Ухвала суду № 23580048, 03.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/7542/11 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"03" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Черкаський хлібокомбінат» до ДПІ у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.07.2011 № 0002272301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідачем проведено виїзну документальну перевірку ПАТ «Черкаський хлібокомбінат» щодо дотримання вимог податкового законодавства за результатами правовідносин з TOB «ВКФ «Образ»за період за 01.12.10 по 31.12.10 за наслідками якої складено акт від 15.06.11 №1527/23-2/05518948.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 598132 грн., оскільки встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, у результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 у сумі 598 132 грн. у частині відображення у податковому обліку результатів взаємовідносин з TOB «ВКФ «Образ».

На підставі даних акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 №0002272301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 598 132 грн. та штрафні (фінансові) санкцій у сумі 299 066 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що договори позивача з TOB «ВКФ «Образ» є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ним правомірно.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Між позивачем та TOB «ВКФ «Образ»укладено договір поставки без номеру від 1 січня 2010 р. зі строком дії з 1 січня 2010 р. до 31 грудня 2010 р.

Відповідно до матеріалів справи, TOB «ВКФ Образ» на момент складання податкових накладних, було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду податкові накладні, видаткові накладні, копії договорів, акти виконаних робіт, копії товарно-транспортних накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по господарських операціях з TOB «ВКФ Образ», що підтверджують факт реального виконання умов договору.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Колегія суддів зазначає, що договір позивача з TOB «ВКФ Образ» не визнаний недійсним в судовому порядку, а тому доводи апелянта про нечинність договорів є безпідставними

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлено 09.04.2012