Ухвала суду № 23584865, 14.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9364/09/9/0170

14.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Горошко Н.П. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Рузова А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С. ) від 01.03.10 по справі № 2а-9364/09/9/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримекодизайн" (вул. Стаханівська, 18/2 кв. 6, смт.Масандра, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98650)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримекодизайн»(далі -ТОВ) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим, у якому просило визнати незаконним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (далі -Інспекція) про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Кримекодизайн»№162 від 22.07.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 01.03.2010 у справі № 2а-9364/09/9/0170 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість», для анулювання реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не доведено та належними доказами не підтверджено. Що ж до посилання в акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, як на підставу для анулювання реєстрації, на норми розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)», то суд першої інстанції вважає, що перелік підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зазначений у п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», є вичерпним та не передбачає ніяких інших підстав для такого анулювання, тому враховуючи вимоги ст. 9 КАС України, оскільки у розпорядженні № 757-р від 01.07.2009 року наведено підставу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яка кардинально відрізняється від тих, що зазначені в п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», то застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу, а саме Закон України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті судом першої інстанції постанови порушені норми матеріального права, оскільки судом не прийнято до уваги, що підставою для прийняття Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим 22.07.2009 року акту № 162 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є норми п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»а саме те, що ТОВ «Кримекодизайн»не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», та виявлення актом документальної виїзної перевірки №2603/23-1/33385872/167 від 27.11.2008 факту заниження податкових зобов'язань на суму 966613,0грн. Також відповідач посилається, як на підставу для анулювання реєстрації платника ПДВ, на обставини відсутності у позивача наміру здійснювати при створенні підприємства будь-якої господарської діяльності, направленої на отримання прибутку, які встановлені при розгляді кримінальної справи з обвинувачення ОСОБА_2, що працює директором ТОВ «Кримекодизайн», у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, тому в наявності підстави для скасування прийнятої окружним адміністративним судом Автономної республіки Крим у справі №2а-9364/09/9/0170 постанови від 01.03.2010.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Переглянувши постанову суду відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримекодизайн»08.11.2005 року отримано свідоцтво № 00516166 платника податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим 22.07.2009 року складено акт № 162 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що ТОВ «Кримекодизайн»не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Розмір податкової заборгованості з податку на додану вартість позивача на дату складання акту становив 143300,00 грн. У зв'язку з цим на підставі п.п. «в»п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року №757-р вирішено анулювати реєстрацію ТОВ «Кримекодизайн» як платника податку на додану вартість.

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 22.07.2009 № 15807/10/15-2.

Не погодившись з рішенням (актом) про анулювання реєстрації ТОВ «Кримекодизайн» як платника податку на додану вартість №162 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим з позовною заявою, у якої оскаржує зазначений акт та просить його скасувати в повному обсязі.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Отже, пункт 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює виключний перелік підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, який в силу пункту 11.4 статті 11 зазначеного Закону не може бути розширений інакше, ніж шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування податком на додану вартість.

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість, анулювання реєстрації платників податку на додану вартість, ведення реєстру платників податку на додану вартість, присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість, оприлюднення даних з Реєстру, перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість, ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість, засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість визначається Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429.

Відповідно до п. 13 Положення реєстрація платником податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам статті 2 Закону. Пунктом 14 Положення встановлено, що протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво.

Згідно з п. 25 Положення анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Відповідно до п.п. 25.2.2. Положення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою N 6-ПДВ . Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону. Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення. Акти про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість у день їх затвердження реєструються у журналі обліку актів про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість за формою N 6-РЖ (додаток 4). Номер акта відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.

Один примірник акта зберігається в обліковій справі (реєстраційній частині) платника податків. Документи чи копії документів, на підставі яких податковий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації, мають бути додані до цього примірника акта.

Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства (п. 25.4 Положення).

При розгляді повторно справи судовою колегією встановлено, що підставою для анулювання реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість згідно оскаржуваному акту №162 є факт наявності заборгованості у розмірі 143300,00 грн., яка підтверджується довідкою від 22.07.2009 №15793, та не декларування (не сплата) податкових зобов'язань, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Нормою законодавчого акту, що передбачає можливість анулювання податковим органом за власним рішенням реєстрації платника ПДВ, згідно акту №162 є пп. «в»п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р від 01.07.2009 року «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)».

Як зазначалось вище п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює виключний перелік підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Підпункт «в»пункту 9.8 статті 9 Закону визначає, що анулювання реєстрації відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин. При цьому поняття «будь-які інші причини»вжито у контексті звільнення особи від сплати податку з інших підстав, ніж за рішенням суду, та не передбачає наявність інших обставин як підставу для анулювання вказаної реєстрації.

Згідно п.2 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р від 01.07.2009 року «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.

Відповідно до ст.ст. 69, 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судовою колегію Севастопольського апеляційного адміністративного суду встановлено, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції щодо не доведення податковим органом наявності підстав, передбачених п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», для анулювання реєстрації. Зроблене податковим органом тлумачення правової норми пп. «в»пункту 9.8 статті 9 Закону, відповідно до якого є «інші причини», крім перелічених, для настання такого юридичного наслідку, як анулювання реєстрації платника ПДВ, не ґрунтується на змісті цієї норми.

Твердження ДПІ у м. Ялта про відсутність будь-якої реальної фінансово-господарської діяльності ТОВ «Кримекодизайн»з придбання та продажу товарів, виконанню робіт, послуг, наміру вести господарську діяльність та створення підприємства виключно з метою прикриття незаконної діяльності з переведення в готівку грошових коштів за винагороду також не можуть бути взяті до уваги Севастопольським апеляційним адміністративним судом, оскільки незаконне формування податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань з ПДВ є підставою для донарахування платникові податкових зобов'язань з цього податку, застосування до платника фінансових санкцій, позбавлення його права на отримання податкової вигоди у вигляді бюджетного відшкодування тощо, однак не має наслідком анулювання свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ. Не передбачає таких підстав й п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Що ж до посилання скаржника на пункт 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)», то судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що підзаконний акт Кабінету Міністрів України не може змінювати елементи правового механізму регулювання податку на додану вартість, встановлені Законом України «Про податок на додану вартість», в зв'язку з чим враховуючи приписи ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи суд керується нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Також судова колегія вважає, що не може бути підставою для анулювання реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість з підстав, передбачених п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», посилання ДПІ у м. Ялта в акті №162 на наявність заборгованості у розмірі 143300,00 грн., яка підтверджується довідкою від 22.07.2009 №15793, з огляду на наступне.

Згідно ст.1, пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Порядок визначення податкових зобов'язань встановлений статтею 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: податкове зобов'язання або самостійно визначається платником податків шляхом подачі податкової декларації, або -контролюючим органом, шляхом проведення перевірки платника податків та прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання.

При цьому, пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Статтею 5 вказаного Закону передбачено порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу, а саме: відповідно до п. 5.2.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Отже, за цих обставин оскільки з боку відповідача суду не надано доказів наявності станом на 22.07.2009 року у ТОВ «Кримекодизайн»податкового боргу у сумі 143300,00грн., тобто узгодженого податкового зобов'язання, довідка в розумінні Закону України «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не є рішенням контролюючого органу, яким визначається сума податкового зобов'язання, податкове повідомлення-рішення від 25.02.2009 № 0000301502/0 на суму 143632,00 грн. оскаржено ТОВ «Кримекодизайн»до Окружного адміністративного суду АР Крим та ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.05.2009 року відкрито провадження по справі № 6216/09/2/0170 за позовом ТОВ «Кримекодизайн»до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2009 року № 0000301502/0, тому на момент прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість податкове повідомлення-рішення, на яке посилається відповідач, знаходилось в процесі судового оскарження, тому податкове зобов'язання є неузгодженим, тобто не набуває статусу податкового боргу, в зв'язку з чим судова колегія вважає необґрунтованим посилання відповідача в акті № 162 від 22.07.2009 року на наявність у позивача заборгованості у розмірі 143300,00 грн., що стало підставою для анулювання реєстрації позивача в якості платника ПДВ.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, судова колегія дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції, зробленого відповідно до вимог чинного законодавства, і такий висновок є правомірним та обґрунтованим. За цих обставин задоволення позовних вимог є правомірним.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству, нормам матеріального та процесуального права, тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2010 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 01.03.2010 по справі № 2а-9364/09/9/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва