріальні цінності, а також відбитки печаток постачальників- Приватного підприємства «Мамед», Приватного підприємства «Кассіопей»і покупця-Товариства з обмеженою відповідальністю «Тихомиров».

Не визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на нікчемність угод транспортного експедирування №23/12 від 23.12.2009, №29/01 від 29.01.2010, оскільки відповідно до договорів надання трудових ресурсів, транспортного експедирування та згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а також реєстрів вантажно-розвантажувальних робіт та реєстрів послуг експедирування, Приватне підприємство «Мамед»та Приватне підприємство «Кассіопей»зробило послуги Товариству з обмеженою відповідальністю «Тихомиров»за період з грудня 2009 року по березень 2010 року на суму без податку на додану вартість - 1283046,35 грн., податок на додану вартість - 256609,27 грн.

Слід зазначити, що у договорах надання трудових ресурсів і договорах транспортного експедирування, є підписи від імені Замовника -директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Тихомиров»і Виконавця - директорів Приватного підприємства «Мамед»та Приватного підприємства «Кассіопеї», а також відбитки печаток Приватного підприємства «Мамедов», Приватного підприємства «Кассіопей»і Товариства з обмеженою відповідальністю «Тихомиров».

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що в актах здачі-приймання робіт (надання послуг), є підписи від імені Виконавця та Замовника, а також відбитки печаток Виконавців: Приватного підприємства «Мамед», Приватного підприємства «Кассіопей»і Замовника -Товариства з обмеженою відповідальністю «Тихомиров».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тихомиров»оплатило Приватному підприємству «Мамед»та Приватному підприємству «Кассіопей»готівкою 4071322,42 грн.,у тому числі: за договорами купівлі-продажу -2531666,80грн.;а договорами надання трудових ресурсів і транспортного експедирування -1539655,62 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, доданим до авансових звітів працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Тихомиров».

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що за даними бухгалтерського обліку отримані товарно-матеріальні цінності (зернові культури) були оприбутковані і реалізовані. Фінансова операція, з приводу їх придбання, відображена на рахунках позивача. Цей факт підтверджується, зокрема, дослідницькою частиною висновку №50 судово-економічної експертизи від 17.01.2011.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що включення Товариством з обмеженою відповідальністю «Тихомиров»до податкового кредиту сум податку на додану вартість у грудні 2009 року- - березні 2010 року у розмірі 668608,71 грн. відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»та документально обґрунтовано.

Всі надані позивачем документи по взаєморозрахунках позивача з Приватним підприємством «Мамед»та Приватним підприємство «Кассіопей»за період з грудня 2009 року по березень 2010 року, зокрема,видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), квитанції до прибуткових касових ордерів, складені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, оскільки мають всі необхідні реквізити.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції про те, що первинні документи, в яких відображені господарські операції із взаємовідносинах Товариства з обмеженою відповідальністю «Тихомиров»з Приватним підприємством «Мемед»та Приватним підприємством «Кассіопей»складено відповідно до вимог діючого законодавства України. Згідно представлених документів Приватне підприємство «Мамед»та Приватне підприємство «Кассіопей»поставило товарно-матеріальних цінностей і зробило послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Тихомиров»за період з грудня 2009року по березень 2010року на суму без податку на додану вартість - 3392768,68 грн., податок на додану вартість- 678553,74 грн.

Отже, з урахуванням вимог підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», судова колегія зазначає, що складені на підставі укладених між позивачем та контрагентами договорів, акти виконаних робіт, податкові накладні є первинними документами, які здійснення господарських операцій, які є предметом вказаних вище договорів та свідчать про отримання позивачем робіт та послуг, а контрагентами плати за виконання робіт, надання послуг.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що на момент здійснення господарських операцій між Приватним підприємством «Мамед», Приватним підприємством «Кассіопей»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Тихомиров»(грудень 2009 року - березень 2010 року) зазначені підприємства були зареєстровані, мали свідоцтва платників податку на додану вартість, надали належним чином оформлені документи, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), реєстри робіт.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тихомиров»оплачувало за отримані товарно-матеріальні цінності та надані послуги готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, тобто документальне оформлення фінансово-господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тихомиров»та Приватним підприємством «Мамед», Приватним підприємством «Кассіопей»в грудні 2009 року - березні 2010 року відповідало вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність за місцезнаходженням та посиланням на невстановлену кількість працівників юридичної особи, а також не встановлену наявність транспорту та основних засобі, оскільки вказані доводи не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними договорами або порушення позивачем правил оподаткування. Більш того, відповідач не зазначає, який мінімальний рівень забезпеченості підприємства трудовими, фінансовими та іншими ресурсами вимагається для виконання зобов'язань за укладеними договорами з Приватним підприємством «Мамед». Крім того, відсутність юридичної особи за адресою реєстрації не має причинного зв'язку з виконанням (невиконанням) умов договору укладеного з позивачем, а відсутність інформації у відповідача про кількість працівників та відсутність інформації щодо наявності у Приватного підприємства «Мамед»транспортних засобів, складських приміщень також не може бути підставою для висновків про невиконання умов договору, тому що юридична особа не обмежена діючим законодавством щодо залучення додаткових працівників, підрядників, транспорту, оренди приміщень та інше.

Колегія суддів зазначає, що наявність інформації про відсутність юридичної особи за фактичною адресою, ненадання нею звітності в державну податкову інспекцію та інформація про ознаки фіктивності юридичної особи не може свідчити про наявність причинного зв'язку щодо виконань Приватним підприємством «Кассіопей»умов договорів. Перевірка господарської діяльності Приватного підприємства «Кассіопей»не проводилася, що свідчить про неповне з'ясування відповідачем обставин, на які він посилається в обґрунтування відсутності з боку Приватного підприємства «Кассіопей»виконання зобов'язань на користь позивача.

Судова колегія зауважує, що оскільки право на податковий кредит виникає в незалежності від подачі контрагентом платника податку декларації з податку на додану вартість, тому помилковими вважаються посилання в апеляційній скарзі на те, що Приватне підприємство «Кассіопей»не подало декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року та свідоцтво платника податків анулюване 31.03.2011, що повністю узгоджується з вимогами підпункту 7.4.1. пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно яким датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Слід зазначити, що на момент здійснення господарських операцій, свідоцтво платника податків Приватного підприємства «Кассіопей»не було анульоване, відповідно анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у майбутньому, не може бути підставою для відсутності права на податковий кредит за результатами господарських операцій, які були здійснені до дати відповідного анулювання.

Вказані висновки суду першої інстанції підтверджено проведеною у справі судово-економічною експертизою.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2011 у справі № 2а-11800/10/0170/23 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко