Ухвала суду № 23589108, 31.01.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4319/11/0170/19

31.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Козирєва Т.С.

за участю сторін:

не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю.) від 26.08.11 у справі № 2а-4319/11/0170/19

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (вул.Танкістів,4, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98310)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, АР Крим,95000)

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 №0000620700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 13 448,33 грн. та визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення порушення по зменшенню значення строки 26 декларації з ПДВ за грудень 2010 року у сумі 9833333,00 грн. у акті №42/07-00/14307251 від 25.02.2011, складеному на підставі проведеної перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.08.11 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 14.03.2011 р. № 0000620700 на суму 13 448,33 грн. В решті позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.08.11 та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем з 09.02.2011 по 22.02.2011 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у грудні 2010 року, за результатами якої складено акт №42/07-00/14307251 від 25.02.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинило за собою завищення суми, що заявлена до бюджетного відшкодування у розмірі 13711,21грн.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000620700 від 14.03.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13448,33грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково виходив з того, що позивачем правомірно включено суму ПДВ - 13 448,33грн. до бюджетного відшкодування, оскільки матеріали справи свідчать про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування сум ПДВ у зазначений звітній період, надання ним податкових накладних на товар (послуги), отриманий у ТОВ "Меткомтрейд" та ТОВ "Авіас" та належне відображення їх результатів у бухгалтерському та податковому обліку.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія з наступного.

Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що бюджетне відшкодування це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок нарахування та сплати податку визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) врегульований пп.7.7.2 Закону, відповідно до якого, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп..7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодування підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Матеріали справи свідчать, що сума податку на додану вартість сплачена позивачем в ціні товару постачальникам ТОВ «Меткомтрейд»на суму 8870,00грн. та ТОВ «Авіас»на суму 4578,33грн.

Податковий орган вважає, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, які видані постачальниками ТОВ «Меткомтрейд»та ТОВ «Авіас», оскільки суми податку, які віднесені платником податків до складу податкового кредиту, нерозривно пов'язані зі сплатою відповідних сум ПДВ його контрагентами, яка за результатами автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів за періоди, в яких виписані податкові накладні, не підтверджена.

Проте, судова колегія не погоджується з такими твердженнями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

В силу вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Обмеження щодо нарахування податкового кредиту визначено пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону, з положень якого, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, досліджуючи обставини щодо фактичного виконання сторонами господарських операцій з придбання товарів, суд першої інстанції встановив, що факт реального виконання договорів купівлі-продажу товарів між позивачем та його контрагентами за період, що перевірявся, підтверджується матеріалами справи, про що свідчать податкові накладні, рахунки-фактури, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні документи про сплату товару.

Фактичне виконання позивачем і його контрагентами договорів підтверджується отриманням позивачем (покупцем) від продавця (контрагента) товарно-матеріальних цінностей і їх оплатою. Оплата отриманого товару підтверджується платіжними документами (а.с.98-125).

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про підтвердження факту придбання позивачем у грудні 2010 року товарів за виписаними постачальниками податковими накладними, за якими позивачем включено суму 13448,33грн. до складу податкового кредиту.

Податкові накладні, отримані позивачем від вказаних постачальників, відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також пп.7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону щодо права на нарахування податку та складання податкових накладних виключно особами, зареєстрованими як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Приведені факти підтверджуються актом перевірки і відповідачем не заперечуються.

Судова колегія зазначає, що пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов'язань зі відповідними господарськими операціями.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку -покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на формування податкового кредиту виникло у позивача у відповідний податковий період при отриманні податкових накладних, що засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а тому позивачем дотримано вимоги встановлені законодавцем та сформовано податковий кредит за грудень 2010 року відповідно до вимог встановлених законом, підтвердженням чого також є податкові декларації прийняті відповідачем, а також розшифровки додані до них.

Посилання відповідача на те, що суми сплаченого та зарахованого до державного бюджету України податку на додану вартість в першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування, а тому обов'язковою підставою включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата таких сум до бюджету постачальниками є помилковими.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить, що термін «сплата податку»вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (п.1.3 ст.1, пп..7.4.1-7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення поняття платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або собою, яка імпортує товари на митну територію України.

З наведеного випливає, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а тому з урахуванням установленої в акті перевірки суми ПДВ, фактично сплаченої позивачем у складі вартості придбаних товарів, оспорюване податкове повідомлення-рішення правомірно скасовано судом першої інстанції, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення бюджетного відшкодування позивача за грудень 2010 року на загальну суму 13 448,33грн.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в заявлених межах не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.08.11 у справі № 2а-4319/11/0170/19 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.08.11 у справі № 2а-4319/11/0170/19 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова