Постанова № 23589510, 31.01.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-5964/11/0170/22

31.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Козирєва Т.С.

за участю сторін:

не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 27.09.11 у справі № 2а-5964/11/0170/22

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Крилова, 133, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95001)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 27.09.11 адміністративний позов Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення - задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь державного бюджету м. Сімферополя адміністративно - господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами за 2010 рік в розмірі 20 740 (двадцять тисяч сімсот сорок) гривень 42 коп.

Не погодившись із зазначеною постановою позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків обставинам справи.

Сторони своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку ст.195, 196 КАС України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач - фізична особа -підприємець ОСОБА_2 використовує найману працю, та відповідно до Закону подає Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік за вх.№3797 від 22.03.2011 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача складає 180 осіб, фонд оплати праці становить 1280тис. грн., середньорічна заробітна плата - 7111 гривень.

В звіті зазначено, що кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону складає -7 осіб, фактично працевлаштовані -0 осіб, сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем визначена в сумі 49777,00 гривень.

Однак, відповідачем задекларована сума адміністративно-господарських санкцій не сплачена у встановлений законом строк, у зв'язку з чим Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про стягнення 49777,00 гривень.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що на відповідача не може бути покладена відповідальність у повному обсязі за неналежне виконання обов'язків по працевлаштуванню інвалідів, у зв'язку з частковим виконанням вимог закону. Оскільки позивач частково займався пошуком інвалідів суд зменшив розмір суми адміністративно-господарської санкції.

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вони ґрунтуються на помилковому застуванні норм матеріального права з огляду на наступне.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.

Частинами 1, 2, 3 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднані), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог законодавства з червня 2010 року по грудень 2010 року відповідач подавав до Сімферопольського районного центру зайнятості звіти за формою N 3-ПН.

На думку суду першої інстанції такі обставини свідчать про вчинення відповідачем всіх необхідних дій у відповідному періоді для працевлаштування інвалідів, а тому виходячи з принципу пропорційності є підставою для зменшення суми адміністративно-господарської санкції .

Проте такі висновки є помилковими і ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права.

Виходячи з положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»звітним періодом для обрахування чисельності працівників є календарний рік, у зв'язку з чим усі показники розраховуються у сукупності за рік згідно правил Інструкції зі статичної кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286

Пунктом 3.2.5 Інструкції №286 передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.

Також форма звітності 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»є річною, тобто звітним періодом для обрахування чисельності працівників, фонду заробітної плати, а відповідно середньорічної заробітної плати штатного працівника та суми адміністративно-господарських санкцій є календарний рік.

Отже, з огляду на викладене норматив відповідача по працевлаштуванню інвалідів визначається у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а також розмір санкцій розраховується виходячи з середньої річної заробітної плати у звітному році.

При цьому, Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не передбачає можливості розраховувати адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів виходячи з часткового виконання такого нормативу.

Відтак, висновок суду першої інстанції, що відповідачем частково виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному 2010 році є таким, що не грунтується на законі.

Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи не надання відповідачем щомісячної звітності протягом 5 місяців 2010 року (з січня по травень 2010) до Сімферопольського районного центру зайнятості за формою N 3-ПН, відсутні підстави стверджувати про виконання відповідачем усіх можливих дій для працевлаштування інвалідів, тому в силу ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач зобов'язаний сплатити суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, є невідповідність висновків суду обставинам справи, допущення порушень норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і дають підстави для висновку про неправильне вирішення справи судом першої інстанції, тому постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.11 у справі №2а-10441/11/0170/1 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1, МФО 324010, КРФ ПАТ "Укрсоцбанк" р/р НОМЕР_2) на користь Державного бюджету міста Сімферополя (одержувач: Держбюджет міста Сімферополя 50070000; банк одержувача: Управління державного казначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405, р/р 31215230700002; призначення платежу: 50070000;01) адміністративно-господарські санкції у розмірі 49 777,00 грн. за робочі місяці призначені для працевлаштування інвалідів, але не зайняті ними у 2010 році.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 лютого 2012 року.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова