Ухвала суду № 23580597, 04.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18322/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-3»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-3»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень № № 0001934230, 0001944230 від 29.11.2011 року.

Окружний адміністративний суд м. Києва своєю постановою від 30.01.2012 року позовні вимоги задовольнив частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

В суді першої інстанції було встановлено, що відповідно до направлення від 15.08.2011 року № 511, працівниками Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ БК «БМР-Сервіс», ТОВ ІПБК «Новітні технології»за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року. Перевірка проводилась з 15.08.2011 року по 31.10.2011 року.

В результаті перевірки, відповідачем було складено Акт № 1019/42-30/04012678 від 14.11.2011 року.

Під час перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем у порушення п. 5.1. п.п. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 pоку № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати по господарських операціях із TOB БК «БМР - Сервіс»та TOB ІПБК «Новітні технології»за перевіряємий період.

29.11.2011 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № № 0001934230, 0001944230, якими позивачу донараховано податку на прибуток у сумі 6 292 529.50 грн., в тому числі основного платежу - 5 580 849,00 грн., штрафних санкцій - 711680,50 грн. та податку на додану вартість у сумі 5 232 693,75 грн., в тому числі основного платежу - 4 663 349,00 грн., штрафних санкцій 569 344,75 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про завищення задекларованих позивачем витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року на загальну суму 12 606 621,03 грн. у зв'язку із придбанням робіт саме від TOB БК «БМР - Сервіс»та витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 pоку у TOB ІПБК «Новітні технології»на загальну суму 10 710 121,67, посилаючись на нікчемність правочинів між останніми та позивачем.

Колегія суддів вважає дані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що при укладені позивачем договорів зі своїми контрагентами додержані вимоги ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, … (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-XII від 04.121990 року).

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року. Також колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, визнавши договори, укладені між позивачем і його контрагентами, нікчемними, вийшов за межі своїх повноважень.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємств основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ВАТ «Трест «Київміськбуд-3»(Генпідрядник) та TOB «БК «БМР-Сервіс» (Субпідрядник) укладені договори: від 31.03.2010 року № 76, від 08.06.2010 року № 111, від 07.06.2010 року № 110, від 10.06.2010 року № 113, від 04.08.2010 року № 158, від 10.01.2011 року № 3, від 10.01.2011 року № 41, від 20.01.2011 року № 43, від 03.03.2011 року № 48. Між ВАТ «Трест «Київміськбуд-3»(Генпідрядник) та TOB ІПБК «Новітні технології»укладені договори: від 30.03.2010 року № 75, від 30.03.2010 року № 79, від 08.06.2010 року № 112, від 10.06.2010 року № 114, від 10.01.2011 року № 2 від 17.01.2011 року № 42.

Предметами укладених договорів було визначено виконання субпідрядниками загально-будівельних робіт на об'єктах, визначених кожним із договорів. Вказані договори підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «БМР-Сервіс»зареєстровано 10.12.2007 року, як юридична особа, Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією та має ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії AB № 490674 на будівельну діяльність строком дії з 22.12.2009 року по 22.12.2012 року, яку здійснювало згідно з переліком робіт, яка викладена у додатку до ліцензії AB № 490674. Також, відповідно до копії свідоцтва № 100242669 серії НБ № 452139, ТОВ БК «БМР-Сервіс»є платником податку на додану вартість з 01.09.2009 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна промислово-будівельна компанія «Новітні технології» зареєстровано як юридична особа Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, має ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії AB № 512075 на будівельну діяльність строком дії з 22.01.2010 року по 22.01.2013 року, яку здійснювало згідно з переліком робіт, які викладені у додатку до ліцензії AB № 512075. Відповідно до копії свідоцтва № 100242668 серії НБ № 452147 TOB ІПБК «Новітні технології»є платником податку на додану вартість з 01.09.2009 року.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коди безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 статті 1 цього ж Закону).

Згідно із підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належить до складу валових витрат будь-які втрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем були подані суду всі необхідні господарські, цивільно-правові та первинні бухгалтерські документи щодо фактичного здійснення підрядних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт форми КБ - 3 та акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ - 2в, типові форми яких визначені наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», а також, договори на виконання будівельних робіт, виписки із банку та платіжні доручення.

Представлені бухгалтерські документи складені у відповідності до вимог чинного законодавства, при цьому податковим органом зауважень до їх складання не заявлено.

Також, суд першої інстанції встановив, що факт оприбуткування позивачем послуг отриманих від TOB БК «БМР-Сервіс»та TOB ІПБК «Новітні технології»встановлений в ході перевірки податковим органом, про що зазначено у акті перевірки № 1019/42-30/04012678 від 14.11.2011 року.

В матеріалах справи є виписки із банку та платіжні доручення, відповідно до яких, ПАТ «Трест «Київміськбуд-3»перераховано на користь контрагентів-одержувачів ТОВ БК «БМР-Сервіс»та TOB ІПБК «Новітні технології»грошові кошти за виконані роботи, що в свою чергу підтверджує факт виконання укладених договорів та настання за ними правових наслідків, а дати списання коштів з банківського рахунку пов'язується із настанням «другої події», що є передумовою для збільшення валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем перед укладенням договорів між ПАТ «Трест «Київміськбуд-3»та TOB БК «БМР-Сервіс», TOB ІПБК «Новітні технології»було встановлено достатність правових підстав, необхідних для підписання таких договорів. Зазначене встановлюється доданими до матеріалів справи документами, а саме: довідкою юридичного відділу позивача, копією протоколу № 1 загальних зборів учасників TOB «БК «БМР-Сервіс», копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, виданого TOB «БК «БМР-Сервіс», копією ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, виданою TOB «БК «БМР-Сервіс», копією додатку до ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, виданого ТОВ «БК «БМР-Сервіс»; копією витягу зі статуту TOB «БК «БМР-Сервіс», копією паспорту та ідентифікаційного номеру директора TOB «БК «БМР-Сервіс», копією протоколу № 1/09 загальних зборів учасників ТОВ ІПБК «Новітні технології», копією витягу зі статуту TOB ІПБК «Новітні технології», копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, виданого TOB ІПБК «Новітні технології», копією ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, виданої TOB ІПБК «Новітні технології», копією додатку до ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, виданого TOB ІПБК «Новітні технології», копією паспорту та ідентифікаційного номеру директора TOB ІПБК «Новітні технології».

В матеріалах справи також є відмова у порушенні кримінальної справи відносно службових осіб позивача за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 5 232 693,75 грн. є помилковим, оскільки підприємство позивача має належним чином оформлені податкові накладні, підтверджений факт оплати послуг, наданих контрагентами. В матеріалах справи наявні належним чином оформленні акт приймання - передачі, акт виконаних робіт, банківські виписки, платіжні доручення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.