Ухвала суду № 23592084, 29.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12447/10/5/0170

29.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Привалової А.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Південнафтапостачання"- Махно Ангеліни Анатоліївни,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 21.10.2011 у справі № 2а-12447/10/5/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південнафтапостачання" (вул.Глинки, 61-а, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул.Мате Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2011 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 08.09.2010 №0014751502/0 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Південнафтапостачання" 282828,37 грн. податку на додану вартість та 56565,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південнафтапостачання" 3,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2011 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Південнафтапостачання" відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 29.02.2012, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Південнафтапостачання", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 08.09.2010 № 0014751502/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 339641,46 грн., в тому числі за основним платежем 283034,55 грн., за штрафними санкціями -56606,91 грн..

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.2011 позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 08.09.2010 №0014751502/0 за основним платежем в сумі 206,18 грн. та за штрафними санкціями в сумі 41,24 грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 25.08.2010 проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Південнафтапостачання" з питань повноти нарахування податку на додану вартість за період - червень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №11185/15-2/34700451 від 25.08.2010 (а.с. 6-12), яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 року в сумі 283034,55 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання по рядку 18.1 в сумі 283034,55 грн.

На підставі акту перевірки № 11185/15-2/34700451 від 25.08.2010 відповідачем 08.09.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014751502/0 (а.с.13), в якому визначено суму податкового зобов'язання ТОВ "Південнафтапостачання" з податку на додану вартість у розмірі 339641,46 грн., у тому числі 283034,55 грн. за основним платежем та 56606,91 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011, суд першої інстанції обґрунтовано керувався нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, та встановив наступне.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 було визначено Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону № 168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Законом України «Про податок на додану вартість»передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону № 168).

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (далі по тексту - Наказ № 165).

Пунктом 18 Наказу № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У п.п. 7.4.5. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товарів (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2010 між ТОВ "ЮБП-ОІЛ" (постачальником) (а.с.14-17) поставки нафтопродуктів.

На виконання умов зазначеного вище договору ТОВ «ЮБП-ОІЛ»у червні 2010 року було поставлено ТОВ "Південнафтапостачання" товару (нафтопродуктів) на загальну суму 1696970,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі нафтопродуктів за період з 01.06.2010 по 17.06.2010 (а.с. 18-26).

Експертним висновком Кримського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 242 від 05.07.2011 (а.с 70-75) підтверджується факт того, що наведені вище акти приймання-передачі нафтопродуктів (бензин А-95 та дизельне паливо) є належним доказом отримання позивачем товару від ТОВ «ЮБП-ОІЛ»у червні 2010 року.

За результатами проведеної господарської операції ТОВ «ЮБП-ОІЛ» були складені податкові накладні (а.с.27-42) на загальну суму 1698207,30 грн., з них ПДВ - 283034,55 грн.: № 166 від 17.06.2010, № 160 від 09.06.2010, № 161 від 14.06.2010, № 159 від 09.06.2010, № 158 від 08.06.2010, № 157 від 08.06.2010, № 156 від 07.06.2010, № 155 від 07.06.2010, № 150 від 04.06.2010, № 142 від 02.06.2010, № 134 від 01.06.2010, № 133 від 01.06.2010, № 163 від 15.06.2010, № 162 від 14.06.2010, № 164 від 16.06.2010, № 165 від 17.06.2010.

Дані податкові накладні були отримані позивачем у червні 2010 року, що підтверджується витягом з Реєстру отриманих та виданих податкових накладних, що ведеться ТОВ «Південнафтапостачання»(а.с.121-130).

Матеріалами справи також підтверджується оплата позивачем отриманого від ТОВ «ЮБП-ОІЛ»товару у червні 2010 року на загальну суму 1641207,30 грн., про що свідчать виписки з особового рахунку ТОВ «Південнафтапостачання»у Кримському відділенні АТ «Сведбанк»(а.с.140-144) та лист Кримського відділенні АТ «Сведбанк»№ 1326 від 28.09.2010 (а.с.48).

За таких обставин суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо правомірності дій позивача щодо включення до складу податкового кредиту за червень 2010 року суми у розмірі 282828,37 грн.

Що стосується доводів відповідача про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Південнафтапостачання»та ТОВ «ЮБП-ОІЛ», враховуючи несплату контрагентом до бюджету суми податку на додану вартість у розмірі 283034,55 грн., на думку судової колегії це не може бути підставою для відмови у наданні податкового кредиту або бюджетного відшкодування, оскільки законодавцем не ставиться у залежність формування податкового кредиту від сплати податку на додану вартість контрагентом платника податку, яким цей податковий кредит сформовано. Єдиною та достатньою підставою, що дає право платнику податку на податковий кредит є сплата податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг) та отримання на цю суму відповідних податкових накладних.

Зазначене узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, що є обов'язковою для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Крім того, ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС'АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2011 у справі № 2а-12447/10/5/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис А.В.Привалова

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська