Ухвала суду № 23593380, 06.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1335/11/16/0170

06.03.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Компанія "Сансіті"- ОСОБА_3, довіреність № б/н від 26.07.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник позивача, Приватного підприємства "Компанія "Сансіті"- ОСОБА_4, довіреність № б/н від 28.03.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 08.09.11 у справі № 2а-1335/11/16/0170

за позовом Приватного підприємства "Компанія "Сансіті" (вул. Гоголя, 68, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2011 адміністративний позов Приватного підприємства «Компанія «Сансіті»задоволено частково: визнані протиправними дії Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо проведення перевірки Приватного підприємства "Компанія "Сансіті" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством "ВКФ "Ліар-Лост" за період з 01.03.2008 по 30.06.2009,за результатами якої складений акт № 11165/23-7/32703403 від 25.08.2010. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим : №0023302301/0 від 06.09.2010; №0023302301/1 від 08.10.2010; № 0023302301/2 від 15.11.2010, в решті позовних вимог відмовлено.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та доведеності в задоволеної частині.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія через наступне.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим06.09.2010 прийняте податкове повідомлення-рішення№0023302301/0 про визначення Приватному підприємству "Компанія Сансіті" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 47665,5грн., у тому числі: основний платіж -31777,00грн., штрафні санкції-5888,50грн. За результатами апеляційного оскарження Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим прийняті податкові повідомлення-рішення, які теж оспорюються позивачем: №0023302301/1 від 08.10.2010; № 0023302301/2 від 15.11.2010 про визначення Приватному підприємству "Компанія Сансіті" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 47665,5грн., у тому числі: основний платіж -31777,00грн., штрафні санкції-5888,50грн.

Передумовою визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 47665,5грн.став акт від 25.08.2010 №11165/23-7/32703403 позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка маті правові відносини з платником податків Приватним підприємством "ВКФ "Ліар-Лост" за період з 01.03.2008 по 30.06.2009.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачене планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однією з таких обставин зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту ( пункт 1 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні»).

Пунктом 1 частики першої статті 11 Закону "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що документальні невиїзні перевірки це перевірки, що проводяться на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що зазначена у пункті 1 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»обставина є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки, однак, як зазначено в акті перевірки, проведено невиїзну перевірку. Більш того, в акті перевірки визначено, що посадовими особами Приватного підприємства "Компанія "Сансіті" були своєчасно надані необхідні документи( на виконання листа-запиту від 10.06.2010 №25791/10/23-7), а тому у відповідача взагалі були відсутні підстави для проведення перевірки Приватного підприємства "Компанія Сансіті". Отже,позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо проведення перевірки позивача обґрунтовані.

Перевіркою встановлені порушення позивачем підпункту 7.2.1, абзац "д", підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 7 Порядку заповненню податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 "Пре затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання і книги обліку продаж товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму -31777,00грн.

Недоречними визнаються твердження заявника апеляційної скарги про заниження позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 31777, 00грн.,сформованого на підставі податкової накладної №20/10-8 від 20.10.2008, виданої Приватним підприємством "ВКФ "Ліар-Лост" через наступне.

Як свідчать матеріали справи позивачем укладено із Приватним підприємством "ВКФ "Ліар-Лост" договір про постачання товару від 20.10.2008 та договори про купівлю-продаж товарів від 16.12.2008.

Не визнаються судовою колегією посилання заявника апеляційної скарги на те, що невиконання обов'язків по сплаті податків з суб'єктів господарювання доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податків з суб'єктів господарювання при тому, що Приватне підприємство "Компанія "Сансіті" за рахунок Приватного підприємства "ВКФ "Ліар-Лост" отримало податкову вигоду шляхом формування "штучного" податкового кредиту по ланцюгу, відповідач вважає, що укладений правочин між позивачем та Приватним підприємством "ВКФ "Ліар-Лост" є нікчемним, у зв'язку з недоведеністю.

Як свідчать матеріали справи позивачем із Приватним підприємством "ВКФ "Ліар-Лост" укладений договір купівлі продажу № б/н про покупку нафтопродуктів, за яким Приватне підприємство "ВКФ "Ліар-Лост" зобов'язується передати у власність нафтопродукти, а Приватне підприємство "Компанія "Сансіті" оплатити їх вартість у сумі 190663,50 грн., у тому числі податок на додану вартість -31777,25грн.

Як свідчать матеріали справи між позивачем та Приватним підприємством "ВКФ "Ліар-Лост" 16.12.2008 укладено додаткову угоду до договору б/н від 20.10.2008, за якої дійшли до угоди провести оплату вартості бензину у сумі 190663,50 грн. взаємозаліком від Приватного підприємства "Компанії "Сансіті" товаром, а, саме, кондиціонерами у кількості 78 штук на суму 142989,60грн. та меблі у кількості 21 штука на суму 47673,90грн. на загальну суму 190663,50 грн. Додатковою угодою передбачено, що взаємозалік повинно бути проведено 16.12.2008 згідно акта приймання-передавання кондиціонерів і меблів.

Між позивачем та Приватним підприємством "ВКФ "Ліар-Лост" 16.12.2008 укладені договори купівлі-продажу № 16/12 та 16/12-2 про покупку кондиціонерів та меблів, за якими Приватне підприємство "Компанія "Сансіті" зобов'язується передати у власність кондиціонери та меблі, а Приватне підприємство "ВКФ "Ліар-Лост" оплатити вартість кондиціонерів у сумі 142989,60грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 23831,60грн., та вартість меблів у сумі 47673,90грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 7 945,65грн., а взагалі сума укладених договорів складає 190663,50грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 31777,25 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що факт виконання, передачі нафтопродуктів (Бензін А-80) за договором купівлі-продажу № б/н від 20.10.2008 підтверджується у жовтні 2008 року рахунком № 20/1 від 20.10.2008, накладною №20/1 від 20.10.2008 у кількості 37385,000 літрів вартість 4,25грн. за літр, загальною вартістю 190663,50грн., у тому числі податок на додану вартість -31777,25грн., а також податковою накладною № 20/10-8, виданою ПП "ВКФ «Ліар-Лост»20.10.2008.

В свою чергу отримання ПП "ВКФ "Ліар-Лост" кондиціонерів та меблів за договорами № 16/12 та 16/12-2 від 16.12.2008 підтверджується актами приймання-передавання до договорів №16/12 та №16/12-2, у яких зазначена назва та кількість кондиціонерів та меблів, а також їх вартість; накладною, виданою ПП «Компанія «Сансіті»представнику ПП "ВКФ "Ліар-Лост", у якої зазначено назву та кількість переданих кондиціонерів на загальну суму 142989,60 грн., з яких 23831,60грн. податок на додану вартість та накладною, виданою ПП "Компанія "Сансіті" представнику ПП "ВКФ "Ліар-Лост" ,у якої зазначено назву та кількість переданих меблів на загальну суму 47673,90грн., з яких 7945,65грн. податок на додану вартість, а також податковими накладними № 161 та 162 від 16.12.2008.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безспірно підтверджено взаємозалік з оплати сторонами отриманих товарів за договорами купівлі-продажу №б/н від 20.10.2008 та договорами № 16/12 та 16/12-2 за безгрошовою схемою (бартер) на суму 190663,50грн. здійснено саме 16.12.2008. Отриманий від Приватного підприємства "ВКФ "Ліар-Лост" бензин А-80 22.10.2010 був реалізований позивачем Приватному багатопрофільному підприємству "Український нафтопродукт", в підтвердження чого надано накладну № 22/10 від 22.10.2008, довіреність на отримання бензину, товаро-транспортну накладну від 22.10.2008.Передані Приватному підприємству "Компанія "Сансіті" кондиціонери було отримано позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "КиївКлімат" згідно відповідних накладних: № КК-0000281 від 25.05.2006, №КК-0000069 від 21.02.2007, № КК-0000616 від 21.07.2006, № КК-0000908 від 29.09.2006, №КК-0001044 від 23.11.2006, № КК-0001057 від 28.11.2006, № КК-0001068 від 30.11.2006, №КК-0000163 від 30.03.2007, №КК-0001004 від 02.09.2008 та оплачено їх вартість.

Передані ПП "Компанія "Сансіті" меблі було отримані позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Карвет" згідно накладної № 567 від 25.03.2008: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Єконом-профі" згідно відповідних накладних: №2328 від 20.06.2008, №2759 від 29.07.2008: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкссервистрейд" згідно накладних: № 982 від 25.09.2008,№ 1129 від 30.10.2008 та оплачено їх вартість.

Отже, судом першої інстанції встановлено наявність кондиціонерів та меблів, за рахунок яких проведено взаємозалік з Приватним підприємством "ВКФ "Ліар-Лост" за отримані нафтопродукти (Бензін А-80). При цьому доставка товару (кондиціонерів і меблів) ПП "ВКФ "Ліар-Лост" здійснювалась за рахунок ПП "Компанія "Сансіті".

Обґрунтованим вважається судовою колегією висновок суду першої інстанції про те, що операцію з ПП "ВКФ "Ліар-Лост" з придбання нафтопродуктів правомірно позивачем віднесено на листопад та грудень місяці 2008 року до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від зазначеного контрагенту.

Судова колегія відмічає, що податкова накладна № 20/10-8 від 20.10.2008, яка стала підставою для внесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, повністю відповідає вимогам підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 7 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання і книги обліку продаж товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" (за виключенням одного показника, а ,саме, не зазначено місцезнаходження продавця (ПП "ВКФ "Ліар-Лост").

В той же час, у вказаної податкової накладної правильно зазначені індивідуальний податковий номер продавця та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, що в повної мірі дозволяє ідентифікувати юридичну особу, що виписала податкову накладну, а саме - ПП "ВКФ "Ліар-Лост".

Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів. Отже, незначні недоліки в заповнені податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Судова колегія вважає помилковим посилання відповідача на те, що позивачем не було подано скарги на постачальників, якими не надано податкові накладні в той період, в який вони виписані, через наступне. Заявником апеляційної скарги не враховано, що Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку платника податку взагалі вказувати у податковій декларації податковий кредит, у тому числі з наступом однієї з подій, вказаних у підпункті 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому визначення податкового кредиту у відповідному податковому періоді цілком є правом платника податку.

Відповідно до підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що скарга на постачальників є гарантією податкової дисципліни та права платника податку на отримання податкового кредиту. Однак, закон не зобов'язує платника податків у кожному випадку прострочення надання податкових накладних контрагентом подавати відповідну скаргу до податкового органу.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковий кредит Приватного підприємства "Компанія "Сансіті" підтверджений податковою накладною, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки заповнення, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Зазначена думка узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України і висловлена, зокрема, в ухвалі від 04.03.2008 по справі за позовом ТОВ "Мартекс" до Державної податкової інспекції м.Рівне.

Слід зазначити, що вартість придбаних нафтопродуктів віднесено позивачем до складу валових витрат за листопад, грудень 2008 року.

Помилковими вважаються доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності у постачальника найманих працівників, необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування. Більш того, відповідач не зазначає, який мінімальний рівень забезпеченості підприємства трудовими, фінансовими та іншими ресурсами вимагається для виконання зобов'язань за укладеним договором з Приватним підприємством "ВКФ "Ліар-Лост".

Судова колегія зазначає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях і межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого і нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Право на податковий кредит виникає з дати наступної події: придбання товару, що підтверджується видатковими і податковими накладними. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Вона одночасно є звітним та розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. В пункті 10.1 статті 10 Закону прямо зазначено, що особами відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є продавці.

Твердження відповідача про порушення вказаних норм пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із Приватним підприємством "ВКФ "Ліар-Лост" не знайшло свого підтвердження, оскільки Приватне підприємство "ВКФ "Ліар-Лост" на час здійснення господарських операцій з позивачем було у встановленому порядку зареєстроване як юридична особа та платником податку на додану вартість. При цьому відсутність підприємства за місцезнаходженням у жовтні 2010 року відповідачем ніяким чином не підтверджено. Більш того, позивач не повинен контролювати та відповідати за будь-які порушення законодавства, що вчинені іншими суб'єктами господарської діяльності.

Колегія суддів відмічає, що бартерний характер операції, не повинно обмежувати право платника податку на одержання податкового кредиту, оскільки виходячи зі змісту пункту 3.1 статті3 Закону України "Про податок на додану вартість", бартерні операції не є окремим самостійним об'єктом оподаткування. Виходячи з цього, на бартерні операції повинні поширюватися ті самі правила оподаткування податком на додану вартість, що і на операції із застосуванням грошових розрахунків, за винятком спеціально визначених Законом України "Про податок на додану вартість" особливостей. Такі особливості встановлені пунктом 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого в усіх випадках при здійснені бартерних операцій база оподаткування визначається не нижче рівня звичайних цін. Інших відмінностей податкового режиму бартерних операцій Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено (аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в аналітичної довідки від 15.04.2010).

Недоречними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на норми статей 203, 207, 208, 215 Цивільного кодексу України, оскільки невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, жодних доказів невиконання обов'язків по сплаті податку ПП "ВКФ "Ліар-Лост" відповідач не наводить. Зазначений суб'єкт господарювання є платником податку на додану вартість. Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ПП "ВКФ "Ліар-Лост", доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб. Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість ПП "ВКФ "Ліар-Лост" або не відображення отриманих від позивача товарів у складі валових доходів та отриманих у ціні послуг сум податку на додану вартість - у складі податкового зобов'язання не наведено, тому висновки відповідача про отримання позивачем виключно "податкової вигоди" безпідставні.

Надані позивачем письмові пояснення, зокрема, позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена, що є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.09.11 у справі № 2а-1335/11/16/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко