Ухвала суду № 23587845, 17.01.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1846/11/2770

17.01.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Черномор"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 12.01.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста ОСОБА_3, довіреність № 2182/9/10-039 від 06.07.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста ОСОБА_4, довіреність № 29/9/10-3 від 10.01.12

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Черномор" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Лотова Ю.В. ) від 13.09.11 у справі № 2а-1846/11/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Черномор" (вул. Щорса, 4, к.9, місто Севастополь, 99008)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.09.2011 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Черномор» відмовлено.

На зазначене судове рішення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Черномор»надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи за результатами адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя 01.07.2010 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000610220/3 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 339030,00 грн., з яких: за основним платежем -113010,00 грн., за штрафними санкціями -226020,00 грн.

Передумовою визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 339030,00 грн., з яких: за основним платежем -113010,00 грн., за штрафними санкціями -226020,00 грн. став акт від 18.11.2009 № 116/23-1/32265717 «Про результати планової виїзної перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.07.2006 по 30.06.2009.

Перевіркою встановлені порушення позивачем:пункту 13.2. статті 13, пункту 16.13 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)", що діяв на момент виникнення спірних відносин, яке виразилось в неутриманні та неперерахуванні до державного бюджету податку з доходів нерезидента: за 3 квартал 2007 року у сумі 60600,00грн., за 4 квартал 2007 року у сумі 37875,00грн., за третій квартал 2008 року у сумі 14535,00грн., у загальному розмірі 113010 грн.

Підставою для зазначених висновків стало те, що 22.08.2007 між позивачем та фірмою Limited»(Гон Конг, Китай) був укладений договір про генеральний план та ліцензування, відповідно до якого позивачу був наданий дозвіл на використання програмного забезпечення і документації генерального плану та концептуального дизайну тематичного парку. Платежі по вказаному договору є роялті, а тому товариство повинно було під час здійснення цих платежів утримувати та сплачувати до державного бюджету податку з доходів нерезидента, але цього не робило.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що згідно змісту договору від 22.08.2007 цей договір є договором щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, а платежі по ньому є роялті.

Товариство під час сплати доходу фірмі повинно було утримати та перерахування до бюджету податок на прибуток з доходів нерезидента, але цього не зробило.

Колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи 22.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальність «Компанія «Черномор»(ліцензіат) та фірмою Limited»(Гон Конг, Китай) (далі по тексту фірма) був укладений договір про генеральний план та ліцензування (далі по тексту договір від 22.08.2007).

Згідно договору фірма створила свій тематичний парк Fantawild у Китаї та зробила його генеральний план та концептуальний дизайн. Фірма є власником дизайну, програмного забезпечення та документації вказаного парку. Фірма бажає офіційно надати ліцензіату, а ліцензіат офіційно отримати від неї невиключний дозвіл на використання програмного забезпечення та документації відповідно до строків та умов даного договору.

По вказаному договору товариством здійснені платежі контрагенту - передоплата за генеральний план диноленд тематичного парку;

За результатами виконання договору від 22.08.2007 були складені акти виконаних робіт (наданих послуг) від 30.09.2007 , від 30.11.2007, від 31.08.2008, відповідно до яких фірма надала товариству послуги «програмного забезпечення»- документацію генерального плану тематичного парку на загальну суму 150000 доларів США.

Слід зазначити, що згідно статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці ( стаття 420 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що, виходячи із змісту договору від 22.08.2007, цей договір є договором щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, а платежі по ньому є - роялті.

Недоречними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що цей договір є фактично договором про надання послуг, оскільки договір від 22.08.2007, акти виконаних робіт та платіжні доручення не містять даних про надання фірмою позивачу послуг та сплату грошових коштів за ці послуги, що повністю узгоджується з вимогами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судовою колегією не приймаються до уваги посилання заявника апеляційної скарги на неналежне оформлення ліцензійного договору та відсутність його реєстрації, оскільки єдиною підставою для визнання договору щодо розпоряджання майновими правами нікчемним є недотримання письмової форми. Договір від 22.08.2007 укладений у письмовій формі, в установленому порядку не скасований, недійсним або нечинним не визнаний.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що недотримання товариством та фірмою під час укладення договору вимог законодавства не може бути підставою для звільнення позивача від виконання податкових норм.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що товариство під час сплати доходу фірмі повинно було утримати та перерахування до бюджету податок на прибуток з доходів нерезидента, але цього не зробило.

Оскільки судом встановлено правомірність донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 113010,00грн. за наслідками планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні штрафних санкцій в сумі 226020,00грн. за підпунктом 17.1.9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»слід визнати таким, що не порушує визначені законом умови такого застосування.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції щодо правомірності визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 339030,00 грн.

Мотивація та докази, наведені позивачем в апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію відповідача, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.09.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Чорномор»задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Черномор" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 13.09.11 по справі № 2а-1846/11/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 січня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко