Ухвала суду № 23593467, 20.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11020/11/0170/1

20.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.

за участю сторін:

представник позивача - Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма - ОСОБА_1, довіреність № 232 від 10.05.11 року;

представник відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 10.10.11 року по справі № 2а-11020/11/0170/1

за позовом Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА" (вул. Ген. Васильєва, 32 "А", м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2011 року у справі № 2а-11020/11/0170/1 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0000960700 від 28.04.2011 року, яким зменшено ПАТ - Електромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА" суму бюджетного відшкодування в розмірі 6240,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0000960700 від 28.04.2011 року, яким зменшено ПАТ - Електромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА" суму бюджетного відшкодування в розмірі 6240,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1,00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті, грубо порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного адміністративного суду, суддів Санакоєву М.А., та Горошко Н.П. у зв'язку з поважними причинами, було замінено на суддів Ілюхіну Г.П. та Кукту М.В.

У судове засідання 20.02.2012 року представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши заперечення на апеляційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА», 19.01.2011 року надало до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, в якій позивачем задекларований податковий кредит у сумі 954891,00 гривень, податкове зобов'язання в сумі 292224,00 гривень.

18.02.2011 року позивач надав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року, в якій позивачем задекларований податковий кредит у сумі 595579,00 гривень, податкове зобов'язання в сумі 215841,00 гривень, в рядку 25 зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванні в розмірі 760140,00 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що головним державним податковим ревізором -інспектором, радником податкової служби II рангу відділу контролю за відшкодування ПДВ Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим Барієвою Е.А., згідно з п.п.78.1.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2010 року, з врахуванням додаткових матеріалів, отриманих в ході проведення контрольно -перевірочних заходів по відшкодуванню сум ПДВ по ланцюгу постачання товарів (послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування ПДВ з бюджету, за результатами проведення якої складено акт № 16/07-00/20732066 від 22.04.2011 року (далі -акт перевірки).

За наслідками вищезазначеної перевірки встановлено, що ПП «Аланар»в грудні 2010 року здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч.1ст.203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Товар (роботи, послуги) по вказаних правочинах не був переданий (наданий) в порушення ст.662,655 та 656 ЦК України.

В висновку акту перевірки зазначено, що відповідно до п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228 ЦК України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені ПП «Аланар»з ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Також, перевіркою встановлена відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутня як база, так і об'єкт оподаткування ПДВ та податком на прибуток.

З висновку акту перевірки вбачається, що у порушення п.1.8, п.1.3 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року на суму 6240,00 гривень та відповідно завищення бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року на суму 6240,00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача акт перевірки не підписав та зазначив, що з висновками акту він не згодний, заперечення будуть надані у встановлені законодавством строки.

На підставі акта перевірки за порушення п.п.7.2.3, 7.4.1, 7.4.5, 7.7.2 п.1.8, 7.4, 7.2, 7.7 ст.1,7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковим повідомленням -рішенням СДПІ ВПП в м.Сімферополі від 28.04.2011 року № 0000960700 зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 6240,00 гривень.

Зазначене податкове повідомлення -рішення було отримано позивачем 28.04.2011 року, що підтверджується вхідним штампом на ньому.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням -рішенням СДПІ ВПП в м.Сімферополі від 28.04.2011 року № 0000960700, оскаржив його в адміністративному порядку до ДПА в АРК шляхом подачі скарги № 987 від 29.04.2011 року.

ДПА в АРК, розглянув скаргу позивача, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 23.05.2011 року № 1908/10/25-023 залишила без змін податкове повідомлення -рішення СДПІ ВПП в м. Сімферополі від 28.04.2011 року № 0000960700, первинну скаргу позивача -без задоволення та збільшила штрафні санкції на 1 грн.

Позивач, не погодившись з рішенням ДПА в АРК щодо розгляду скарги на податкове повідомлення -рішення від 28.04.2011 року № 0000960700, звернувся зі скаргою від 06.06.2011 року № 1410 до ДПА України, в якій просив скасувати податкове повідомлення -рішення СДПІ ВПП в м. Сімферополі № 0000960700 від 28.04.2011 року та рішення ДПА в АР Крим № 1908/10/25-023 від 23.05.2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач також надіслав до ДПА України доповнення до скарги про перегляд податкового повідомлення - рішення СДПІ ВПП в м.Сімферополі № 0000960700 від 28.04.2011 року, в якій просив скасувати податкове повідомлення -рішення СДПІ ВПП в м. Сімферополі № 0000960700 від 28.04.2011 року з штрафною санкцією 1 грн.

25.06.2011 року ДПА України прийнято рішення № 11766/6/25-0115 про продовження строку розгляду скарг до 07.08.2011 року (включно).

ДПА України, розглянув скаргу позивача з доповненням, рішенням про результати розгляду повторної скарги від 04.08.2011 року № 14074/6/25-0115 залишила без змін податкове повідомлення -рішення СДПІ ВПП в м. Сімферополі від 28.04.2011 року №0000960700 з урахуванням рішення ДПА в АРК від 23.05.2011 року № 1908/10/25-023, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу -без задоволення.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Аланар»30.11.2010 року було виписано рахунок -фактуру № 1108 на постачання позивачу радіокомпонентів для виробництва електрозварювальної продукції СН-2-750 кількістю 780 одиниць загальною вартістю 37440,00 гривень, в т.ч. ПДВ.

ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»згідно рахунку - фактурі №1108 від 30.11.2008 року здійснено оплату за радіокомпоненти, що підтверджується платіжним дорученням № 4574 від 13.12.2010 року на суму 37440,00 гривень.

Відвантаження зазначеного товару ПП «Аланар»та отримання його ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»підтверджується видатковою накладною № 1055 від 14.12.2010 року на суму 37440,00 гривень.

Оприбуткування ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»радіокомпонентів підтверджується приходною накладною № ФС -5356 від 14.12.2010 року на суму 37440,00 гривень, в т.ч. ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Аланар»14.12.2010 року була видана ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»податкову накладну №1135 від 14.12.2010 року на суму 37440,00 гривень, в т.ч. ПДВ 6240,00 гривень.

Факт реальності постачання радіокомпонентів підтверджується листом передачі на виробництво 23738 від 28.01.2011 року, який свідчить про надання на виробництво електрозварювальної продукції, поставлених позивачу ПП «Аланар»радіокомпонентів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що правочин щодо постачання радіокомпонентів ПП «Аланар»позивачеві був виконаний реально, та відповідає вимогам ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п.7.2.6 п.п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що отримання податкової накладної №1135 від 14.12.2010 року, виданою ПП «Аланар»ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА», на суму 37440,00 гривень, в т.ч. ПДВ 6240,00 гривень, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Таким чином, позивач правомірно нарахував та включив до податкового кредиту за грудень 2010 року ПДВ в сумі 6240,00 гривень.

Матеріали справи свідчать, що в акті перевірки податковий орган посилається на те, що правочини, укладені ПП «Аланар»з ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано жодних доказів наявності наміру у позивача при укладенні та виконанні правочину щодо постачання йому радіокомпонентів ПП «Аланар»згідно рахунку - фактурі № 1108 від 30.11.2010 року на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що правочин щодо постачання радіокомпонентів позивачеві ПП «Аланар»згідно рахунку - фактурі № 1108 від 30.11.2010 року не може бути визнано нікчемним за ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України з підстав порушення публічного порядку, а отже висновки акту перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року на суму 6240,00 гривень та відповідно завищення бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року на суму 6240,00 гривень є безпідставними.

Стаття 19 Конституції України передбачає обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із критерії оцінки рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, яки викладені в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства, суб'єкти владних повноважень для реалізації своїх функції повини діяти з дотримання встановленої законом процедури прийняття рішення; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між буд-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, їхніх посадових і службових осіб через призму вищезазначених критеріїв, і у разі виявлення порушень хоча б одного із цих критеріїв і за умови порушення прав, свобод та інтересів позивача, є підстави для задоволення адміністративному позову.

Відповідно до п.55.1 ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до п.14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 року № 1001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 січня 2011 року за № 10/18748, орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

а) залишає податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення;

б) скасовує у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу платника податків у певній частині;

в) скасовує податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і задовольняє скаргу платника податків повністю;

г) збільшує суму грошового зобов'язання або податкового боргу;

ґ) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян", скаргу без розгляду та повертає автору.

Таким чином, якщо за результатами розгляду скарги платника податків контролюючим органом вищого рівня прийнято рішення про збільшення суми грошового зобов'язання, податковий орган має скасувати попереднє податкове повідомлення -рішення та прийняти нове. При цьому, у випадку залишення податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків, яке оскаржується, без змін, а скарги платника податків без задоволення, податкове повідомлення -рішення за результатами розгляду скарги платника податків не приймається.

Матеріали справи свідчать, що ДПА в АРК, розглянув скаргу позивача та рішенням про результати розгляду первинної скарги від 23.05.2011 року № 1908/10/25-023 залишила без змін податкове повідомлення -рішення СДПІ ВПП в м. Сімферополі від 28.04.2011 року № 0000960700, первинну скаргу позивача -без задоволення та збільшила штрафні санкції на 1 грн.

За результатом розгляду первинної скарги позивача СДПІ ВПП в м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення -рішення №0000960700 від 28.04.2011 року, яким зменшено ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»суму бюджетного відшкодування в розмірі 6240,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий орган, збільшив штрафні санкції позивачу та прийняв нове податкове повідомлення -рішення, не скасував попереднє податкове повідомлення -рішення СДПІ ВПП в м. Сімферополі №0000960700 від 28.04.2011 року, яким зменшено ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»суму бюджетного відшкодування в розмірі 6240,00 грн., що є неправомірним.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки існують два податкових повідомлень -рішення СДПІ ВПП в м. Сімферополі № 0000960700 від 28.04.2011 року, яким зменшено ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»суму бюджетного відшкодування в розмірі 6240,00 грн., та № 0000960700 від 28.04.2011 року, яким зменшено ВАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»суму бюджетного відшкодування в розмірі 6240,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1,00 грн., що суперечить вимогам Закон.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 10.10.11 року по справі № 2а-11020/11/0170/1, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 10.10.11 року по справі № 2а-11020/11/0170/1, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська