Ухвала суду № 23594673, 20.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14173/09/10/0170

20.02.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Горошко Н.П. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 12.07.11 у справі № 2а-14173/09/10/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" (вул. Радянська 15 а, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим,96102)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (вул. Дзержинського, 30,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2011 позовні вимоги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим щодо самостійної зміни призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях Кримського Республіканського підприємства Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" (код ЄДРПОУ 03348100): від 15.06.2009 року № 984 на суму 3000,00 гривень; від 16.06.2009 року № 1009 на суму 5000,00 гривень; від 17.06.2009 року № 1014 на суму 5000,00 гривень; від 18.06.2009 року № 1023 на суму 5000,00-гривень; від 19.06.2009 року № 1028 на суму 3000,00 гривень; від 22.06.2009 року № 1040 на суму 5000,00 гривень; від 23.06.2009 року № 1046 на суму 5000,00 гривень; від 24.06.2009 року № 1056 на суму 5000,00 гривень; від 25.06.2009 року № 1063 на суму 5000,00 гривень; від 25.06.2009 року № 1077 на суму 1000,00 гривень; від 26.06.2009 року № 1079 на суму 10000,00 гривень; від 26.06.2009 року № 1081 на суму 10000,00 гривень; від 26.06.2009 року № 1110 на суму 4000,00 гривень; від 27.08.2009 року № 1462 на суму 10000,00 гривень; від 09.09.2009 року № 1563 на суму 2000,00 гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 16.11.2009 року № 0011821502/1 на суму 35414,27 гривень за затримку граничного терміну сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 282 календарних дня, прийнятого стосовно Кримського Республіканського підприємства Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя".

Зобов'язано Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію в Автономній Республіці Крим внести зміни до особового рахунку Кримського Республіканського підприємства Кримського Республіканського підприємства Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" по податку на додану вартість, якими зарахувати суми, перераховані платіжними дорученнями від 15.06.2009 року № 984 на суму 3000,00 гривень; від 16.06.2009 року № 1009 на суму 5000,00 гривень; від 17.06.2009 року № 1014 на суму 5000,00 гривень; від 18.06.2009 року № 1023 на суму 5000,00 гривень; від 19.06.2009 року № 1028 на суму 3000,00 гривень; від 22.06.2009 року № 1040 на суму 5000,00 гривень; від 23.06.2009 року № 1046 на суму 5000,00 гривень; від 24.06.2009 року № 1056 на суму 5000,00 гривень; від 25.06.2009 року № 1063 на суму 5000,00 гривень; від 25.06.2009 року № 1077 на суму 1000,00 гривень; від 26.06.2009 року № 1079 на суму 10000,00 гривень; від 26.06.2009 року № 1081 на суму 10000,00 гривень; від 26.06.2009 року № 1110 на суму 4000,00 гривень; від 27.08.2009 року № 1462 на суму 10000,00 гривень; від 09,09.2009 року № 1563 на суму 2000,00 гривень на погашення податкових зобов'язань та податкового боргу Кримського Республіканського підприємства Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя згідно з призначенням платежу, зазначеного у вказаних платіжних дорученнях.

В іншої частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.11 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, до початку судового засідання надали до суду клопотання про розгляд справи за відсутністю їх представників.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" зареєстровано Виконавчим комітетом Джанкойської міської ради АР Крим 07.09.2004р., дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 11391050003000007 - а.с. 6-11), є платником податків та зборів, зокрема, податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію №100052485 від 12.07.2007 р.).

Пунктом 4.1 статті 4 даного Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-111 (надалі - Закон №2181) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим періодом є один календарний місяць. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Позивачем до Джанкойської ОДПІ в АРК була надана податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2008 року (декларація № 25683 від 20.11.2008р.), в якій позивачем самостійно визначено суму податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду - нараховано до сплати в бюджет 77360,00 гривень (а.с. 55-56).

За таких обставин, податкове зобов'язання, самостійно визначене позивачем у зазначеній податковій декларації, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №2181 є узгодженим.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, визначену у вказаній податковій декларації суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2008 року позивач повинен був сплатити у строк до 01.12.2008 року.

Джанкойською ОДПІ в АР Крим 01.10.2009 року проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість, за результатами якої відповідачем складено акт перевірки №1684/1502/03348100 від 09.10.2009 року (а.с.15-16).

В даному акті перевірки зазначено, що узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2008 року сплачено позивачем з порушенням встановленого строку, а саме: 15.06.2009р., 16.06.2009р., 17.06.2009р., 18.06.2009р., 19.06.2009р., 22.06.2009р., 23.06.2009р., 24.06.2009р., 25.06.2009р., 25.06.2009р., 26.06.2009р., 26.06.2009р., 26.06.2009р., 27.08.2009р., 09.09.2009р., тобто всі платежі були здійснені із затримкою від 196 до 282 календарних днів, що стало підставою для застосування до позивача згідно з податковим повідомленням-рішенням №0011821502/1 від 16.11.2009 року штрафних санкцій в розмірі 50% погашеної суми податкового боргу на суму 35414,27 гривень (а.с. 14).

Так, відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Позивачем в обґрунтування неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення надані платіжні доручення, наведені відповідачем в акті перевірки:

платіжне доручення від 15.06.2009р. № 984 на суму 3000,00грн. із зазначенням призначення платежу за травень 2009 року (а.с. 26);

платіжне доручення від 16.06.2009р. № 1009 на суму 5000,00грн. із зазначенням призначення платежу за травень 2009 року (а.с. 27);

платіжне доручення від 17.06.2009р. № 1014 на суму 5000,00грн із зазначенням призначення платежу за травень 2009 року (а.с. 28);

платіжне доручення від 18.06.2009р. № 1023 на суму 5000,00грн. із зазначенням призначення платежу за травень 2009 року (а.с. 29);

платіжне доручення від 19.06.2009р. № 1028 на суму 3000,00грн із зазначенням призначення платежу за травень 2009 року (а.с. 30);

платіжне доручення від 22.06.2009р. № 1040 на суму 5000,00грн. із зазначенням призначення платежу за травень 2009 року (а.с. 31);

платіжне доручення від 23.06.2009р. № 1046 на суму 5000,00грн із зазначенням призначення платежу за травень 2009 року (а.с. 32);

платіжне доручення від 24.06.2009р. № 1056 на суму 5000,00грн. із зазначенням призначення платежу за травень 2009 року (а.с. 33);

платіжне доручення від 25.06.2009р. № 1063 на суму 5000,00грн із зазначенням призначення платежу за травень 2009 року (а.с. 34);

платіжне доручення від 26.06.2009р. № 1079 на суму 10000,00грн із зазначенням призначення платежу за травень 2009 року (а.с. 35);

платіжне доручення від 26.06.2009р. № 1081 на суму 10000,00грн із зазначенням призначення платежу за травень 2009 року (а.с. 36);

платіжне доручення від 26.06.2009р. № 1110 на суму 4000,00грн із зазначенням призначення платежу за травень 2009 року (а.с. 37);

платіжне доручення від 27.08.2009р. № 1462 на суму 10000,00грн із зазначенням призначення платежу за липень 2009 року (а.с. 38);

платіжне доручення від 09.09.2009р. № 1563 на суму 2000,00грн із зазначенням призначення платежу за серпень 2009 року (а.с. 39).

Згідно з визначеними у вищевказаних платіжних дорученнях призначеннями платежів, позивач сплачував ними податкові зобов'язання з ПДВ за травень 2009 року, липень 2009 року та серпень 2009 року, в той час як Джанкойською ОДШ вказані суми були спрямовані в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 70828,47 гривень за жовтень 2008 року та в рахунок погашення пені на загальну суму 5965,49 гривень, що підтверджується даними акту перевірки та повідомленнями Джанкойської ОДШ АР Крим про розподіл отриманих сум за вищевказаними платіжними дорученнями в рахунок погашення податкового боргу та пені від 30.06.09р., від 08.09.09р., 18.09.09р. (а.с 40-54).

Такі дії відповідача є неправомірними, з огляду на таке.

Відповідно до п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за №567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "НІ") слідує, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки.

В свою чергу, відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському облік} (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобов'язань можуть бути виключно первинні документи (податкові декларації та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платіжні доручення.

Вказане підтверджується і вимогами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України №276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005. за №843/11123, п. 11.4 якої передбачено, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до положень Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету №276, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації. При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи платіжні доручення, покладені відповідачем в основу своїх висновків про затримку позивачем сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2008 року понад 90 календарних днів, судова колегія встановила, що цими платіжними дорученнями позивач сплачував ПДВ за травень, липень та серпень 2009 року.

Відповідач на підставі п 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181-Ш від 21.12.2000р. він здійснював погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, не звертаючи уваги на призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученнях при сплаті поточних зобов'язань за травень, липень та серпень 2009 року, що і призвело до нарахування спірних штрафних санкцій.

Судова колегія вважає, що такі дії та висновки суперечать положенням чинного законодавства України, оскільки.

П.3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування" визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" обумовлено, що обов'язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Ст.1 Закону України №2181-Ш від 21.12.2000р. також визначає, що обов'язок погашати податковий борг покладено на платника податків.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Самостійне розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З даного Закону).

Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

За таких обставин, положення п.7.7 ст.7 Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обов'язок по сплаті податкових зобов'язань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

В свою чергу, відповідач не навів жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

Як зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України № 358/13/13-09 від 17.03.2009 року, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п.16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податку.

Крім того, в даному Листі також зазначено, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податків сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані у призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючі вищевикладене, законодавством, яке діяло на час виникнення спірним правовідносин органи державної податкової служби не були наділені правом розпоряджуватися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій розсуд.

Таким чином, поточні платежі за травень, липень та серпень 2009 року, що здійснював позивач, безпідставно зараховувалися відповідачем в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, тобто за жовтень 2008 року.

В частині вимог позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерозподіл платежів в особовому рахунку КРП "ВПВКГ м. Джанкоя", з урахуванням їх призначень, а саме: платіжне доручення від 15.06.2009р. № 984 на суму 3000,00грн. спрямувати в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року, платіжне доручення від 16.06.2009р. №1009 на суму 5000,00грн. спрямувати в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року, платіжне доручення від 17.06.2009р. №1014 на суму 5000,00грн спрямувати в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року, платіжне доручення від 18.06.2009р. № 1023 на суму 5000,00грн. спрямувати в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року, платіжне доручення від 19.06.2009р. №1028 на суму 3000,00грн спрямувати в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року, платіжне доручення від 22.06.2009р. №1040 на суму 5000,00грн. спрямувати в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року, платіжне доручення від 23.06.2009р. №1046 на суму 5000,00грн спрямувати в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року, платіжне доручення від 24.06.2009р. №1056 на суму 5000,00грн. спрямувати в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року, платіжне доручення від 25.06.2009р. №1077 на суму 1000,00грн спрямувати в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року, платіжне доручення від 25.06.2009р. №1063 на суму 5000,00грн спрямувати в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року, платіжне доручення від 26.06.2009р. №1079 на суму 10000,00грн спрямувати в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року, платіжне доручення від 26.06.2009р. №1081 на суму 10000,00грн спрямувати в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року, платіжне доручення від 26.06.2009р. №1110 на суму 4000,00грн спрямувати в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року, платіжне доручення від 27.08.2009р. № 1462 на суму 10000,00грн спрямувати в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2009 року, платіжне доручення від 09.09.2009р. №1563 на суму 2000,00грн спрямувати в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2009 року, судова колегія зазначає наступне:

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

Частина 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

Отже, діючим законодавством України закріплено право власника за власною ініціативою та на свій розгляд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

У відповідності зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

На підставі викладеного, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині зобов'язання Джанкоїської ОДШ внести зміни до особового рахунку Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя"(код ЄДРПОУ 03348100) з податку на додану вартість, якими зарахувати суми, перераховані платіжними дорученнями від 15.06.2009р. № 984 на суму 3000,00грн.; від 16.06.2009р. № 1009 на суму 5000,00грн.; від 17.06.2009р. № 1014 на суму 5000,00грн.; від 18.06.2009р. № 1023 на суму 5000,00грн.; від 19.06.2009р. № 1028 на суму 3000,00грн.; від 22.06.2009р. № 1040 на суму 5000,00грн.; від 23.06.2009р. № 1046 на суму 5000,00грн.; від 24.06.2009р. № 1056 на суму 5000,00грн.; від 25.06.2009р. № 1063 на суму 5000,00грн.; від 25.06.2009р. № 1077 на суму 1000,00грн; від 26.06.2009р. № 1079 на суму 10000,00грн; від 26.06.2009р. № 1081 на суму 10000,00грн; від 26.06.2009р. № 1110 на суму 4000,00грн; від 27.08.2009р. № 1462 на суму 10000,00грн; від 09.09.2009р. № 1563 на суму 2000,00грн на погашення податкових зобов'язань та податкового боргу Кримського Республіканського підприємства Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" згідно з призначенням платежу, зазначеного у вказаних платіжних дорученнях.

Стосовно податкового повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ в АР Крим від 16.11.2009 року №0011821502/1 на суму 35414,27 гривень за затримку граничного терміну сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 282 календарних дня, встановлено, що висновки покладеного в його основу акту перевірки про затримку оплати за рахунок платіжних доручень позивача, якими він сплачував поточні зобов'язання за травень, липень та серпень 2009 року є законодавчо необґрунтованими.

Як свідчать матеріали справи, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.04.2009 року по справі № 2а-8546/08/6 було задоволено позовні вимоги Джанкойської ОДПІ в АР Крим до КРП "ВПВКГ м. Джанкоя" про стягнення з останнього до Державного бюджету України заборгованості з ПДВ у сумі 63 615,00 гривень за жовтень 2008 року (а.с. 61-62).

Доказів, що вказана сума боргу, стягнута судом, погашалась підприємством саме платіжними дорученнями, зазначеними в акті перевірки, відповідачем в матеріалах справи відсутні, як і не містять матеріали справи жодних інших доказів самостійної сплати податкових зобов'язань та податкового боргу за жовтень 2008 року.

Разом з тим, судова колегія вважає, що специфіка застосування штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами"№2181-III від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, полягає в тому, що вони застосовуються, залежно від кількості днів прострочення, у відсотках від погашеної суми податкового боргу, а тому, в разі непогашення боргу відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій.

Встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв'язку з чим судом першої інстанції прийнято вірне рішення, що податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ в АР Крим від 16.11.2009 року №0011821502/1 на суму 35414,27 гривень за затримку граничного терміну сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 282 календарних дня, прийнятого стосовне Кримського Республіканського підприємства Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" є протиправним.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Джанкойської ОДПІ в АР Крим списати пеню в розмірі 5965,49 гривень судова колегія погоджується з судом першої інстанції у зв'язку з наступним.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу на підставі п.п. 16.4.1 п. 16.1 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181 -III від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, була нарахована пеня в розмірі 5965,49 гривень.

Даний розмір пені вбачається з повідомлень Джанкойської ОДПІ про розподіл сплачених вищевказаними платіжними дорученнями за серпень-вересень 2009 року коштів у погашення податкового боргу та пені від 30.06.09р., від 08.09.09р., 18.09.09р. (а.с. 40-54), а також підтверджується Джанкойською ОДПІ в АР Крим у письмових поясненнях по справі (а.с. 88-90) та листом відповідача на адресу підприємства від 12.05.2010р. № 1449/10/19-00 (а.с. 87).

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", пеня нараховується на суму боргу після закінчення встановленого терміну погашення узгодженого зобов'язання.

Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

У разі погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів або відчуження інших активів боржника у порядку, передбаченому цим Законом, нарахування пені зупиняється у день такого стягнення або відчуження активів з права власності (повного господарського відання) боржника в рахунок погашення, незалежно від строків оплати вартості таких активів їх покупцем. При частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

У випадку якщо сума податкового зобов'язання нараховується контролюючими органами, нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного терміну сплати, визначеного в податковому повідомленні. Закінчується нарахування пені в день прийому банком платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.

Згідно п. 18.1.1. ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" списанню з платників податків підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31 грудня 1999 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею.

Відповідно п. 18.1.2. ст.18 Закону податковий борг, який виник у період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2001 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею, може бути за бажанням платника податку розстрочений на умовах визначених цим законом.

Списанню з платників податків підлягають пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг, визначений у підпунктах 18.1.1 та 18.1.2 цього пункту, та не сплачені до дня набрання чинності цією статтею, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв'язку з порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За таких підстав, пеня, що нарахована позивачу на підставі п.п. 16.4.1 п. 16.1 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-ІП від 21.12.2000р., в розмірі 5965,49 гривень відповідно до наведених норм Закону списанню не підлягає.

Більш того, суд вважає необхідним звернути увагу, що вимоги позивача про списання пені не відповідають положенням ст. 162 КАС України, оскільки до повноважень суду при вирішенні спорів за участю суб'єктів владних повноважень не відносяться здійснення заходів, які належать саме до компетенції цих органів.

Враховуючи наведене, правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко