Ухвала суду № 23581064, 03.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14670/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"03" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000284320 від 25 травня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000284320 від 25 травня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ у м. Києві було проведено виїзну планову документальну перевірку ПАТ «Піреус Банк МКБ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року, про що складено акт № 226/43-20/20034231 від 11.05.2011 року, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. «в»п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно податковим органом 25 травня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000284320, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб»у розмірі 44 939,25 грн., з яких 35 951,4 грн. основного платежу та 8 987,85 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Непогоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржили його в апеляційному порядку.

За результатами рогляду скарги позивача залишені без задоволення та Державною податковою адміністрацією прийнято остаточне рішення від 05.10.2011 р. № 3036/6/10-2115, яким суми податкового зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій не змінено.

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, оскільки сплата членських внесків щодо участі в асоційованому обєднані VISA INTERNATIONAL SERVICE ASSOCIATON (США) на користь нерезидента згідно п. 1 ст. 21 «Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і на майно», укладеної між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки, не вважається доходом нерезидента у розумінні статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 травня 2002 року між компанією Visa International Service Association (США), що є обєднанням учасників та здійснює управління через своїх учасників програми надання міжнародних фінансових послуг, та Відкритим акціонерним товариством «Міжнародний Комерційний Банк»було укладено Договір про членство та ліцензійний договір про використання торгової марки, відповідно до умов якого ВАТ «Міжнародний Комерційний Банк»набув права асоційованого членства у корпорації Visa International Service Association.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ПАТ «Піреус Банк МКБ»є правонаступником ВАТ «Міжнародний Комерційний Банк».

11 червня 2009 року між позивачем та компанією Visa International Service Association (США) було укладено угоду про внесення змін до договору про членство та ліцензії на використання товарних знаків, якою змінювалась форма членства ПАТ «Піреус Банк МКБ»в програмах корпорації Visa International Service Association, а саме: замість права асоційованого членства позивач набував права основного членства.

Умовою підписання змін до договору про участь зі сторони ПАТ «Піреус Банк МКБ»була сплата останнім членського внеску в сумі 45 000,00 доларів США.

Так, корпорацією Visa International Service Association позивачу виставлено рахунок № NM1367/CMC29-OCT-2009, відповідно до якого розмір плати за основне членство становить 45 000,00 доларів США, членська плата за участь у програмі First»- 8 000,00 доларів США.

02 грудня 2009 року на підставі виставленого рахунку позивачем платіжним дорученням № 1 здійснено перерахунок на користь компанії Visa International Service Association (США) валютних коштів у сумі 53 000,00 доларів США. В якості призначення платежу вказано: «плата за основне членство».

Разом із тим, відповідач вважає, що платіж у розмірі 45 000,00 доларів США є платою за використання товарних знаків Віза, власником яких є компанія Visa International Service Association, що відповідає визначенню терміну «роялті», наведеному в п. 3 ст. 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно платника податків на доходи та капітал, ратифікованої 26.05.1995 р.

Так, відповідно до ст. 12 Конвенції роялті, якими фактично володіє резидент Договірної Держави, можуть оподатковуватись у тій Державі.

Однак, такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичним володарем цих роялті є резидент іншої Договірної Держави, податок, який стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми роялті.

Термін «роялті»при використанні в цій Конвенції означає платежі будь-якого виду, що одержуються як винагорода за використання або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або наукову роботу, включаючи компютерні програми, відеокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за будь-яке інше подібне право або власність; або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

Порядок оподаткування доходів нерезидентів, отриманих на території України, встановлений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі також Закон № 334/94-ВР), чинного на момент здійснення позивачем платежу на користь нерезидента.

Так, відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Підпунктом «в»пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР передбачено, що для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг».

Згідно з пунктом 13.2 статті 13 Закону № 334/94-ВР резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобовязані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

При цьому, відповідно до пункту 1.30 статті 1 Закону № 334/94-ВР роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи компютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання обєктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими обєктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий обєкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обовязковим згідно із законодавством України.

Статтею 418 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних обєктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно із статтею 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання обєкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання обєкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню обєкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

При цьому, ст. 419 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на обєкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Судом першої інстанції встановлено, що Visa International Service Association за своїм статутом є корпорацією, яка діє на підставі свого статуту і установчого договору, здійснює через членів корпорації управління певними програмами з надання міжнародних фінансових послуг («програми») і є власником певних торгових марок («марки», які належать «Візі»), які можуть бути використані членами Власника в звязку з програмами, які разом з відповідними марками, що належать «Візі», вказані в статуті та установчому договорі Власника.

Згідно першого пункту Договору про членство від 10.05.2002 року, передумовою участі в будь-якій програмі з надання міжнародних фінансових послуг та використання торгової марки, що належить «Візі», є письмова згода Власника на вступ користувача у членство корпорації.

Крім того, згідно пункту другого вказаного договору, Користувачу надається право на ексклюзивну ліцензію, яка звільнена від сплати роялті та не може бути передана на використання ліцензійних марок в звязку з ухваленою програмою в ухваленій країні.

Таким чином, основною метою даного Договору є насамперед членство в організації, а інша складова надає можливість користувачу після вступу до неї використовувати у своїй діяльності певні міжнародні фінансові послуги та використовувати будь-яку марку, яка належить корпорації Visa International Service Association.

При цьому, право на використання ліцензійних марок у звязку з ухваленою програмою звільнено від сплати роялті, тобто платежі за використання торговельних марок, які належать Візі, її членами здійснюватись не повинні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку ототожнювати членський внесок, сплачений позивачем на користь корпорації Visa International Service Association, з поняттям «роялті»не можливо. Сплачена позивачем сума в розмірі 45 000,00 доларів США є саме членським внеском, в результаті чого позивач отримав статус Основного члена корпорації Visa International Service Association та право брати участь в певних програмах, а також право на використання торгових марок та знаків обслуговування, але не виключне. Вказаний платіж не відповідає визначенню терміну «роялті», наведеному в п. 3 ст. 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно платника податків на доходи та капітал від 04 березня 1994 року та у пункті 1.30 статті 1 Закону № 334/94-ВР.

Крім того, відповідно до п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. (далі Порядок), підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Матеріали справи містять довідку, видану Міністерством фінансів США України від 17 лютого 2009 року, яка відповідно до її змісту містить усю необхідну інформацію, визначену пунктом 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), а саме щодо повної назви нерезидента; прізвища та підпису уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дати видачі тощо.

Відповідно до ст. 21 Конвенції, статті доходів резидента Договірної Держави, що виникають будь-де, про які не йде мова в попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки в цій Державі.

З огляду на положення Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал та вимоги національного податкового законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для звільнення позивача від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України з суми сплаченого членського внеску по Договору про членство від 10.05.2002 року та по угоді про внесення змін до договору про членство від 11.06.2009 року на адресу нерезидента корпорації Visa International Service Association.

Оскільки рішення відповідача щодо визначення податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб та нарахування штрафних (фінансових) санкцій суперечить вимогам чинного законодавства воно підлягає визнанню протиправним та, відповідно, скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в звяку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.