Постанова № 23583958, 14.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-14496/09/7/0170

14.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Горошко Н.П. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Рузова А.О.

за участю представника:

відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- Бабченко Людмила Павлівна, довіреність № 1420/9/10-0 від 23.03.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 20.04.10 у справі № 2а-14496/09/7/0170

за позовом ТОВ "Кримекодизайн" (вул. Стаханівська, 18/2 кв. 6, смт.Масандра, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98650)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримекодизайн»(далі -ТОВ) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Ялта, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта (далі -Інспекція) № 0001521502/0 від 07.09.2009 (№ 0001521502/1 від 26.10.2009) про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у загальному розмірі 1513418,0 грн., з яких за основним платежем -1219436,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -293982,0 грн.; № 0002071502/0 від 26.10.2009 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 121944,0 грн., з яких за штрафними (фінансовими) санкціями -121944,0 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 20.04.2010 у справі № 2а-14496/09/7/0170 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, оскільки судом встановлена необґрунтованість висновків акту перевірки, що свідчить про необґрунтоване застосування відповідачем фінансових санкцій. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідно до положень пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних. Отже, враховуючи той факт, що податкові накладні за період січень-лютий 2008 отримані позивачем фактично у травні та червні 2009, тому їх включення до складу податкового періоду звітного періоду -травень, червень 2009 в повній мірі відповідає пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті судом першої інстанції постанови порушені норми матеріального права, оскільки судом не прийнято до уваги, що у випадку не отримання від контрагента податкової накладної Законом України «Про податок на додану вартість»передбачений порядок віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме у податковому періоді, коли фактично відбувається сплата або отримання товару. Отже, враховуючи той факт, що позивачем не здійснювалось будь-яких дій на підтвердження права на податковий кредит у податковому періоді, в якому фактично відбувались господарські операції, тому зменшення в ході перевірки податкового кредиту та нарахування податку на додану вартість за травень та червень 2009 шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в повній мірі відповідає вимогам законодавства, що є підставою для скасування прийнятої окружним адміністративним судом Автономної республіки Крим у справі №2а-14496/09/7/0170 постанови від 20.04.2010.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити та скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 20.04.2010, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в порядку статей 195,196 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду приходить до наступного.

Державною податковою інспекцією в м. Ялта проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Кримекодизайн», наданих за травень, червень 2009 року, за результатами якої складений акт перевірки № 2-134/15-2/33385872 від 25.08.2009.

Згідно акту перевірки позивачем порушені норми пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок яких донараховано податок на додану вартість за травень, червень 2009 у сумі 1219436,0грн.

На підставі даного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Ялта 07.09.2009 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001521502/0 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у загальному розмірі 1513418,0 грн., з яких за основним платежем -1219436,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -293982,0 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач у порядку, передбаченому ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», направив на адресу Державної податкової інспекції у м. Ялта скаргу на вказане податкове повідомлення - рішення.

За результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення № 0001521502/0 залишено без змін та додатково донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість -штрафна (фінансова) санкція у сумі 121944,0грн. На адресу позивача направлені податкові повідомлення-рішення від 26.10.2009: № 0001521502/1 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у загальному розмірі 1513418,0 грн., з яких за основним платежем -1219436,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -293982,0 грн.; № 0002071502/0 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 121944,0 грн., з яких за штрафними (фінансовими) санкціями -121944,0 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим з позовною заявою, у якої оскаржує зазначені податкові повідомлення -рішення в повному обсязі.

Правовідносини, які виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першого з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Підпункт 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктами 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При розгляді повторно справи судовою колегією встановлено, що підставою для встановлення порушення та визначення позивачу сум податкових зобов'язань, на думку органу державної податкової служби, є порушення позивачем порядку формування податкового кредиту за травень та червень 2009 року за рахунок податкових накладних, виписаних у січні та лютому 2008 року. Згідно акту перевірки позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2009, червень 2009 задекларовано податковий кредит минулих періодів: за період з січня 2008 по лютий 2008. Обсяг придбання (без ПДВ) складає 6097180,0грн., сума ПДВ 1219436,0грн., у тому числі за травень 2009 обсяг придбання (без ПДВ) 2504749,0грн., сума ПДВ -500950,0грн., за червень 2009 обсяг придбання (без ПДВ) 3592431,0грн., сума ПДВ -718486,0грн.

Відповідно до акту виїзної планової документальної перевірки позивача від 27.11.2008 №2603/23-1/33385872/167 період перевірки з 01.04.2006 по 30.06.2008 вчинено запис про те, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання за період, що перевіряється, відсутні. За результатами перевірки ТОВ «Кримекодизайн», з урахуванням результатів автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено, що до колонки 3 «період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит»розділу 2 «податковий кредит»додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»за травень 2009 безпідставно включені податкові накладні за перевірені періоди (з січня 2008 по лютий 2008), які вже були охоплені плановою виїзною документальною перевіркою (складено акт №2603/23-1/33385872/167 від 27.11.2008) за період з 01.04.2006 по 30.06.2008 та в порушення пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»безпідставно включені суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, позивач, користуючись правом, передбаченим Законом України «Про податок на додану вартість», сформував суми податкового кредиту за травень та червень 2009 року, виходячи з сум ПДВ, визначених у податкових накладних за минулі звітні періоди -січень-лютий 2008 року. При цьому, позивачем не виконано пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо звернення до податкового органу зі скаргою контрагента. Позивачем не надано доказів існування будь-яких перешкод щодо своєчасного отримання від контрагенту податкових накладних за період -січень-лютий 2008 року.

Представник відповідача наполягав на тому, що позивач зловживає зазначеними вище положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», що призводе до значного зменшення його зобов'язань по сплаті до бюджету ПДВ за звітні періоди, в тому числі за травень, червень 2009 року.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду, вивчивши матеріали справи, дійшла до висновку, що позивач, не надавши будь-яких доказів відсутності можливості отримання податкових накладних в момент їх оформлення, не скориставшись вимогами п.7.2.6. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом травня, червня 2009 року формував податковий кредит шляхом віднесення до нього сум ПДВ, сплачених при проведенні розрахунків з контрагентом в минулих звітних періодах, що фактично призвело до безпідставного зменшення його зобов'язнь з податку на додану вартість за травень, червень 2009 року.

За таких обставин суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0001521502/0 від 07.09.2009 та № 0001521502/1, № 0002071502/0 від 26.10.2009 року.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.ст. 69, 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, враховуючи той факт, що при розгляді кримінальної справи з обвинувачення ОСОБА_2, який працює директором ТОВ «Кримекодизайн», у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України встановлено, що ТОВ «Кримекодизайн»будь-якої реальної фінансово-господарської діяльності з придбання та продажу товарів, виконанню робіт, послуг не вело та вести наміру не мало, а ОСОБА_2 створив підприємство та в подальшому документально оформлював його бухгалтерський та податковий облік з метою прикриття незаконної діяльності з переведення в готівку грошових коштів за винагороду, що підтверджується вироком Ялтинського міського суду Автономної республіки Крим від 07.02.2011, тому на підставі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини не підлягають повторному доказуванню.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, судовою колегією встановлено, що висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 20.04.2010, не відповідають обставинам справи № 2а-14496/09/7/0170, в зв'язку з чим задоволення позовних вимог позивача є неправомірним.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Вказаним обставинам судом першої інстанції не дана належні оцінка, постанова суду від 20.04.2010 ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частини першої статті 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної республіки Крим задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 20.04.2010 по справі № 2а-14496/09/7/0170 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримекодизайн»відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва