Ухвала суду № 23588988, 22.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6192/11/0170/25

22.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Рузова А.О.

за участю:

представник позивача - ОСОБА_2, за дов.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 04.11.11 по справі № 2а-6192/11/0170/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-отель "Марат" (вул. Алупкінське шосе, 60,Гаспра,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98662)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим адміністративний позов - задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення -рішення № 0001222301/0 від 10.06.2009 року; № 0001222301\1 від 20.07.2009 року, прийняті Державною податковою інспекцією в м. Ялта про зменшення ТОВ «Парк-отель «Марат»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 20180 гривень.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат»судовий збір в сумі 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим , прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.06.2009 року, Державною податковою інспекцією в м. Ялта була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Парк-отель «Марат»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Тріумф»та ПП фірмою «Хелп»за період з 01.11.2008 року по 30.11.2008 року, за результатами якої був складений акт № 1659/234/34121601/17 від 05.06.2009 року (а.с. 10-20).

Висновками зазначеного акту було встановлено порушення фірмою ТОВ «Парк-отель «Марат»вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1 п.7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинило завищення суми ПДВ, яка заявлена до бюджетного відшкодування з бюджету по декларації за грудень 2008 року на 20180 гривень та стор. 26 декларації по ПДВ у грудні 2008 року на суму 15028 гривень.

На підставі зазначених висновків, були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0001222301\0 від 10.06.2009 року та № 0001222301\1 від 20.07.2009 року за результатами адміністративного оскарження, якими зменшено суму бюджетного відшкодування ТОВ «Парк-отель «Марат»з податку на додану вартість у розмірі 20180 гривень (а.с. 21, 22).

Зазначеною перевіркою було встановлено, що 22.04.2008 року ТОВ «Парк-отель «Марат»було укладено договір з ТОВ «Тріумф»про оренду нежитлових приміщень за адресою: смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 60, корпус 5 та корпус 8 на строк до 31.12.2008 року.

На виконання умов цього договору ТОВ «Тріумф»в листопаді 2008 року було виписано податкові накладні, а саме № 12 від 01.11.2008 року на суму 24312,50 гривень, в тому числі ПДВ -4052,08 гривень; № 13 від 01.11.2008 року на суму 20687,50 гривень, в тому числі ПДВ -3447,92 гривні; № 14 від 01.11.2008 року на суму 45,86 гривень, в тому числі ПДВ -7,64 гривень; № 6 від 01.11.2008 року на суму 24312,40 гривень, в тому числі ПДВ -4052,08 гривень; № 7 від 01.11.2008 року на суму 20687,50 гривень, в тому числі ПДВ -3447,92 гривень; № 8 від 01.11.2008 року на суму 118,94 гривень, в тому числі ПДВ -19,82 гривні.

Сума податку на додану вартість у розмірі 15027,47 гривень, сформована за рахунок ТОВ «Тріумф»була включена до податкового кредиту ТОВ «Парк -отель «Марат»в декларації за листопад 2008 року.

Згідно відповіді ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ було встановлено, що ТОВ «Тріумф»має стан 21 -ліквідаційна процедура за рішенням суду № 2А-1598/09 від 28.01.2009 року, свідоцтва платника ПДВ анульовано, згідно наданої декларації ПДВ за 4-й квартал 2008 року ТОВ «Тріумф», розрахунки з бюджетом за звітний період не відбувались.

Внаслідок цього, було встановлено завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2008 року на суму ПДВ у розмірі 15027,47 гривень.

Крім того, перевіркою було встановлено, що позивачем 02.01.2007 року було укладено договір № 22 з ПП фірмою «Хелп»про відшкодування витрат балансоутримувача за споживання електроенергії, водопостачання та водовідведення.

На виконання цього договору, ПП фірма «Хелп»були виписані наступні податкові накладні № 1 від 30.11.2008 року (компенсація реактивної електричної енергії) на суму 4670,64 гривні та ПДВ -934,13 гривень; № 2 від 30.11.2008 року (за споживання електроенергії) на суму 49604,48 гривень та ПДВ -9920,90 гривень; № 3 від 30.11.2008 року (водоспоживання, каналізація) на суму 27146,62 гривні та ПДВ -5429,32 гривні; на суму 19478,92 гривні та ПДВ -3895,78 гривень.

ПП фірма «Хелп»є посередником. Постачальником реалізованих послуг є ВП Водопровідно -каналізаційне господарство Південного узбережжя Криму відповідно до договору № 1069 від 10.05.2007 року.

На поставлені послуги суб'єктом господарювання -постачальником виписана податкова накладна № 15060 від 30.11.2008 року на суму 47657,91 гривня, в тому числі ПДВ -9531,58 гривень.

Постачальником реалізованих послуг з електропостачання є ВАТ «Крименерго»відповідно до договору № 2144 від 02.08.2006 року, яким на поставлені послуги виписана податкова накладна № 30509/86 від 30.11.2008 року на суму 18333,33 гривень, у тому числі ПДВ -3666,67 гривень.

Станом на 30.11.2008 року дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Парк -отель «Марат»становила 594050,61 грн.

З огляду на викладене, податкова інспекція дійшла висновку, що у ТОВ «Парк отель «Марат»не має документального підтвердження податкового кредиту внаслідок відсутності реального надання послуг, у зв'язку з чим було встановлено завищення податкового кредиту за листопад 2008 року на суму ПДВ у розмірі 20180,13 гривень.

Таким чином, усього було встановлено завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2008 року на суму ПДВ у розмірі 20180,13 гривень.

19.01.2009 року ТОВ «Парк отель «Марат»була подана декларація з податку на додану вартість за грудень 2008 року із заявою про бюджетне відшкодування.

Згідно Додатку 2 до декларації з ПДВ за грудень 2008 року до розрахунку бюджетного відшкодування включена частина залишку від'ємного значення, що сформувалось: за рахунок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 Декларації поточного періоду) на суму 18122 гривень та суми по декларації за листопад 2008 року у сумі ПДВ 2891 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, одним з видів діяльності ТОВ «Парк-отель «Марат»є діяльність санаторно -курортних закладів.

22 квітня 2008 року між ТОВ «Тріумф»та ТОВ «Парк-отель «Марат»було укладено договір оренди частини спального корпусу № 5, розташованого за адресою: смт. Гаспра-1, Алупкінське шосе, 60, на території ТОВ «ЛК «Марат»строком до 31.12.2008 року. Розмір орендної плати був визначений в сумі 20687,50 гривень щомісячно, включаючи ПДВ (а.с. 51-53).

22 квітня 2008 року між сторонами договору був підписаний акт приймання -передачі частини цього спального корпусу разом з меблями, перелік яких зазначеного в додатку № 1 до договору (а.с. 54, 55).

Інша частина спального корпусу № 5 по вул. Алупкінське шосе, 60-А в смт. Гаспра с. Ялта (88\100 часток) належить на праві власності ТОВ «Парк-отель «Марат», згідно договору дарування нерухомого майна від 26 червня 2008 року (а.с. 188-189).

Також 22 квітня 2008 року між ТОВ «Парк-отель «Марат»і ТОВ «Тріумф»було укладено договір оренди спального корпусу № 8 , розташованого за тією ж адресою, строком до 31.12.2008 року. Розмір орендної плати був визначений в сумі 24312,5 гривень щомісячно (а.с. 68-71).

22 квітня 2008 року між сторонами договору був підписаний акт приймання -передачі цього спального корпусу разом з меблями, перелік яких зазначено в додатку № 2 до договору (а.с. 72,73).

31 листопада 2008 року між ТОВ «Тріумф»та ТОВ «Парк -отель «Марат»були підписані акти виконаних робіт, відповідно до яких послуги з оренди спальних корпусів № 5 і № 8 були отримані позивачем (а.с. 160-161).

01.11.2008 року ТОВ «Парк-отель «Марат»були отримані від ТОВ «Тріумф»податкові накладні № 12 на загальну суму 24312,50 гривень, в тому числі ПДВ -4052,08 гривень (оренда корпусу № 8 за вересень 2008 року); № 13 на загальну суму 20687,50 гривень, в тому числі ПДВ -3447,92 гривні (оренда корпусу № 5 за вересень 2008 року); № 14 на загальну суму 45,86 гривень, в тому числі ПДВ -7,64 гривні (компенсація телекомунікаційної послуги за серпень 2008 року); № 6 на загальну суму 24312,50 гривень, в тому числі ПДВ -4052,08 гривень (оренда корпусу № 8 за липень 2008 року); № 7 на загальну суму 20687,50 гривень, в тому числі ПДВ -3447,92 гривні (оренда корпусу № 5 за липень 2008 року); № 8 на загальну суму 118,94 гривень, в тому числі ПДВ -19,82 гривні (компенсація телекомунікаційної послуги за червень 2008 року), що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 74-80; 155, 180).

Як слідує з відповіді ПАТ «ВТБ Банк»зазначені грошові кошти були перераховані ТОВ «Парк-отель «Марат»на користь ТОВ «Тріумф»- 29 липня 2008 року сума 144,80 гривень (компенсація послуг зв'язку за травень -червень 2008 року), в тому числі ПДВ -24,13 гривень; 25.12.2008 року -сума у розмірі 100000 гривень (оплата за оренду приміщень за липень, серпень, вересень 2008 року), в тому числі ПДВ -16666,67 гривень (а.с. 168-171).

Згідно Довідки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на 17.06.2011 року ТОВ «Тріумф»є юридичною особою, діяльність якої на цей час не припинена. Дата включення відомостей про юридичну особу до Реєстру -29.11.2005 року (а.с. 81). Відповідно до інформації на веб-сайті Єдиного державного реєстру, станом на 03.11.2011 року ТОВ «Тріумф»також не перебуває в стані припинення, остання відмітка про подання юридичною особою фінансової звітності -12.04.2011 року (а.с. 157).

Судом першої інстанції встановлено, що 02 січня 2007 року між приватним підприємством «Фірма «Хелп»та ТОВ «Парк-отель «Марат»було укладено договір № 22 про відшкодування витрат.

Відповідно до умов цього договору утримувач (ПП фірма «Хелп») надає послуги з утримання прилеглої території до об'єктів користувача (ТОВ «Парк-отель «Марат»), що знаходяться за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 60 на території санаторію «Марат», а користувач бере участь у витратах утримувача на виконання робіт пропорційно до займаної ним площі на цій території (а.с. 172-173).

В 2008 році приватне підприємство «Фірма Хелп»мала на балансі підприємства внутрішньо будинкові мережі (електричні, водопостачання та водовідведення) (а.с. 190).

02.08.2006 року між ПП «Фірма «Хелп»та ЯМЕМ ВАТ «Крименерго»було укладено договір № 2144 про поставку електричної енергії, визначені обсяги поставки електричної енергії (а.с. 112-124).

01.01.2007 року між ПП «Фірма «Хелп»(підприємством) та ТОВ «Парк-отель «Марат»(субабонентом) було укладено договір № 1-01\07, відповідно до якого субабонент зобов'язався компенсувати Підприємству витрати за користування електричною енергією в обсягах величин, дозволених Субабоненту, а також за користування електричними мережами, перетікання реактивної електричної енергії. Умови оплати -відповідно до виставлених рахунків (а.с. 125).

30 листопада 2008 року між ТОВ «Парк-отель «Марат»і ПП «Фірма Хелп»був підписаний акт надання послуг від 30.11.2008 року, відповідно до якого виконавцем були надані послуги з реактивної енергії, що підлягають компенсуванню на загальну суму 5604,77 гривень, в тому числі ПДВ -934,13 гривень (а.с. 126).

Також, 30.11.2008 року між сторонами був підписаний акт надання послуг № 18, відповідно до якого виконавцем були надані послуги зі споживання електроенергії, що підлягають компенсуванню на загальну суму 59525,38 гривень, в тому числі ПДВ -9920,90 гривень (а.с. 126, оборот).

На виконання умов цих договорів, ПП «фірма «Хелп»були виписані ТОВ «Парк-отель «Марат»податкові накладні № 1 від 30.11.2008 року (компенсація витрат за реактивну енергію) на загальну суму 5604,77 гривень, в тому числі ПДВ -934,13 гривень та № 2 від 30.11.2008 року (компенсація витрат за спожиту електроенергію) на загальну суму 59525,38 гривень, в тому числі ПДВ -9920,90 гривень (а.с. 162, 163). Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, вони були отримані ТОВ «Парк-отель «Марат»30.11.2008 року (а.с. 155, оборот, 181).

Крім того, 10.05.2007 року між приватним підприємством «Фірма Хелп»та Виробничим підприємством водопровідно -каналізаційного господарства Південного Берегу Криму було укладено договір № 1069 на надання послуг з водопостачання та водовідведення згідно затверджених лімітів (а.с. 128-135).

01.01.2007 року між ПП «фірма Хелп»(підприємство) та ТОВ «Парк отель «Марат»(субабонент) було укладено договір № 2-01\07, згідно якого Підприємство зобов'язалось надавати послуги з водопостачання та водовідведення, а субабонент зобов'язався оплачувати надані послуги (а.с. 125, оборот).

30.11.2008 року між ПП «Фірма Хелп»та ТОВ «Парк-отель «Марат»було підписано акт надання послуг № 19, відповідно до якого виконавцем були надані послуги з водопостачання та витрат на каналізацію, що підлягають компенсуванню на загальну суму 55950,65 гривень, в тому числі ПДВ -9325,11 гривень (а.с. 127).

На виконання умов цих договорів, ПП «фірма «Хелп»була виписана ТОВ «Парк-отель «Марат»податкова накладна № 3 від 30.11.2008 року (компенсація витрат за водоспоживання) на загальну суму 55950,65 гривень, в тому числі ПДВ -9325,11 гривень (а.с. 164). Ця податкова накладна 30.11.2008 року була отримана ТОВ «Парк-отель «Марат», відповідно до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 155,оборот, 181).

Зазначені грошові суми були перераховані ТОВ «Парк-отель «Марат»частково на користь ПП фірма «Хелп», а також безпосередньо на користь постачальників реалізованих послуг -ВП ВКГ ПБК та ВАТ «Крименерго»за приватне підприємство фірму «Хелп», згідно договорів доручення на оплату (а.с. 168, 175-179, 182-184).

Державна податкова інспекція в м. Ялта, здійснюючи перевірку позивача дійшла висновку щодо нікчемності зазначених правочинів та порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало в тому, що позивач заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за відсутності надмірної сплати цього податку до бюджету в ланцюгу продажу товарів та відсутністю факту здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вимоги до податкових накладних, які надають право покупцю формувати податковий кредит з податку на додану вартість передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи; зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України «Про податок на додану вартість», таких як обов'язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету, не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), яки при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були укладені договори з ТОВ «Тріумф»та ПП «Фірма «Хелп»на надання послуг, отримання цих послуг підтверджується актами виконаних робіт, факт сплати позивачем коштів за договорами підтверджується виписками з особового рахунку ТОВ «Парк-отель «Марат».

За результатами проведених господарських операцій Фірмою «Хелп»та ТОВ «Тріумф»було виписані належним чином оформлені податкові накладні, які були видані та отримані згідно Реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Парк -отель «Марат».

Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригінали п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

На підставі вищевикладеного, ТОВ «Парк-отель «Марат»19.01.2009 року було подано до ДПІ в м. Ялта податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року, до якої додано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2008 року усього в сумі 21013 гривень, з яких 20180 гривень, на думку податкової інспекції було включено неправомірно.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що фіктивність діяльності одного з постачальників позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач мав взаємовідносини з підприємствами, які були та є зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальниками таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2).

Таким чином, згідно з Законом України «Про податок на додану вартість», сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

При цьому ніякої залежності між отриманням бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість контрагентом особи, якою подано заяву про бюджетне відшкодування чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не містило. Єдиною та достатньою підставою для отримання суми бюджетного відшкодування є сплата податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Тобто, якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що податковим органом не надано будь-яких належних та допустимих доказів у підтвердження обставин, зазначених в акті -перевірки та письмових запереченнях, а тому зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування згідно з оспорюваними податковими повідомленнями -рішеннями безпідставним.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству, нормам матеріального та процесуального права, тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.11.11р. по справі № 2а-6192/11/0170/25 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.11.11р. по справі № 2а-6192/11/0170/25 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва