Ухвала суду № 23589519, 07.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7064/11/0170/4

07.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель" - ОСОБА_2 паспорт серії НОМЕР_1 виданий Сімферопольським РВ ГУМВСУ в Криму від 08.06.99, довіреність № б/н від 08.06.11,

представника відповідача, Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК- ОСОБА_1 посвідчення № 067303 від 08.11.10, довіреність № 4207/9/10-0 від 29.11.11,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 08.08.11 у справі № 2а-7064/11/0170/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель" (вул. Сквозна, 83, Білоглинка,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97507)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК (вул. Бєлова, 2, Мирне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.08.11 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель" до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим від 12.07.2005 року № 0001022301/0 та від 08.08.2005 року №0001022301/1 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Готель" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3184320,00 грн., у тому числі 2122880, 00 грн. - за основним платежем і 1061440,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.08.11 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представник позивача наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АРК (правонаступником якої є відповідач) була проведена комплексна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 по 31.03.2005, за результатами якої складено акт №74/23-02/31781464 від 05.07.2005.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень 2004 року на суму 2122880,00грн.

На підставі акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001022301/0 від 12.07.2005, яким було визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2122880,00грн. за основним платежем і 1061440,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами апеляційного оскарження скаргу платника податків залишено без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення №0001022301/1 від 08.08.2005.

Не погодившись з винесеними податковим органом рішеннями позивач у жовтні 2005 року звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 12.07.2005 року №0001022301/0 та від 08.08.2005 року №0001022301/1.

Позов мотивовано помилковістю висновків проведеної податковим органом перевірки стосовно необхідності підтвердження права позивача на застосування нульової ставки податку на додану вартість за операціями з експорту об'єктів права інтелектуальної власності (винаходів) вантажною митною декларацією. Позивач вважає, що проведені ним господарські операції, у розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", визначаються як "поставка послуг", що не потребувало обов'язкового підтвердження в податковому обліку вантажними митними деклараціями.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що висновки відповідача стосовно необхідності підтвердження права на застосування нульової ставки податку на додану вартість вантажною митною декларацією є помилковими і такими, що не відповідають приписам законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 жовтня 2004 року між позивачем та Компанією з обмеженою відповідальністю "UTC License end Trademark Registry" було укладено зовнішньоекономічний договір №02-10/04, згідно якому позивач зобов'язався передати, а Компанія з обмеженою відповідальністю "UTC License end Trademark Registry" зобов'язалась прийняти та сплатити 2000000,00 доларів США для використання за межами митної території України об'єктів права інтелектуальної власності: "Рецепту горілки "СОЮЗ ВІКТАН", "Способу очищення водно-спиртового розчину", "Способу очищення водно-спиртового розчину (варіанти)".

З положень розділу 4 зовнішньоекономічного договору №02-10\04 від 1 жовтня 2004 року із Компанією з обмеженою відповідальністю "UTC License end Trademark Registry"вбачається, що цією угодою передбачена передача вказаній особі майнових прав інтелектуальної власності стосовно винаходів.

Досліджуючи обставини щодо фактичного виконання сторонами договірних зобов'язань, суд першої інстанції встановив, що факт набуття позивачем у фірми "Союз-Віктан" ЛТД" тих об'єктів права інтелектуальної власності, які продані нерезиденту у жовтні 2004 року, підтверджується угодою №590/02 від 29 травня 2002 року (а. с. 153-157, т.1). Крім того, пріоритет, авторство і право власності на винаходи (об'єкти права інтелектуальної власності: "Рецепт горілки "СОЮЗ ВІКТАН", "Спосіб очищення водно-спиртового розчину", "Спосіб очищення водно-спиртового розчину (варіанти)") та передача прав на ці винаходи позивачу, а врешті від позивача Компанії з обмеженою відповідальністю "UTC License end Trademark Registry" підтверджується патентом на винахід НОМЕР_3, індекс Міжнародної патентної класифікації НОМЕР_6; деклараційним патентом на винахід НОМЕР_4, індекс Міжнародної патентної класифікації НОМЕР_2; деклараційним патентом на винахід НОМЕР_5, індекс Міжнародної патентної класифікації НОМЕР_2 та доповненнями до цих патентів. Вказані патенти (деклараційні патенти і доповнення до них) долучені до матеріалів справи.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про належне підтвердження позивачем факту реальності здійснення господарських операцій з передачи Компанії з обмеженою відповідальністю "UTC License end Trademark Registry" майнових прав інтелектуальної власності стосовно вказаних винаходів.

Відповідач факту здійснення вказаних операцій не оспорює. Висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування заснований на тому, що платник податків (позивач) за жовтень 2004 року безпідставно (без належним чином оформленої вантажної митної декларації) застосував нульову ставку податку на додану вартість до операції продажу на експорт об'єкту інтелектуальної власності (рецепту горілки і засобів очищення) за 2000000 доларів США (110613200,00 грн.), чим занизив податкові зобов'язання на 2122880,00 грн. При цьому, в акті перевірки міститься посилання на пункт 1.2 та пункт 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у відповідності з якими нематеріальний актив - це об'єкти інтелектуальної власності, а також інші антологічні права, визнанні у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку; під товарами розуміються матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи які використовуються у будь-яких операціях, окрім операцій по їх випуску (емісії) та погашення.

Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до підпунктів 6.2.1 та 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинній на час виникнення спірних відносин) податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з: 1) поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, і 2) поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України. Тобто для підтвердження експорту товарів необхідна належним чином оформлена митна вантажна декларація.

Для підтвердження експорту послуг пункт 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" обов'язковість підтвердження права на застосування нульової ставки митною вантажною декларацією не передбачає.

Відповідно до п. 1.4 Закону України "Про податок на додану вартість" поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з поставки послуг, поставки права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатної поставки послуг. Поставка послуг, зокрема, включає поставку права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставку, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної власності, у тому числі промислової власності.

Також судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" корпоративні права, пов'язана особа, резидент, нерезидент, гудвіл, кошти, цінні папери, деривативи, товари, дивіденди, проценти, роялті, кредит, депозити, лізинг (оренда), бартер, безоплатно отримані товари (роботи, послуги), валові витрати виробництва (обігу), основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають амортизації, розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно із пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" нематеріальний актив - це об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що передача прав на винахід, як об'єкт права інтелектуальної власності, є поставкою послуг у розумінні Закону України "Про податок на додану вартість". Тому у позивача відсутня необхідність підтверджувати право на застосування нульової ставки податку на додану вартість вантажною митною декларацією.

Відповідно до приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.08.11 у справі № 2а-7064/11/0170/4 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова