Ухвала суду № 23588954, 08.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3193/11/2770

08.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Рузова А.О.

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_2, довіреність № 2/8 від 10.01.12

представник відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 1894/9/10-039 від 06.06.11

представник відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 356/10-004 від 11.06.10

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Мінько О.В. ) від 08.11.11 по справі № 2а-3193/11/2770

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Завод "Молот" (вул. Кожанова, 12,Севастополь,99003)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь адміністративний позов - задоволений.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя № 0000640231 від 24.05.2011р. про донарухвання податку на додану вартість у розмірі 72380 грн., застосування штрафних санкцій у розмірі 18095 грн., а всього 90475 грн.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод «Молот»судові витрати в сумі 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Під час апеляційного розгляду справи була проведена заміна позивача - Відкритого акціонерного товариства "Завод "Молот" на належного позивача - Товариство з додатковою відповідальністю "Завод "Молот".

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 20.04.2011р. по 27.04.2011р. ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя була проведена документальна невиїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Завод «Молот»з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольберс»за період з 01.11.2010р. по 31.12.2010р., про що складений акт перевірки № 50/23-1/03327760/3637/10 від 06.05.2011р.

Згідно із висновку акту перевірки ВАТ «Завод «Молот»у порушення пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижений податок на додану вартість, який підлягав сплаті у бюджет у загальній сумі 72380,00 грн., в тому числі по періодах: у листопаді 2010р. на суму 18648,00 грн. та у грудні 2010р. на суму 53732,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000640231 від 24.05.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 90475,00 грн., з яких податок 72380,00грн. та штрафна (фінансова) санкція 18095,00грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення у адміністративному порядку до податкових органів. Рішеннями Державної податкової адміністрації в м. Севастополі від 15.07.2011р. № 1939/10/25-064 та Державної податкової адміністрації України від 21.09.2011р. № 1384/6/10-2115 про результати розгляду скарг первинна та повторна скарги підприємства залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктами 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Отже, витрати (податковий кредит) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.11.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Завод «Молот»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольберс»(виконавець) укладений договір № 17/10, за умовами якого виконавець здійснює для замовника контрагентські роботи з механічної обробки деталей.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольберс»у зв'язку зі зміною місцезнаходження, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.02.2011р. № 100319911, виданого Могилів-Подільською ОДПІ, було перереєстровано платником ПДВ з 01.02.2011р. Відповідно до рішення Могилів-Подільської ДОПІ № 3 від 10.03.2011 в зв'язку з відсутністю платника податків за юридичною (податковою) адресою свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 10.03.2011р.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15.05.2003р. встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем робіт, ані за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до статей 526, 545, 901, 902 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

На виконання умов договору від 17.11.2010р., укладеного позивачем та ТОВ «Ольберс», після фактичного виконання робіт сторонами складені та підписані акти прийомки виконаних робіт від 30.11.2010р. та 17.12.2010р., згідно яким виконавець (ТОВ «Ольберс») виконало, а замовник (ВАТ «Завод «Молот») прийняло контрагентські роботи механічної обробки деталей на загальну суму 434279,00 грн., в тому числі ПДВ 72379,83 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольберс»видані податкові накладні від 30.11.2010р. № 120045 та від 17.12.2010р. № 120101 на загальну суму отриманих позивачем робіт 434279,00 грн., в тому числі ПДВ 72379,83 грн.

Отже, зазначене свідчить про фактичне виконання господарської операції між позивачем та його контрагентом та правомірне з дотриманням вимог законодавства відображення у податковому обліку відповідних зобов'язань та сплатою позивачем податку на додану вартість у сумі 72379,83 грн.

Таким чином, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що визначення суми грошового зобов'язання ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя без врахування первинних документів бухгалтерського та податкового обліку суперечить нормам законодавства, в зв'язку з чим прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000640231 від 24.05.2011р. про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 90475,00 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству, нормам матеріального та процесуального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 08.11.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 08.11.11р. по справі № 2а-3193/11/2770 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 08.11.11р. по справі № 2а-3193/11/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва