Ухвала суду № 23580052, 13.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-291/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Декора-Україна»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Декора-Україна»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги задоволено, визнано дії працівників Броварської ОДПІ Київської області щодо проведення виїзної документальної перевірки ТОВ «Декора-Україна»протиправними; визнані нечинними та скасовані податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 29 листопада 2010 року №0001472301/0 та №0001462301/0; визнано нечинною та скасовано першу податкову вимогу Броварської ОДПІ від 16 грудня 2010 року №1/951 на суму 907396,16 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що позивачем порушено п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також пп.пп.7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем завищено валові витрати за рахунок віднесення до їх складу витрат на послуги з маркетингу, інформаційно-консультаційних послуг та послуг з передпродажної підготовки товарів, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а також включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за надання таких послуг.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що Броварською ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Декора-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт №745/232/36047745 від 10 листопада 2010 року, в якому встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок віднесення до валових витрат понесених витрат за надані ТОВ «Епіцентр К», ЗАТ «Нова Лінія», ТОВ «Практікер Україна», ТОВ «Караван Будівельний Рівне», ТОВ «Караван Будівельний Харків», ТОВ «Торговельно-будівельний дім Олді-Житомир», ТОВ «Торгівельно-Будівельний дім Олді-Київ» послуг з маркетингу, інформаційно-консультаційних послуг та послуг передпродажної підготовки товарів, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 557939 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2009 року в розмірі 78188 грн., за IV квартал 2009 року в розмірі 128665 грн., за І квартал 2010 року в розмірі 147326 грн., за ІІ квартал 2010 року у розмірі 203760 грн.; пп.пп.7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 360687 грн., в тому числі за серпень 2009 року -5006 грн., вересень 2009 року -18550 грн., жовтень 2009 року -53106 грн., грудень 2009 року - 41092 грн., січень 2010 року -6866 грн., червень 2010 року -236067 грн.

На підставі акту №745/232/36047745 від 10 листопада 2010 року Броварською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №0001462301/0, яким позивачу за порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 733448,80 грн., в тому числі 557939 грн. за основним платежем та 175509,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0001472301/0, яким позивачу за порушення пп.пп.7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 541030,50 грн., в тому числі 360687 грн. за основним платежем та 180343,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

16 грудня 2010 року на підставі вищезазначених податкових повідомлень-рішень Броварською ОДПІ позивачу було виставлено першу податкову вимогу №1/951 про сплату податкового боргу на загальну суму 907936,16 грн.

Як вбачається з акту перевірки, на думку відповідача, заниження податку на прибуток та неправомірне включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникло в результаті включення до валових витрат вартості отриманих маркетингових послуг, інформаційно-консультаційних послуг та послуг з передпродажної підготовки товарів, наданих ТОВ «Торгівельно-будівельний дім Олді-Київ»згідно договорів №0901011/у/г від 01 січня 2009 року, №0901201/11/у від 20 січня 2009 року; ТОВ «Торгівельно-будівельний дім Олді-Житомир»згідно договорів №10/61д від 10 грудня 2008 року та №0901201/11/у від 20 січня 2009 року; ТОВ «Епіцентр К»згідно договорів №642/80/09 від 25 березня 2009 року, №964/80/10 від 01 квітня 2010 року; ЗАТ «Нова Лінія»згідно договорів №3089/90106у від 06 січня 2009 року, №9089/90119у від 19 січня 2009 року, №3089/91023у від 01 січня 2010 року, №9089/90106у від 01 січня 2009 року; ТОВ «Караван будівельний Харків»згідно договору №299/04-09РХ від 01 квітня 2009 року; ТОВ «Караван будівельний Рівне»згідно договору №289/04-09РР-П від 01 квітня 2009 року; ТОВ «Практікер Україна»згідно договорів №0411/02ВD2009 від 01 січня 2009 року та №0411/02ВD2010 від 01 січня 2010 року, а також включення сум податку на додану вартість за цими послугами до складу податкового кредиту. На думку відповідача, надані послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а тому такі витрати не можуть відноситись до валових витрат, а суми податку на додану вартість не можуть включатись до податкового кредиту.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

У відповідності до пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 вищенаведеного Закону до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем правомірно було включено до складу валових витрат вартість отриманих маркетингових послуг, інформаційно-консультаційних послуг та послуг з передпродажної підготовки товарів, наданих ТОВ «Епіцентр К», ЗАТ «Нова Лінія», ТОВ «Практікер Україна», ТОВ «Караван Будівельний Рівне», ТОВ «Караван Будівельний Харків», ТОВ «Торгівельно-будівельний дім Олді-Житомир», ТОВ «Торгівельно-Будівельний дім Олді-Київ», як таких, що пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Декора-Україна», так як на підтвердження надання послуг з маркетингу, інформаційно-консультаційних послуг та послуг з передпродажної підготовки товарів позивачем надані відповідні документи: договори, укладені між ТОВ «Декора Україна»та ТОВ «Епіцентр К», ЗАТ «Нова Лінія», ТОВ «Практікер Україна», ТОВ «Караван Будівельний Рівне», ТОВ «Караван Будівельний Харків», ТОВ «Торгівельно-будівельний дім Олді-Житомир», ТОВ «Торгівельно-Будівельний дім Олді-Київ», акти здачі-прийняття робіт, акти прийомки-передачі послуг, а також результати виконаних робіт.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №0001462301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 733448,80 грн., в тому числі 557939 грн. за основним платежем та 175509,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0001472301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 541030,50 грн., в тому числі 360687 грн. за основним платежем та 180343,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, є неправомірними, з огляду на відповідність дій позивача щодо включення до валових витрат понесених витрат за надані послуги з маркетингу, інформаційно-консультаційні послуги та послуги з передпродажної підготовки товарів положенням п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та щодо віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за цими операціями положенням пп.пп.7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відсутність зв'язку між наданими послугами та господарською діяльністю позивача, а також не встановлено безтоварність зазначених операцій.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності винесення першої податкової вимоги від 16 грудня 2010 року №1/951 про сплату податкового боргу на загальну суму 907936,16 грн., оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №0001462301/0 та №0001472301/0 визнані неправомірними та скасовані.

Суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про протиправність дій працівників Броварської ОДПІ щодо проведення виїзної документальної перевірки ТОВ «Декора-Україна»з огляду на наявність в матеріалах справи документів, на підставі яких проводилась перевірка та які в порушення ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»складені на проведення планової та позапланової перевірки, а також ненадання платнику податків згідно ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»копії наказу керівника про проведення позапланової перевірки, в якому зазначаються підстави для проведення перевірки, дата її початку та тривалість.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19 березня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.