Ухвала суду № 23588965, 31.01.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14603/09/11/0170

31.01.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-порт"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 17.02.11

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-порт" та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 04.10.11 у справі № 2а-14603/09/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-порт" (пр-т. Кірова/вул. Одеська, 19/1, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-порт»задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0011601502/1 від 20.07.2009, №0011601502/2 від 24.09.2009. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0007991502/2 від 24.09.2009 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Порт»податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 483513,48грн., за штрафними санкціями в сумі 238281,64грн., у задоволенні інших позовних вимог- відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-порт»надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду у частині незадоволених позовних вимог у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Не погодившись з рішенням суду, Державна податкова інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим прийняте податкове повідомлення-рішення №0007991502/0 від 05.05.2009 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі-порт»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 751055,43грн., у тому числі: основний платіж-503338,02грн., штрафні санкції- 247717,41грн.

Передумовою визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 751055,43грн., став акт №3942/15-2/32672889 від 30.04.2009 невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Порт»з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.03.2008 до 31.03.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту7.5.1. пункту7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абзацу 2 пункту 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 503338,02грн. і, відповідно до чинного законодавства підлягає донарахуванню податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 503338,02грн.

Висновки Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість ґрунтуються на тому, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми по податковим накладним, виписаним в період іншій, ніж той в якому такі суми були включені до податкового кредиту.

За результатами адміністративного оскарження позивач частково (у сумі 1208,00грн.) погодився із визначенням йому податкових зобов'язань податковим повідомленням-рішенням №0007991502/2 від 24.09.2009, і тому оскаржує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначену у спірному податковому повідомленні-рішенні частково у розмірі 501875,02 грн. (503338,02грн.-сума за основним платежем згідно податкового повідомлення рішення №0007991502/0 від 05.05.2009 -255,00грн. -скасовано Державною податковою адміністрацією в Автономній Республіці Крим рішенням №2258/10/25-023 від 16.09.2009- 1208,00грн.-визнано позивачем в процесі адміністративного оскарження).

Також в процесі адміністративного оскарження до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 3951,60грн. згідно податковим повідомленням-рішенням №0011601502/1 від 20.07.2009 та № 0011601502/2 від 24.09.2009, які теж оскаржуються позивачем.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не в період виписки податкових накладних, а в період їх фактичного отримання, що на думку апелянта, є порушенням вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідачем не враховано, що позивач не мав права на включення спірних сум податку на додану вартість до податкового кредиту попередніх податкових періодів, тому що у нього були відсутні належним чином оформлені податкові накладні, та у разі включення таких сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивачем були би порушені вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Слід зазначити, що єдиною підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені в складі вартості товарів, є належним чином оформлена податкова накладна.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що податкові накладні, на які посилається відповідач в акті перевірки на загальну суму 502127,02грн. складені відповідно до вимог діючого законодавства та мають усі обов'язкові реквізити.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що отримання позивачем податкових накладних не в тому періоді, в якому вони були виписані, не позбавляє його права на отримання податкового кредиту, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право платника податку на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в залежність від того в якому періоді були виписані податкові накладні. Так, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у тому звітному періоді, коли вона складена, та на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця, Закон України «Про податок на додану вартість»не містить.

Судова колегія відмічає, що законодавством обмежений строк включення сумм податку на додану вартість до складу податкового кредиту платника податків.

Строк давності, (передбачений підпунктом 15.3.1 пункту15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якому заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування) застосовується не тільки при поданні заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), а також у разі, коли податковими законами передбачено відшкодування таких податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту повинно відбуватися з урахуванням строків, передбачених підпунктом 15.3.1 пункту15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», отже, право позивача на податковий кредит звітного періоду впливає безпосередньо як на визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість так і на виникнення надміру сплаченого податку тобто права на отримання бюджетного відшкодування з цього податку.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Згідно висновку експерта №34/4135/4136/10-19 від 29.10.2010 у періоді, що перевірявся, позивачем було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, які виписані більш ніж за 1095днів до періоду, в якому такі суми включені до складу податкового кредиту, всього на суму 18616,54грн.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся податок на додану вартість у сумі 18616,54грн., тому податкове повідомлення-рішення від 24.09.2009 №0007991502/2 в частині визначення суми податку на додану вартість у розмірі 18616,54грн. за основним платежем та 9308,27грн. (18616,54грн. х 50%) за штрафними санкціями, винесено правомірно та у межах повноважень, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Податкове повідомлення-рішення №0007991502/2 від 24.09.2009 в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 483513,48грн. (503083,02грн. - 18616,54грн. за основним платежем та 238281,64грн. (247589,91грн. -9308,27грн.) за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0011601502/2 від 24.09.2009 є протиправними та обґрунтовано підлягають скасуванню.

Апеляційні скарги не містять доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційних скарг щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні скаржниками наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційних скаргах, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-порт»та Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-порт" та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2011 у справі № 2а-14603/09/11/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко