Ухвала суду № 23591940, 06.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5470/11/0170/22

06.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Горошко Н.П. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів"- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим- ОСОБА_1, довіреність № 1/10/0 від 11.01.12

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 12.10.11 у справі № 2а-5470/11/0170/22

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (вул. Танкістів,4, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98310)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,АР Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2011 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0000860700 від 11.04.2011 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 316 748,60 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" 3, 40 грн. судових витрат.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2011 та прийняти нове рішення по справі.

У судове засідання з'явився представник відповідача, просив задовольнити апеляційну скаргу. Позивач у судове засідання не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. З КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. З КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХП "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Згідно ст.2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХП "Про державну податкову службу в Україні", основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі -Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" зареєстровано як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 641764, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 14307251. Перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в М.Сімферополі АР Крим (а.с.21).

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий-грудень 2010р., за результатами якої 29.03.2011р. склав Акт №112/07-0/14307251. У зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що спричинило завищення сум ПДВ, що заявлені до відшкодування за лютий-грудень 2010 року в розмірі 1316 748,60 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 року №0000860700, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1316 748,60 грн.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначались Законом України "Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.1997 року в редакції на час виникнення спірних правовідносин далі -Закон №168).

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону №168 визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є гумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону №168 податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. ".5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону №168.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому

податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до

складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам варів (послуг).

Відповідач у акті перевірки №112/07-0/14307251 від 29.03.2011 року вказує на те, що під час проведення зустрічних перевірок підприємств, які мали стосунки з контрагентом позивача ТОВ "Залів-Метал" за ланцюгом постачання до кінцевого виробника продукції, яка була придбана першим, встановлено, що у зв'язку із відсутністю відповіді від кінцевих постачальників по всіх контрагентах по ланцюгу постачання неможливо підтвердити факт виконання робіт на об'єкті позивача, в наслідок чого зроблений висновок про те, що непідтверджений факт сплати податку на додану вартість до бюджету України постачальниками металовиробів на суму 1 316 748,60 грн. за період часу лютий-грудень 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Залів-Метал" укладено угоди за №3 від 01.01.2010 року та згідно специфікацій викладених у акті перевірки (а.с. 186-196) поставлені товари.

ТОВ "Залів-Метал" зареєстровано 25.07.09р. Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, як юридична особа, про що видано свідоцтво, та зареєстровано, як платника податку на додану вартість.

, Матеріали справи свідчать про те, що позивач за зазначений період часу сплачував ТОВ "Залів-Метал" разом з оплатою придбаних у нього металовиробів ПДВ. Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАС України не надав доказів того, що позивач не виконав зобов'язання щодо проведення розрахунків за придбаний товар та не сплатив суми ПДВ.

Позивач відніс сплачений ним під час здійснення розрахунків з ТОВ "Залів-Метал" ПДВ до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, тобто з лютого по грудень 2010 року в розмірі 1316 748,60 грн., зазначене підтверджується матеріалами справи.

З огляду на-зазначене судова колегія приходить до висновку, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладались за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосередньо впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Зазначеної позиції також підтримується і Вищий адміністративний суд України у своєму листі за вих..№742/11/13-11 від 02.06.11 року.

Аналізуючи наведене матеріали справи свідчать про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування по ПДВ, надання ним податкових накладних на товар, отриманий у вказаного постачальника, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивач правомірно включив 1316 748,60 грн. до сум бюджетного відшкодування.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.10.11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко