Ухвала суду № 23589112, 31.01.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3266/11/0170/22

31.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Козирєва Т.С.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс"- ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий 1-м відділом Керченського МУ ГУ МВС України в Криму 01.03.96, довіреність № 8 від 11.04.11,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 27.09.11 у справі № 2а-3266/11/0170/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс" (вул.Кірова,буд.51-А, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98312)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про скасування податкових повідомлень-рішень",

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 26.10.2006р. № 0002472301/0, № 0002482301/0, № 0001501701/0.

Постановою Господарського суду АР Крим від 19.03.2007, залишеним без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2007, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2011 постанову Господарського суду АР Крим від 19.03.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2007 в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень № 0002472301/0 та № 0002482301/0 від 26.10.2006р. у даній справі скасовано, а матеріали справи в цій частині направлені на новий судовий розгляд. В решті судові рішення залишені без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.09.11 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс" до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим № 0002472301/0 від 26.10.2006 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 86870,20 грн., у тому числі: основний платіж - 70364 грн., штрафні санкції - 16506,20 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим № 0002482301/0 від 26.10.2006 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9640,50 грн., у тому числі: основний платіж - 6427 грн., штрафні санкції - 3213,50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс" 03,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.09.11 та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс" - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні позивач наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

Правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 13.10.2006 Державною податковою інспекцією в м. Керчі проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.06.2006 року, за результатами якої складено акт перевірки від 13.10.2006 року №613/23-1/25133423 (том 1, аркуш справи 25).

Перевіркою виявлені порушення: підпункту 4.1 статті 4, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 п.5.3; підпункту 5.4.8 п.5.4 статті 5; підпунктів 7.4.1., 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 70364,00грн.; підпункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 6427,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 26.10.2006 року прийняті податкові повідомлення-рішення: - №000272301/0 від 26.10.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 86870,20грн., у тому числі: основний платіж - 70364,00 грн., штрафні санкції - 16506,20грн.; -№002482301/0 від 26.10.2006року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9640,50грн., у тому числі: основний платіж - 6427,00грн., штрафні санкції - 3213,50 грн.

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток став висновок податкового органу, що підприємством не в повному обсязі включено до складу валового доходу дохід від проходження суден через Керч-Єнікальський канал в першому півріччі 2006 року. Валовий дохід, як вважає відповідач, позивачем занижено у зв'язку з заниженням плати за надані послуги морським суднам, нижче цін, врегульованих наказом Міністерства транспорту України №711 від 15.12.2000 «Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торгівельних портах України». Отже підприємством занижено валові доходи у сумі 274621,52грн.

Суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно неправомірності збільшення позивачу валових доходів за спірні періоди.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну (підпункт 1.20.2 цієї статті).

Отже, при постачанні одного і того ж товару (послуги) умови поставки можуть бути різні, тому звичайна ціна одного і того ж товару (послуги) залежно від об'єктивних факторів, які відповідно до наведеної норми можуть впливати на неї, може бути різною.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Колегія суддів зазначає, що встановлена підпунктом 4.3.5 пункту 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вимога щодо прийняття податковим органом рішення про застосування непрямих методів, як складова процедури, дотримання якої відповідно до пункту 1.20.10 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР при донарахування податкових зобов'язань внаслідок визначення звичайних цін є обов'язковим, відповідачем не виконана.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що здійснення Державною податковою інспекцією в м. Керчі донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств свідчить про неврахування відповідачем вимог пункту 4.3 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002року №697.

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань податковий орган посилається на наказ Мінтрансу України від 15.12.2000 №711, яким передбачено застосування ставок послуг морського агентування морських суден в транзитному режимі в розмірі 50% з метою не пов'язаною з проведенням вантажних та (або) пасажирських операцій при заході в порти України.

Проте, в даному випадку позивач надавав послуги морським судам в Керч-Єнікальском каналі в транзитному режимі, нерезидентам Україні, які перебували поза межами митної території України, без заходу до портів міста Керч, тому висновок податкового органу про необхідність отримання від Мінтрансу знижки на операції є помилковим.

Також правильним є висновок суду першої інстанції, що встановлений наказом Міністерства транспорту України №711 від 15.12.2000 граничний рівень цін (тарифів) є врегульованою максимальною вартістю товарів (робіт, послуг), а не мінімальним рівнем цін. Тобто, відповідач не обґрунтував правомірність збільшення вартості агентських послуг, наданих позивачем за період з січня 2006 року по червень 2006 року.

За викладених обставин правильними є висновки суду першої інстанції про неправомірне визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс" податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 26.10.2006 №0002472301/0 та №0002482301/0 та недоведеність податковим органом того, що ставка за агентування суден, які проходять Керч-Єнікальський канал транзитом, згідно укладених позивачем зовнішньоекономічних контрактів з різними нерезидентами, не відповідає рівню звичайної ціни.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.09.11 у справі № 2а-3266/11/0170/22 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.09.11 у справі № 2а-3266/11/0170/22 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова